|
Азартні ігри відомі людству з далекої давнини: навіть у могилах фараонів серед численних зображень зустрічаються такі, що їх однозначно можна інтерпретувати як різновид гри у кості. Більше того, потяг до азартних ігор не припинявся ніколи, тож у будь-якому суспільстві завжди знаходилися люди, які, надаючи охочим можливість грати на гроші чи майно, отримували в результаті такої діяльності прибуток. Тобто, якщо висловлюватися за допомогою сучасних понять, організовували гральний бізнес. Заборони не приносять результатів
Варто зауважити, протягом відомої нам історії влада та владарі по-різному ставилися до грального бізнесу: деякі володарі йому сприяли (не забуваючи обклада¬ти тодішніх бізнесменів податками), час від часу цю діяльність намагалися заборонити. Так, сенат Давнього Риму ухвалив у ІІІ ст. до Христа закон під назвою Lex aleatoria, який забороняв усі відомі на той час види азартних ігор та оголошував будь-які виграші в таких іграх незаконним набуттям майна та коштів. Утім, ставки на спортивних змаганнях, у тому числі на гладіатор¬ських боях, азартними іграми не вважалися.
Украй жорстоко переслідувала азартних гравців у XVII столітті французька королівська влада. Учасників азартних ігор виганяли з міст, позбавляючи майнових прав, штрафували та саджали у в'язниці, будь-які виграші та програші вважалися незаконними.
Тим не менше, жодному із земних правителів не вдалося стримати потяг своїх підданих до азартних ігор. Більше того, будь-які спроби їх заборони завжди приво¬дили лише до одного результату: азартні ігри заганялися у підпілля, а податкові надходження від них замість державної скарбниці перетікали до кишень організованої злочинності. Це стосується й широко розпіареної заборони грального бізнесу в Україні, яка сталася 2009 року з ініціативи уряду Юлії Тимошенко. Шлях до відродження
Отже, проект легалізації грального бізнесу в нашій державі є цілком природним: він, як то кажуть, витав у повітрі, й рано чи пізно постав би на порядок денний.
Це й сталося наприкінці минулого року: з ініціативи Кабміну Арсенія Яценюка до Верховної ради було внесено законопроект №1571, який передбачав легалізацію залів гральних автоматів, казино та подібних закладів на території держави. Утім, цей законопроект не набрав необхідної кількості для розгляду, через що його було знято з розгляду.
Тим не менше, вже цього року міністр економічного розвитку та торгівлі України Айварас Абромавічюс досить однозначно висловився за легалізацію грального бізнесу в Україні. Він же й запропонував обмежити ареал грального бізнесу 4- та 5-зірковими готелями. Відповідного законопроекту ще немає, проте в туристичній громаді ведеться жваве обговорення різноманітних аспектів, пов'язаних із діяльністю грального бізнесу. Наприклад: скільки має коштувати ліцензія, який податок мають сплачувати суб'єкти господарювання, що розвиватимуть цей вид діяльності, чи варто оподатковувати виграші фізичних осіб, хто і як має присвоювати «зірки» готелям і т.п. Ми ж, зі свого боку, розповімо, яким чином діє гральний бізнес у сучасному світі, та де в Україні мають з'явитися перші легальні казино - у випадку, якщо процес легалізації подібних закладів буде доведено до кінця. Території «азартного» розвитку
У світі гральний бізнес у більшості випадків жорстко контролюється державами та діє й розвивається на територіях, потенціал розвитку яких іншими способами або вичерпано, або ж він із самого початку був нульовим. Так, у США найбільші казино знаходяться в містах (Ріно, Лас-Веґас), розташованих на території пустельного штату Невада. Цікаво, що топ-менеджерами у більшості гральних закладів є американські індіанці, яким спеціальним законом надано податкові пільги. За межами Невади гральний бізнес розвивається на території індіанських резервацій - з тієї ж самої причини.
У подібний спосіб облаштовано гральний бізнес у Південно-Східній Азії та Далекому Сході: найбільші та найдинамічніші об'єкти такого бізнесу знаходяться у невеликих державах та на територіях зі спеціальним статусом: у Гонконгу, Макао, Сингапурі. Ці казино є найдохіднішими у світі: станом на 2013 рік середній доход із кожного грального стола перевищував $28000 на день, у той час як цей показник для казино Лас-Вегаса ненабагато перевищує $1000.
Що ж до Європи, то у добрій половині держав ЄС гральний бізнес перебуває під повною чи частковою забороною. Легальне казино діють у князівстві Монако (з 1863 р.), Італії, Швейцарії, Великій Британії та Чехії. У Східній Європі гральний бізнес заборонений практично всюди, тому за належних умов його легалізація в Україні зможе залучити додатковий туристичний потік до нашої держави від сусідів: Румунії, Болгарії, Греції, Туреччини, Молдови, Польщі та Білорусі. Де стоятимуть українські казино?
Отже, логічними місцями розташування закладів грального бізнесу в Україні є 3 міста/регіона:
1. Київ. Оскільки саме у столиці спостерігається найбільша в державі концентрація бізнес-активності, саме тут знаходяться високорозрядні готелі світових мереж, цілком логічним буде облаштування закладів грального бізнесу в деяких київських готелях. Наприклад, у Гілтоні - ця готельна група, до речі, опікується багатьма казино та іншими гральними закладами. Або в Інтерконтиненталі - ця готельна мережа також не цурається грального бізнесу. Утім, як і Гілтон, ця респектабельна та шанована в усьому світі компанія розвиває його лише там, де це дозволяють закони.
2. Львів. Невелика відстань до кордону з Польщею, яка є членом Євросоюзу, наявність високорозрядних готелів робить Львів перспективним місцем для розміщення казино та інших подібних об'єктів. За відповідної промо-кампанії та налагодження логістики (зокрема, наведення порядку в пунктах перетину кордону) потік туристів до львівських гральних закладів може стати досить суттєвим.
Також не виключається розміщення окремих об'єктів грального бізнесу на деяких курортах Західної України, в першу чергу - в Трускавці. Тут також є висококласні готелі, а певний прошарок туристів, що приїжджають «на води», схильні до розваг, у тому числі й азартних ігор.
3. Одеса, великий туристичний, транспортний та бізнесовий центр Півдня України цілком здатний залучати туристичні потоки й до об'єктів грального бізнесу. До того ж не тільки внутрішні, але й сусідів: громадян Румунії, Болгарії, Туреччини (особливо після налагодження логістики через південну частину Одеської області), а також Молдови й Білорусі (в останніх, до речі, буде непоганий вибір між гральними закладами Києва, Львова та Одеси). Однак у Південній Пальмірі немає готелів світових мереж, що деяким чином зменшує привабливість Одеси для грального бізнесу. Утім, ця перешкода не є непереборною: досить лише сертифікувати кілька одеських готелів за допомогою міжнародних організацій (наприклад, того ж таки Швейцарського готельного співтовариства), й її буде усунено.
4. Акваторія Чорного моря. У світі досить популярним є так звані «плавучі казино». А саме, круїзні лайнери, обладнані численними об'єктами грального бізнесу. Зазвичай вони працюють у такий спосіб: заходячи в територіальні води держав, де гральний бізнес заборонено, усі гральні заклади на борту припиняють роботу - аж до виходу з 12-мильної зони. У відкритому морі, а також у портах держав, де гральний бізнес легалізовано, відповідні закла¬ди виконують свої функції. У випадку легалізації грального бізнесу в Україні подібну круїзно-гральну лінію можна було б організувати на маршруті Одеса-Батумі (у Грузії азартні ігри дозволені) із заходом у порти Румунії. Болгарії та Туреччини. У такий спосіб можна розраховувати на залучення туристів не тільки з європейських держав, але й (через грузинську територію) з Азербайджану, країн Центральної Азії та навіть Ірану. назад >>>
|
English