Українська   English
RSS

 


 
 
 
Підписка на розсилку:

 

Відбудеться урочисте відкриття арт-скверу імені Василя Сліпака з ініціативи Музбату та громадськості міста


У суботу, 16 вересня, відбудеться урочисте відкриття арт-скверу імені Василя Сліпака з ініціативи Музбату та громадськості міста за адресою вул. Боричів Тік, 33/6-а, початок музичних виступів о 12-00, прес-конференція о 15-00, відкриття пам'ятного знаку о 15-30. Запрошуємо до участі.
 
Рік тому, 29 червня, від кулі на Донбасі загинув великий син України, оперний співак Василь Сліпак. Він 19 років пропрацював у Франції, але коли на Батькіщині почалася війна, кинув все і став добровольцем
Василь Ярославович Сліпак народився 20 грудня 1974 року у Львові. Український оперний співак, соліст Паризької національної опери. Він більше 19 років прожив у Франції, зробив блискучу кар'єру.
Але коли почалася війна на Сході, взяв собі позивний "Міф" і поїхав боронити Донбас. Коли повертався у Францію, займався волонтерством, збирав допомогу для української армії.
29 червня 2016 року він загинув саме там, де вчора точилися запеклі бої. Бойовики зазнали страшенних втрат. Здається, ніби атовці помстилися за загиблого товарища, великого сина України.
"Відбивали атаку сепарів, за участю арти, військової техніки. Василь загинув від кулі снайпера, із автоматом в руках", - розповідав журналісту depo.ua командир Василя Олександр із позивним "Друг Подолянин" про те, як він загинув.
З розповідей його товарищів, Василь був кулеметником.
"Ми з ним воювали на передовій наприкінці весни і влітку 2015 під Песками, - розповідає побратим Василя з 7 батальону ДУК Григорій Півоваров. – Він приймав участь у боях, відлучався на концерти і потім знову повертався на фронт. І не тільки воював, а й хлопцям надсилав багато допомоги. Це нічого, що Вася був не професійний військовий, а артист - навчитися воювати, коли любиш свою країну, не складно, головне бажання і віра. Він на своєму прикладі показав, що таке любити Батьківщину по-справжньому. До речі, воїн з нього вийшов хороший. А ще він співав нам інколи"
Військовий медик Яна Зінкевич повідомляє, що він отримав смертельне поранення у нижню частину тулубу.
Пізніше з'явилася офіційна інформація: 18 червня Василь поїхав на Донбас, щоб доправити зібрану допомогу захисникам-добровольцям, і планував залишитися там на півроку. Але 29 червня, виконуючи бойове завдання як кулеметник у складі 1-шої штурмової роти Добровольчого українського корпусу "Правий сектор" (ДУК ПС), загинув у бою близько 6:00 від ворожої кулі калібру 12.7 мм, яку випустив снайпер з великокаліберної гвинтівки.
Василь Сліпак ціною власного життя врятував побратимів. Українські захисники відбили атаку російських збройних формувань на смт. Луганське (Бахмутський район Донецька область) з боку міста Дебальцеве та перейшли у контрнаступ, посунувши противника з двох укріплених позицій на висотах поблизу с. Логвинове.
Президент Петро Порошенко 30 червня нагородив бійця і оперного співака Василя Сліпака орденом "За мужність" посмертно.
Ховати Василя випало батькам і старшому брату Оресту.
Саме Орест колись відвів малого Василька "на музику" - дитина почала співати майже тоді, коли і говорити. В шість років Василь удерся на стіл на сільському весіллі і заспівав "Розкажи мені, любишь ти чи ні? І в очах сія: "Я – навік твоя".
Пройшло чотири роки і старший брат відвів Василя до хорової капели "Дударики".
В 1994 році на міжнародному конкурсі у Франції 20-річний студент Львівської консерваторії отримав гран-прі, а в 96-му підписав контракт з "Опера Бастилія". Партію чотирьох дияволів з опери Оффенбаха "Казки Гофмана" він співав так, що глядачі прозвали його Мефістофелем.
А ось арія "Тореадор" за виконання якої Василь отримав приз "Найкращій чоловічий виступ" на міжнародному фестивалі оперних співаків в Армеле.
Василь жив у Франції, зробив чудову карьєру, але від Батьківщини це його не віддалило. Коли почався Майдан, він, не маючи можливості поїхати в Україну (в нього був підписаний контракт із оперою), влаштовував акції на підтримку України у Франції.
Паризькі українці збиралися, у фонтана Сан-Мішель. Це там, де колись було вбито Симона Петлюру.
Василь пишався першим волонтерським успіхом – "Фордом", купленим для "Правого сектору" на кошти від однієї паризької маніфестації.
Пишався, але вважав, що цього замало. Проживши 19 років у Франції, він полишив зіркове європейське життя и приїхав захищати свою Батьківщину.
Так Василь виглядав під час роботи в опері, у Парижі. Доглянутий чоловік із аристократичною блідістю та доглянутим волоссям.
А таким він став на Донбасі і тільки на згадку про сцену обрав собі позивний "Мефістофель". Хоча і його для зручності скоротили до "Міфа"... Бо "Мефістофель" дуже довго кричати у рацію
Воював у складі ДУК "Правий сектор".
"Все почалося з волонтерства, "ДУК ПС" були перші наші хрещеники, ми їх так називаємо. Ми їм допомагали всією нашою волонтерською організацією "Fraternité Ukrainienne/Українське братство". Перші, кому ми допомогли був 7-й батальйон "ДУК ПС", я знав цих людей і так сталося, що я тут, але це міг бути й інший якийсь батальйон. Ось так волонтерство природно переросло в активну участь", - розповідав "Міф" журналістам.
З минулого літа Василь змінив кілька підрозділів, розповіли depo.ua в головному штабі ДУК ПС. Останнім його підрозділом стала штурмова рота ДУК.
Останні дописи на сторінці Василя Сліпака у "Фейсбуці" - про справи. Збирав гроші для побратимів, бо був не тільки бійцем, а й волонтером. Шукав 50 чорних беретів. Хто зна для чого. Френди жартували, мовляв, є хутрові. Чи рожеві.
Вранці 29 червня 2016 року жарти змінилися десятками питань. "Живий?", "Василю, ти живий?", "Що ж ти, братику, накоїв..."