 |
  EnglishRSS
|
||||||||||||
|
1 травня Рада ЄС ухвалила рішення, відповідно якого Україна поповнює список держав, від громадян яких не вимагається обов'язкового оформлення шенгенських віз для короткотермінового в'їзду до Європи. На практиці це означає, що за кілька тижнів, після виконання суто формальних дій (підписання рішення головою Ради ЄС та представником головуючої в Євросоюзі країни - наразі це Мальта; публікації рішення в офіційному Віснику ЄС) громадяни нашої держави, що є власниками біометричних паспортів для виїзду за кордон, матимуть можливість вільно перетинати кордон з Євросоюзом. Враховуючи технічний термін у 21 день, який має проминути з моменту публікації рішення у Віснику ЄС до реального скасування візових вимог, очікується, що перші «безвізові» українці зможуть поїхати до Європи вже у другій декаді червня. Отже, можна стверджувати: те, що серед широкого загалу відомо як «безвіз», спільними зусиллями ми таки здобули. Та чи означає це, що тепер можна розслабитися й у повну силу насолоджуватися правом вільного перетину кордону? Анітрохи! Бо за чинним європейським законодавством «безвіз» дуже важко здобути (що, власне кажучи, й підтвердила історія його отримання), проте надзвичайно легко втратити. Адже недарма перед тим, як розглядати чергове розширення списку «безвізових» країн, керівні органи ЄС ухвалили новий порядок «призупинення» безвізового режиму. Відтак утратити можливість безвізового в'їзду до ЄС стало значно легше, ніж раніше. Для цього вистачить лише таких факторів: • істотного й різкого зростання кількості громадян, яким відмовлено у в'їзді; • зростання кількості громадян цієї країни, які перебувають на території країн-членів ЄС без відповідних документів і дозволів; • зростання кількості прохань про притулок від громадян цієї країни; • послаблення співпраці у сфері реадмісії; значного побільшання відмов від реадмісії своїх громадян; • істотного зростання ризиків для державної політики або внутрішньої безпеки країн-членів. Під істотним і різким зростанням мається на увазі збільшення хоча б одного із вказаних вище показників більше ніж на 50% за два місяці у порівнянні з таким самим періодом попереднього року або у порівнянні з двома місяцями до запровадження безвізового режиму. Отже, з юридичної точки зору, після отримання можливості безвізового в'їзду змінюється вид відповідальності: з індивідуальної на колективну. Адже за умов дії візового режиму кожний заявник, що подає до консульства документи та отримує візу, зобов'язується дотримуватися чинних норм європейського законодавства та усвідомлює, що в разі порушення цих норм до нього може бути вжито санкції. Наприклад, депортовано з території ЄС, заборонено в'їзд при наступному відвідуванні, анульовано візу і т.д. Безвізовий же режим передбачає колективну відповідальність - як держави у цілому, так і всієї громади зокрема. Тобто якщо статистично значима частина громади почне зловживати правом безвізового в'їзду до Європи, а держава в особі уповноважених на те органів нічого не робитиме для припинення порушень, «безвіз» просто скасують. З точки зору пересічного громадянина така колективна відповідальність може здатися несправедливою. Однак згадаймо, що з точки зору ЄС питання візового (або безвізового) режиму - це, в першу чергу, питання безпеки. Саме відповідно до цієї філософії й розроблено механізм набуття чинності безвізового режиму. Не може не тішити, що Україна пройшла іспит та була визнана безпечною для європейців країною (з точки зору нелегальної міграції, тероризму, епідеміологічної та епізоотичної ситуації і т.д.). Що ж до механізму «призупинення», то це всього лише додатковий запобіжник, який дає можливість європейцям оперативно здійснювати превентивні заходи у випадку, якщо третя країна, якій надано безвізовий режим, не виправдала довіри й не стимулює своїх громадян користуватися ним правильно, у відповідності до європейських законів. Як усе викладене стосується нас, тобто професіоналів туристичної галузі? Виявляється, безпосередньо. По-перше, ті з нас, хто формує тури та відправляє туристів до Європи, мають усвідомити, що від часу набуття чинності безвізового режиму частина відповідальності за його збереження покладається на туристичну компанію. Раніше, при необхідності оформлення віз, компанія, відправляючи до ЄС псевдотуристів, ризикувала лише своєю акредитацією в консульстві. Ірина СУШКО, голова ГО «Європа без бар'єрів»: Практична цінність безвізового режиму стосується всіх без винятку громадян України. Для тих, хто планує поїздки до Європи - це чудова можливість швидше й легше перетинати кордон з країнами Шенгену. А для тих, хто не планує таких подорожей, це результати реформ, які здійснювались заради безвізу. Нове законодавство та створення нових інституцій у сфері безпеки, посилення співпраці з ЄС у царині управління кордонами, поява нових ідентифікаційних документів та боротьба з ко-рупцією - це неповний перелік змін, розпочатих заради безвізу. Найважче було запровадити нові антикорупційні органи та домогтись їх результа-тивної діяльності. На цьому шляху все ще більше роботи, аніж досягнень. Саме тому Європейський Союз, що використовував підхід «безвіз в обмін на реформи» та підтримував наш рух до змін, одразу після скасування віз запровадить пост-моніторинг подальших змін, зокрема у сфері протидії корупції. За відповідними індикаторами буде відслідковуватись, чи відбуватиметься прогрес. У разі, якщо буде зафіксовано «відкат» антикорупційних реформ, безвіз також може бути призупинено. Тому запит громадянського суспільства на реформи буде украй важливим, а колективна відповідальність за збереження безвізу від моменту його дії буде залежати від усіх громадян України разом.
|
|||||||||||||