Українська   English
RSS

 


 
 
 
Підписка на розсилку:
e-mail:

           

Заповідна Хортиця – великі перспективи

Хортиця — це історико-культурний заповідник, який в той же час є унікальною природньою пам'яткою, що знаходиться у середмісті Запоріжжя. Як живе і чим дихає унікальна культурна і туристична атракція у непростий період епідемії розповів директор Національного заповідника «Хортиця» Максим Остапенко.


— Заповідник «Хортиця» — найбільший територіально та за кількістю унікальних об'єктів музей-ний комплекс України. Як вдається, при порівняно невеликому штаті, керувати ним?
— Будь-який заповідник створюється з метою збереження культурних цінностей, пам'яток, вивчення історичних та археологічних об'єктів. Але, коли ми кажемо про туризм, прийом відвідувачів, то це чи не основний виклик, який постає перед музеями, заповідниками. Тому, що дуже часто люди, які будують, створюють такі об'єкти наперед не прораховують, не аналізують, яким чином той чи інший культурний осередок буде приймати відвідувачів. Ми стикнулися з тим, що попит як українського, так і зарубіжного туриста, став перевищувати інфраструктурні можливості наших музеїв. Це, на мою думку, одна з найболючіших проблем в українському туризмі.
Але ми намагаємося вирішити ці питання. Так, у заповідника є один непоганий механізм — це спецрахунок, який установа заробляє власними силами. І це той бюджет розвитку, який ми можемо правильно спрямувати на розбудову додаткової чи то інфраструктури, чи то об'єктів, експозицій, розвивати наукові, археологічні напрямки тощо.
Окрім цього, дуже потужним інструментом виступає взаємодія з місцевою владою. Для нас це в першу чергу, обласна влада, але є спільні проекти і з міською. Наприклад, за декілька років з обласного бюджету, за «Програмою розвитку туризму», для заповідника
було виділено близько восьмі млн. гривень субвенції. Окремий напрямок з пошуку вливання коштів в заповідник — це гранти та меценати.
У нас було декілька років, коли ми не отримали коштів на капітальні видатки. Тобто фінансувалося тільки базові потреби: зарплата, комунальні охорона. Проте, коли в бюджеті є кошти на поточні видатки і тоді можна продовжити дослідницькі програми. Але в цілому недофінансування — надзвичайна актуальна і болюча для нашої галузі проблема. Я вам не розкрию дуже великої таємниці, що більшість заповідників не оновлюється, вони певним чином застигли десь на рівні середини двохтисячних років, коли за часів Ющенко була потужна програма розвитку культурної галузі і після цього трапилося провалля часів Януковича. Потім почалася війна і відповідно в культурі все достатньо складно. Але я вважаю що тут навіть питання не в грошах, а в ефективності їх використання, тому що дуже багато проблем можна вирішити відносно малою кров'ю.
І окремо треба сказати про системну робота у пошуках грантів і меценатів. Багато напрямків їх діяльності стикаються з культурними напрямками. Такий чималий ресурс, якщо правильного його залучити, він теж підштовхує розвиток туризму.

— Яка модель управління музеями сьогодні найбільш оптимальна: виключно державна, комунальна, змішана на базі держано-підприємницького партнерства?
— Тут треба зазначити, що потрібні зміни системного державного підходу щодо цільового фінансування, яке б дозволило формувати центри, навколо яких поступово б розвивалися більш дрібні об'єкти та інфраструктура. І, на мою думку, абсолютно вірною
і логічною є ідея, яку озвучив Президент України Володимир Зеленський та Уряд щодо 25-ти магнітів. Взяти в практично кожному регіоні найбільш топовий об'єкт, який потребує системного державного фінансування і створити на його основі такий зразок, який би показав, як має виглядати сучасна інфра-структура, в тому числі й в галузі туризму.
Хортиця була озвучена як один з таких магнітів і, наразі, обговорюються декілька серйозних програм державного і приватного (бізнесового) напрямків фінансування. Саме такий комплексний підхід, така змішана модель управління чи то музеями, чи то заповідниками, дійсно дасть змогу зрушити цю величезну проблему розвитку з місця. Бо заповідник вже вийшов на максимальний рівень своїх технічних і фізичних можливостей.
Ви повинні розуміти, що із 160 працівників заповідника, тільки третина займається безпосередньо обслуговуванням відвідувачів. А от служба режиму, лісогосподарський відділ, відділ археології тощо всі вони займаються охороною та збереженням пам'яток історії і природи всієї території заповідника. Для того, щоб змінити цю ситуацію має бути створена сучасна потужна мережа, яка б об'єднала з одного боку музейні об'єкти, те чим ми власне опікуємося, відповідна цікава для заповідника екологічна, спортивна і розважальна інфраструктура. Бо сучасний відпочинок комплексно поєднує декілька напрямків, що дозволяють людину перетворити з екскурсанта на справжнього туриста. Потрібно створити такі умови, щоб людина приїжджала не на дві години, для того аби подивитися музей і побігти далі, а залишалася на тривалий час, щоб їй надали різноплановий відпочинок, різнобарвну історію — і культурну, і природничу, і розважальну. А це в свою чергу потужний розвиток місцевої та регіональної економіки.

— Будь-ласка, розкажіть про розвиток Національного заповідника «Хортиця», що найближчим часом стане магнітом для відвідувачів?
— Зараз перед нами постало два мега важливих завдання, яке ми обговорюємо на всіх рівнях. Перше — це реконструкція і відкриття для відвідувачів заповідника Музею історії запорозького козацтва, який було зачинено через технічний стан. Без цього об'єкту зрушити з місця туризм на Хортиці не можливо.
Ще одна родзинка, якої немає не тільки в українських музеях, а й по всій східній Європі можна по пальцях порахувати, найкраща за збереженістю колекція стародавніх кораблів. Хортиця це острів, місце, де розташовувалася верф, стоянки флотилій і т.п. І в нас є унікальна колекція — 5 кораблів і ще безліч археологічних знахідок, які їх супроводжували. А це вже колекція майбутнього Музею судноплавства, яка охоплює історію розвитку Дніпра від ІХ до ХІХ ст. ст., тобто Дніпро за тисячу років. Тому, зараз стоїть завдання перетворити той ангар, в якому відбувається реставрація та консервація артефактів піднятих з дна Дніпра, в потужний дослідницький і музейний комплекс.
Окрім цих тем, ми розробляємо такий напрямок як музеєфікація археологічних об'єктів, вік яких перевищує 3-4 тис. років. Мова йде про створення мережі пішохідних маршрутів, які б представляли історію України часів епохи бронзи, раннього залізного віку. Це маршрути до стародавніх святилищ, культових місць, які збереглися на острові Хортиця.
У нас задача перейти на новий рівень роботи з туристичним потенціалом Хортиці. Колись ми вийшли на рівень туристичних потоків близько 35-40 тисяч відвідувачів на рік. Ми маємо на увазі тих, хто проходив через музейні каси, тобто організованих туристів. В першу чергу завдячуючи створенню нових об'єктів, таких як Запорізька Січь, і пошуку різноманітних інших проектів і програм, ми вийшли в результаті у 2012 році на кількість 250 тисяч організованих туристів. Але ми розуміли, що ми уже захлинаємося в такий кількості людей. Тому що вона потребує відповідно нової якості та обсягу стоянок, туалетів, зручностей і т.д. Величезна кількість потреб виникає, щоб прийнятий такий рівень відвідувачів. Тобто ми з нашим нинішнім станом практично вийшли на свій максимум, проте, потенціал у заповіднику величезний. Хортиця за розмірами займає площу середнього 100 тисячного міста, і тут дійсно є ще куди розвиватися.
Як нам показують наші колеги, яких ми залучали для стратегічного планування розвитку заповідника, реально, якщо буде системна державних інвестицій плюс залучення приватних інвесторів, досягнути відмітки у 1,5-2 мільйони туристів.
За останнє десятиліття у Запоріжжі з'явилося декілька унікальних приватних проектів, які залучили сюди нових туристів. Але це має обертатися навколо якогось базового об'єкту, і таким об'єктам, безумовно, є Хортиця, фактично в самісінькому центрі Запоріжжя. Тому повторюся має бути системна дер¬жавна програма, яка об'єднала зусилля музейників і фахівців заповідностей, яка б об'єднала би людей, які долучені до екологічних різних програм. Великою популярністю користуються різноманітні екологічні природничі напрямки. І треба робити те що називається розважальний туризм пов'язаний і з анімацією, і з зонами відпочинку, з пляжними зонами і т.д. І в комплексі воно дійсно запрацює, ми перетворимо туризм Запоріжжя в такий потужний фактор розвитку і міста, і регіону.
Сподіваємося, що озвучені плани найближчим часом втіляться в життя і наш Національний заповідник запам'ятається туристам якнайкраще та викликає бажання повернутися на священний острів знову.