Українська   English
RSS

 


 
 
 
Підписка на розсилку:
e-mail:

           

Київ потребує хранителя старожитностей

Директор Центру археології Києва Інституту археології НАН України кандидата історичних наук Михайло Сагайдак

Археологи vs забудовники

Київ до цього часу не має закону про столицю. У нас вертикаль влади різна: одна – верхня, і ясно, що київська під нею. Очевидно, що весь час йде тяганина між різними гілками влади: як археолог, це чітко на своїй шкірі відчуваю. В мене тут постіль розкопів по спеціалізації археології, але нас кинули на те, щоб ми тягали щось від будівництва, щоб це врятувати. 

Я скільки років працюю: починав з метрополітену, потім виділившись в окрему структуру, я весь час між молотом і ковадлом, між тими, хто хоче у радянські час – до планового будівництва, і ситуацією сьогодення, коли забудова ні ким це не регулюється. Так, сьогодні ми бачимо абсолютну хаотичну забудову. 

Я багато разів пропонував, щоб археологію вивели в якісь фонд, щоб ми не опинялись віч на віч із забудовником. Нажаль ніколи до цього не доходить, щоб було багато пропозицій. Взагалі, в нормальних містах Європейських існує, як правило, така наукова адміністративна посада, так званого хранителя, тобто, це людини, яка саме зберігає спадщину. В Кракові це є, існує майже в усіх історичних містах, навіть в уряді Москви є ось така позиція. В Києві нічого подібного не має. 

Цей має бути департамент, який не лежить цілком під будівельниками, тому треба це вивести в якусь окрему інституційну форму, яка тримає територію і може на неї накласти вето, яке ніхто не зможе порушити. Цей об’єкт чи ця територія не може бути забудована за стандартами звичайного будівництва. Задля створення подібної міської структури багато разів приходила документи з Ради Європи, європейці пропонували нам видати документацію по нашим археологічним пам’ятках. Таку базу даних вони б заклали собі у банк даних і могли б нам допомагати.

Поштова площа

Подимиться на останній сюжет і з Поштовою площею, і з будівництвом цього мостика Кличка, де виник цілий ряд кричущих моментів. І тепер Кличко каже, я не можу нічого зробити хоча, бо суд наклав резолюцію. І вже я пишу, наприклад, на Міністра культури заяву, щоб ви зрозуміли, це пам’ятка, де ми відкрили площу більше 1000 квадратних метрів. На цій площі зберігаються археологічні об’єкти, які відкриті, дозвольте хоча б провести консерваційні роботи.

В мене з’явився конфлікт, вони на об’єкті мали покласти бетону плиту на рівні, який відповідає Київської Русі між 11 і 12 століттям, де знаходиться садиба із княжими печатками. Тобто, почали з’являтися такі артефакти, які почали давати яскраву історію. Древня київська вулиця теж попала на цю територію. На цій вулиці з одного боку була майже берегова лінія, тобто київський порт, а з другого – садиба, яка так по схилу піднімалася з дерев’яними будівлями, з елементами якогось там виробництва. Отам княжі печатки виявляються, вони їх там і формували у них була там відповідна технологія. Отже, процес з бетонною плитою тільки запустився, але там з’явилась громадськість і вона це припинила. 

У мене проект для цього історичного простору – на 10 000 квадратних метрів. Ми кілька років вели дискусію з представниками забудовнику. Ніякої значущої особи не з’являлось на переговори, але приходили менеджери, які говорили – ми дамо вам сто квадратних мерів. Але там міська садиба 11 століття 450 квадратних метрів, і ще три садиби – одна найбільша вже понад 500 квадратів. Відповідаю: про що ви говорити, що я буду показувати – склад? Якщо б ми на це погодилися, вже був би ТРЦ. 

Європейський підхід до історії

Ми маємо профіль від Поштової площі до станції Шевченко. Коли це робилося метро, я проміряв товщину шару культури. Тому ми можемо з точністю до певного часу це синхронізувати і виводити загальну картину. Остання робота – це як раз по плануванню мій аспірант захистив, Він видав вже книжку про план Подолу, якій дожив до 1811 року. Первісний план він наклав на план 1803 року, зроблений Андрієм Біленським, тодішнім архітектором Києва. Де співпадає з 60 відсотків паркани ідуть по тих же самих лініях коли були виведені перші паї на Подолі. Археологія показує, що в багатьох європейських містах, як воно скомплектувалося на першому етапі, так воно дожило до 18 століття, а деякі міста і сьогодні живуть за цими планами. Ось в Швеції є таке місто Сектула, яке було столицею деякий час. Там люди сьогодні живуть в садибах, які їхні пра пра пра отримали у 920 році.

Коли вже був такий пик в подіях із Поштовою площею, ми поїхали в Краків, причому делегацію очолював Олексій Юрійович Резніков, який тепер є міністром. Нас приймали на дуже високому рівні, ми провели деякий час в підземному Краківському музею. У мене там багато колег, друзів, і я маю від них публікації, як це робилося. Цікаво, ми реально зустрілися із мером Кракова, але він казав, що був проти цього проекту. Зараз він – мер, і чітко каже: дякуючи музею, Краків отримав на мільйон більше туристів ніж до цього музею.