|
Останнім часом у співробітників редакції «Українського туризму» склалося враження, що керівники пасажирського главку Укрзалізниці уважно вивчають наші публікації на відповідну тематику та терміново упроваджують в життя те, що, за великим рахунком, мало б уже діяти як мінімум років 10. Йдеться, зрозуміло, про сучасні технології дистриб'юції залізничного контенту, тобто квитків на пасажирські потяги. Протягом кількох останніх років УЗ поступово запроваджувала деякі з цих методів (здебільшого тих, що стосуються резервації й оплати місць), проте й сьогодні переважна більшість цього контенту реалізовується за схемою, що почала працювати ще за часів товариша Сталіна. А саме: незважаючи на стабільне зростання долі віддалених продажів залізничних квитків, у 99.9% випадків для оформлення проїзду пасажири змушені звертатися до залізничних кас: повноцінний електронний квиток діє сьогодні лише в «Хюндаях».
Та схоже. що вже найближчим часом ситуація докорінно зміниться: 26 вересня міністр інфраструктури України Воло-димир Козак повідомив, що до кінця поточного року до всіх потягів у внутрішньому сполученні можна буде сідати за повноцінним електронним квитком. Відповідно, система резервування та оплати квитків Укрзалізниці поширить дію електронного квитка на всі внутрішні потяги, а у спорядження екіпажів входи¬тимуть сканери QR-кодів.
Зрозуміло, що такий крок є однозначно позитивним — уже хоча б тому, що пасажири, які звикли купувати залізничні квитки у мережі Інтернет, будуть позбавлені необхідності відвідувати каси для оформлення квитків на бланках суворої звітності. Відповідно, зменшиться й навантаження на самі каси, черги навколо яких є звичним явищем протягом багатьох десятиліть.
Зрозуміло, що масовий перехід на новітні технології відбуватиметься не відразу: «У жовтні повноцінний електронний квиток буде введено у нічних фірмових поїздах № 37/38 Донецьк — Київ та № 11/12 Київ — Сімферополь, №91/92 Київ — Львів, №79/80 Київ — Дні¬пропетровськ, №105/106 Київ — Одеса, №63/64 Київ — Харків. У листопаді додадуть ще майже стільки ж поїздів. У цілому до кінця року залізничники запровадять електронні квитки на усіх паса¬жирських поїздах внутрішнього сполучення», — цитує прес-служба Мінінфраструктури свого міністра Володимира Козака. Зауважимо, що слова міністра практично один в один збігаються з уривком зі статті «Укрзалізниця: в очікуванні прориву?», опублікованої в УТ №5 за 2013 рік.
У цьому контексті важливим є й такий аспект: від часу запро¬вадження повноцінного електрон¬ного квитка у масовому масштабі додасться роботи й у туристичних агенцій, які до цього дня змушені потерпати від суттєвого розриву в номенклатурі своїх послуг, а відтоді матимуть можливість надавати своїм клієнтам повний цикл транспортних послуг, включаючи залізничні квитки. Що, з одного боку, підвищить атрактивність туристичних агенцій серед широких мас населення, у тому числі й серед тих, хто ніколи не користувався їхніми послугами, з іншого — зменшить черги біля залізничних кас. Подібне трапилося у Польщі та інших східноєвропейських державах: сьогодні переважна більшість залізничних квитків у міжміському та міжнародному (в межах Шенгенської зони) сполученнях реалізуються саме через туристичні агенції та системи дистанційної резервації залізничного контенту. Кількість же квиткових кас на вокзалах Східної Європи зведено до мінімуму: так, на станції Варшава-Центральна авторові вдалося нарахувати не більше 5 кас, при чому одночасно з них працюва¬ло 2-3, а на вокзалі Краків-Головний — лише 2.
Зауважимо, однак, що зупинятися на досягненому в жодно¬му разі не варто. На нинішньому етапі йдеться про «електронізацію» квитків у внутрішньо-українському сполученні, проте значний пасажирський трафік спостерігається й на міждержавних напрямках, особливо з державами СНД. Зрозуміло, що запровадження повноцінного електронного квитка в міждержавному сполученні — задача значно складніша, оскільки для її вирішення необхідно провести серію міждержавних відомчих переговорів. З іншого боку, потреба в «електронізації» для пасажирів потягів, що курсують за маршрутом «Київ — Москва», є значно вищою, ніж для потягів на кшталт «Одеса — Христинівка» чи «Бахмач — Кременчук».
Наступним кроком, на нашу думку, має бути запровадження електронної реєстрації пасажирів на потяги — ця функція суттєво допоможе туристам (як українським, так й іноземним), які приїжджають на українські курорти та чиї можливості роздрукувати електронний квиток є обмеженими.
Жодного слова немає у повідомленні прес-служби Мінінфраструк-тури й про потяги, що курсують у європейському напрямку: сьогодні їхній контент повністю закритий від дистанційних систем, квитки оформлюються лише у спеціальних касах, до того ж із суттєвими обмеженнями. Так, в касах УЗ неможливо придбати квитка в український вагон для проїзду від Кракова до Праги чи від Бухареста до Софії, хоча попит на такі по¬слуги існує. Отже, сподіваємось на добру волю у вирішенні цих питань з боку керівництва МІУ та Укрзалізниці, які останнім часом здійснюють реальні кроки, спрямовані на полегшення життя пасажирів вітчизняної залізниці.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Укрзалізниця дозволила пасажирам, що слідують потягами формування УЗ у внутрішньому сполученні, оформлювати два квитка на одному бланку. Таким чином, у пасажирів з'являється можливість здійснювати під час подорожі зупинки та пересадки. Дозволений час затримки чи пересадки обмежується 10 днями, за цю послугу стягується комісійний збір у розмірі 12.5 грн.
Така опція набула актуальності протягом останніх років, коли Укрзалізниця скасувала практично всі «довгі» потяги, зокрема ті, що курсували у сполученні Схід — Захід. Наприклад, поїзд №13, який курсував з Ужгорода до Харкова, з минулого сезону скорочено до Києва, скасовано потяги Львів — Луганськ та Чернівці — Ковель.
Зауважимо, що подібний сервіс на залізниці діяв в останні роки існування СРСР: пасажир тоді мав право перервати поїздку на термін до 10 днів, при цьому його квиток залишався чинним. Щоб продовжити поїздку за таким квитком, необхідно було одразу після виходу з потяга (не пізніше ніж за годину після його відправлення) прокомпостувати квиток у касі чи у чергового по вокзалу, а потім звернутися до каси за місцем на інший потяг.
У Європі на більшості магістральних напрямків діє сьо¬годні інша система: квитки продаються не на конкретний потяг, а на маршрут. Тобто протягом терміну дії квитка пасажир може здійснювати необмежену кількість пересадок та у будь-який момент перервати свою подорож.
назад >>>
|
English