|
Олександр НОВІКОВСЬКИЙ, президент. Асоціації лідерів турбізнесу України
Незважаючи на кризовий стан, у якому перебуває сьогодні Україна, незважаючи на різке падіння туристичних потоків на всіх напрямках, професіонали туристичної галузі активно обговорюють її майбутнє. Зокрема, висловлюють зауваження та пропозиції до сучасного стану нормативно-правової бази, яка регулює туристичну діяльність. Врахо-вуючи те, що до АЛТУ входять провідні туристичні оператори України, чий сумарний внесок у формування виїзного туристичного потоку свого часу досягав 80%, вважаю доцільним висловити й свою думку із цих питань. Криза: час оновлення?
Через економічну кризу та складне політичне становище, в якому сьогодні опинилася Україна, усі туристичні компанії без винятку потерпають від збитків. Зменшення виїзних турпотоків, наприклад, сягнуло 70% від аналогічних показників минулого року.
Тим не менше, переважна більшість туристичних компаній вважає, що криза врешті-решт закінчиться, становище стабілізується, відтак попит на туристичні послуги знову підвищиться. На наш погляд, це станеться лише після успішного завершення президентських виборів, тобто у середині червня чи навіть на початку липня. У такому випадку туристичні компанії ще можуть компенсувати сьогоднішні збитки. Проте вони
прагнуть працювати в комфортному для них бізнес-кліматі, тому вже зараз активно обговорюється тематика розроблення та впровадження нової законодавчої та нормативно-правової бази для туристичної галузі.
Сьогодні один із законопроектів «Про туризм» лежить у секретаріаті Верховної Ради та чекає на розгляд у сесійній залі. Однак ми, як організація, що об'єднує професіоналів галузі, вважаємо, що той законопроект не повністю відповідає сподіванням галузі. А точніше, повністю не відповідає – вже хоча б тому, що знижує й так невисокий ступінь захищеності споживачів туристичних послуг. Існують й інші позиції, з якими ми категорично незгодні. Саме тому наша Асоціація ініціювала серію обговорень альтернативного законопроекту, розробленого фахівцями АЛТУ та який має задовольнити усіх учасників туристичного ринку. Тобто незалежно від формальних ознак, а саме, в який бік спрямовують турпотоки ці фірми. Туризм не можна поділити!
Деякі наші колеги вважають, що бізнес-клімат для різних компаній має залежати від напрямку їхньої діяльності. Наприклад, деякі податки мають бути нижчими для тих. хто займається в'їзним туризмом. Ми ж виступаємо категорично проти такого підходу, оскільки це вже можна кваліфікувати як державний протекціонізм, тобто порушення принципу рівного доступу до ринку. До того ж багато туристичних компаній займаються як в'їзним та внутрішнім, так і виїзним туризмом – за таких умов абсолютно незрозуміло, які податкові ставки необхідно застосовувати в тому чи іншому випадку. Більше того, на практиці це може вилитися в недоотримання надходжень до державного та місцевих бюджетів.
АЛТУ вважає, що держава має демонструвати однаковий підхід, а відтак створити рівні умови для всіх, хто працює на ринку туристичних послуг. Зрозуміло, що в межах державних програм з розвитку тих чи інших регіонів чи визначених видів туризму, мають надаватися певні преференції тим з учасників ринку турпослуг, хто працює саме на розвиток тих регіонів. Проте такі преференції мають бути чітко визначеними й прозорими – знову ж таки, щоб запобігти різноманітним зловживанням.
Чому ми кажемо про преференції? Головним чином, тому, що туризм – це бюджетоутворююча галузь, яка відносно швидко здатна створювати нові робочі місця, а відтак наповнювати бюджети та підвищувати добробут зайнятих у галузі. За нашими оцінками, за сприятливої ситуації та відповідного бізнес-клімату в Україні кожне 15-те, а то й 11-те робоче місце може бути пов'язане із туризмом.
Що ж до звинувачень на адресу туроператорів, які працюють на ринку виїзного туризму: вони, мовляв, вивозять з держави гроші, то якийсь час тому Британська асоціація туристичних агенцій опублікувала цікаве дослідження. Виявляється, приблизно 50% коштів, які сплачують громадяни Британії, залишаються в державі! Адже туристи купують тури в британських агенціях, користуються послугами британських авіакомпаній, врешті-решт. купують британські страхові продукти, пакети зв'язку... Щось подібне можна сказати й про Україну, відтак це ще один аргумент на користь рівності усіх туристичних компаній незалежно від напрямку їх діяльності. Як створити національний продукт?
Я вже казав, що кризовий стан в Україні колись скінчиться. Тоді до нашої держави підвищиться інтерес з боку іноземних громадян. Ми можемо скористатися цим інтересом, створивши до того часу привабливий та конкурентний на світовому ринку туристичний продукт. Проте на цей потяг легко спізнитися. Як же цього не допустити?
На наш погляд, в Україні має діяти регуляторний орган, який суміщав би в собі 2 функції: представлення інтересів туристичного бізнесу у владних структурах та розроблення й сприяння в запровадженні нормативно-правової бази в туристичній галузі. Мені важко сказати, в якому вигляді має діяти подібна структура. Більше того, сьогодні в Україні немає персоналій, які б, маючи досвід керівництва успішною бізнес-структурою в туристичній галузі, водночас стали б ефективними державними службовцями. Відтак Україні, схоже, доведеться створювати подібну структуру методом проб та помилок, залучаючи іноземних консультантів у якості радників, та переймаючи досвід усіх, хто має відношення до створення, наприклад. регіонального турпродукту.
На превеликий жаль, в Україні, незважаючи на наявність значної кількості туристичних атракцій, наявні серйозні інфраструктурні проблеми. Насамперед у транспортній галузі. Якщо, наприклад, говорити про Київ, який сьогодні є лідером в'їзного та внутрішнього туризму в державі, то у столиці не вирішено проблему стоянок туристичного транспорту, пріоритетного руху екскурсійних автобусів, та й самих автобусів не вистачає. У результаті, якщо до Києва водночас захочуть приїхати кілька десятків тисяч туристів (іноземних чи українських – не важливо), то для них просто не вистачить транспорту. А ті, кому «пощастить», стоятимуть у заторах.
Не реалізовується й туристичний потенціал регіонів. У нашій державі, крім столиці, є лише 2 великих регіональних центри, які більш-менш успішно розвивають в'їзний та внутрішній туризм (хоча більшість інших обласних центрів та регіонів також мають підстави для успішного розвитку цих видів туризму). Це Львів та Одеса. Однак і ці міста відчувають проблеми, насамперед транспортні. Наприклад. хронічний дефіцит залізничних квитків на свята та вихідні, відсутність доступних авіарейсів. У результаті турист, який збирається в останню мить у туристичну поїздку своєю країною, може дістатися до місця призначення лише власним автомобілем. Проте, це далеко не завжди зручно: скажімо, відстань між Донецьком та Львовом складає 1300 км, дороги у нас не ідеальні, та й не кожний громадянин має власне авто. Хордові ж авіарей-си в Україні відсутні як явище, хоча мали б стати пріоритетом у відповідних структур. Такі рейси можна й певною мірою дотувати – наприклад. скасувавши для них ПДВ на авіаційне пальне. Я не розумію нинішнє керівництво Мінінфраструктури, яке виступає проти таких заходів: невже краще, щоб авіакомпанії ставили літаки «на прикол» або ж повертали їх лізинговим компаніям? На мій погляд, у подібний спосіб можна не тільки суттєво пожвавити внутрішній туризм, але й суттєво підвищити стабільність у державі: адже дикі прояви сепаратизму, що ми їх спостерігаємо сьогодні на сході України, походять здебільшого від незнання, як живуть люди в інших регіонах... назад >>>
|
English