|
"Русскій мір", принесений до Криму штиками (а точніше, автоматами й БТРами) окупантів, починає проявлятися у своєму реальному обличчі. Попри декларативні обіцянки Москви, які супроводжуються шаленою пропагандистською кампанією в російських ЗМІ, наслідки ізоляції півострова від України та анексії, здійсненої всупереч усім нормам міжнародного права, починають суттєво впливати на життя новоспечених «росіян», у переважній більшості – звичайних громадян. У цій статті ми здійснимо короткий огляд ситуації на півострові станом на початок квітня, та спробуємо спрогнозувати розвиток ситуації на туристичний сезон. Авіатранспорт: без альтернативи
Російські профільні ЗМІ навперебій розписують райдужні перспективи розвитку авіасполучення з «російським» Кримом. Так, видання airport.ru в статті «Небесные перспективы Крыма» повідомляють (цитуємо мовою оригіналу): «Несмотря на возникавшие ранее вопросы о правовом статусе аэропорта Симферополя, ведущие авиакомпании страны увеличивают частотность рейсов на полуостров». Далі слідує огляд російських авіаперевізників, які знижують ціни на квитки, нібито вводять нові частоти та навіть готові в Криму «поселитися». Реалії ж виглядають значно сумні-шими: 2 квітня Європейська організація з безпеки аеронавігації (Євроконтроль), до якої входить 25 європейських держав, у тому числі й причорноморські Румунія, Болгарія та Туреччина) оголосила про закриття «Сімферополь» та «Бельбек» для європейських авіакомпаній та заборонила польоти у Крим «до подальшого оголошення». Проте цим не обмежилася та рекомендувала авіакомпаніям при виборі маршрутів, крім закритих, консультуватися з українськими, румунськими, болгарськими та турецькими диспетчерськими службами «з метою недопущення потрапляння в заборонену зону».
На практиці це означає, що польоти до Криму можуть здійснюватися тільки із Росії, тільки російськими авіакомпаніями, до того ж тільки через повітряний простір Російської Федерації. Насправді важко собі уявити, щоб Украерорух погодив маршрут якоїсь з авіакомпаній (російської чи з третьої держави, неважливо) до окупованого Криму через повітряний простір України. У такий спосіб, траси польотів російських авіакомпаній з європейської частини Росії до Криму подовжаться на кілька сотень кілометрів, що автоматично відіб'ється на собівартості перевезень. Непрямо це визнають і російські джерела: вже згаданий airport.ru, попри всю оптиміс¬тично-патріотичну риторіку, зізнається, що «...компенсировать затраты авиакомпании, возника¬ющие в этой связи, государство намерено с помощью включения Симферополя в программы субсидирования региональных перевозок. Специалисты отрасли посчитали, что на эти цели может потребоваться до 1 млрд рублей (лише для авіа¬компанії «Аерофлот» – Ред.)... Минтранс предлагает субсидировать перевозки в Крым из северных и дальневосточных городов. Нельзя сказать, чтобы эта идея получила поддержку у экспертов рынка с точки зрения экономики процесса, но отри¬цать ее социальную значимость не приходится».
Що ж до польотів до Криму авіакомпаній третіх країн, то тут усе значно простіше: ані ІКАО, ані ІАТА не визнали анексію Криму, отже, ті, хто виявить бажання здійснювати туди перельоти, постануть перед необхідністю скасувати усі свої міжнародні рейси. Неважко передбачити, що обере 99.9% світових авіаперевізників...
3 квітня про скасування усіх своїх рейсів до Симферополя оголосила білоруська авіакомпанія «Белавіа», пояснюючи своє рішення невисоким попитом на квитки в тому напрямку. Таким чином, станом на початок квітня до Криму з авіакомпаній третіх країн літають лише «Узбекис-тон хава йолларі», яка, до речі, в однобічному порядку скасувала свої рейси до Києва. Візовий режим: тільки через Україну
Новим кримським «росіянам» сутужно доведеться і з оформленням європейських віз: наприкінці березня Європей-ська комісія поширила заяву, що постійні мешканці Криму мають оформлювати візи лише в консульствах, розташованих на території України, незалежно від громадянства та національності. Консульства в Росії від мешканців Криму документи на візи не прийматимуть.
У реальності це означає досить-таки серйозні проблеми для жителів півострова із оформленням європейських віз. Єдине європейське консульство на півострові (польське у Севастополі) закрилося, самопроголошена влада та контрольовані нею бойовики, за повідомленнями наших читачів, усіляко перешкоджають виїзду мешканців на територію материкової України, відтак невдовзі мешканці Криму вочевидь стикатимуться із ситуацією, коли оформити візу буде просто неможливо з технічних причин. Хоча станом на початок квітня, за повідомленням нашого кореспондента з Симферополя (ім'я не називаємо з цілком зрозумілих причин – Ред.). у столиці автономії досі працює візовой центр, який приймає документи для оформлення віз у консульствах Латвії, Болгарії. Данії та Швеції. Усі візи оформлюються в консуль¬ствах, розташованих в Україні, платежі приймаються як у гривнях, так і в рублях, до того ж документи приймаються незалежно від громадянства апліканта.
Однак очевидно, що документи до консульств відправляються наземним шляхом, через Перекопський перешийок або Чон-гар. Редакції повідомляють, що озброєні бандформування, які контролюють транспортний потік до материкової України, щодалі частіше вдаються до вилучення автомобільного транспорту у громадян, посилаючись на те, що він є «достоянием Республики Крым». У такий спосіб немає жодної гарантії, що одного зовсім не чудового дня на око черговому «зеленому чоловічкові» не спаде машина візового центру, що здійснює перевезення документів до консульств.
Альтернативна можливість потрапити до материкової України залізницею поки що існує: станом на початок квітня
потяги в напрямку Симферопо¬ля ще курсували. Проте невідомо, яким чином складатиметься графік курсування пасажирських поїздів на 2014-15 роки, що, як відомо, набуває чинності 25 травня кожного року, й чи будуть у ньому взагалі передбачені потяги на Крим, і якщо будуть, то в якому статусі. Зауважимо, що станом на 3 квітня більшість приміських потягів, які сполучали Крим з материковою Україною, вже скасовано з ініціативи сепаратистської влади. «Нові росіяни» чи особи без громадянства?
Певні проблеми виникають і з паспортизацією мешканців Криму українськими документами. Враховуючи наведене вище, стає зрозумілим, що паспорт громадянина Російської Федерації, виданий після анексії Криму, стане для його власника скоріше «чорною міткою», ніж повноцінним ідентифікаційним документом (принаймні, з точки зору цивілізованих держав), тому бажання багатьох кримчан зберегти українські пас¬порти є цілком природним. Сепаратисти про це знають, тому й, за деякими повідомленнями, стягають по 500 гривень (чомусь не рублів) із мешканців Криму, які не бажають віддавати сепаратистам свої українські паспорти.
Проте, якщо український внутрішній паспорт можна зберегти без особливих проблем – вони з'являються лише у випадках, коли до цих документів треба вклеювати нові фотознімки при досягненні громадянами віку 25 та 45 років, то із закордонними паспортами усе значно складніше. Сьогодні ті з кримчан, хто подав заявки на отримання таких паспортів ще до російської навали, можуть отримати їх у Херсоні. Що ж до нових паспортів, то заявку на оформлення цих до¬кументів кримчани можуть подати в будь-якому відділенні Державної міграційної служби на території материкової України, та отримати готовий документ там само. Поки що ми не маємо інформації, чи буде у подальшому таку схему скориговано. В'їзний туризм: «по беспрєдєлу»
Незважаючи на обіцянки самопроголошеної «влади» «гарантувати безпеку кожному туристові, що приїде до Криму на відпочинок», відпочивальників на півострові практично немає. Проте надходять повідомлення, що «зелені чоловічки» брутально захоплюють чужу власність, у тому числі й об'єкти розміщення. Так, один з наших респондентів, що працює в туристичному бізнесі, повідомив, що 2 квітня подібне сталося з власником пансіонату в Гурзуфі, якого просто викинули на вулицю, відібравши при цьому всі правоустановчі документи на об'єкт.
Отже, в умовах правового вакууму відпочивати на півострів поїдуть лише ті, хто не матиме жодної альтернативи. Тобто, так звані «соціальні» туристи, яким відпочинок оплачуватимуть фонди соціального страхування та/або профспілки. Проте зауважимо, що в усьому світі «соціальний» туризм діє лише за умов покриття собівартості – про жодні прибутки в такому випадку не йдеться. Відтак готельно-санаторна база півострова працюватиме лише на наявних потужностях, про якийсь розвиток доведеться забути. Якщо ж врахувати, що більшість санаторного фонду півострова є «радянськими», тобто побудовані мінімум чверть століття тому, стає зрозумілим, що кримської оздоровчої «соціалки» вистачить хіба що на кілька років. А далі санаторії та пансіонати виявляться непридатними для використання.
Зрозуміло, що на півострові є й сучасні, а також відновлені, готелі й санаторії – наприклад, «Ялта Інтурист». Вочевидь, здійснюватимуться спроби «віджати» у законних власників і їх, хоча це буде значно важче, ніж у дрібних підприємців: так, власник того ж таки готелю «Ялта Інтурист» український олігарх Ринат Ахметов відомий, крім усього іншого, ще й ефективним
захистом своїх прав у міжнарод¬них судах. Проте таких об'єктів у Криму небагато, у більшості з них процеси реконструкції або реновації не закінчено, тож суттєвий вплив на загальну ситуацію вони навряд чи справлятимуть.
Адепти «Русскаво міра» в Криму наголошують на тому, що після «приєднання», а фактично – анексії півострова, до його туристичної галузі підуть інвестиції від російських компаній. Дійсність же є такою, що ці «інвестиції» не пішли навіть у Сочі, належність якого Росії ніхто не заперечує. Отже, будувати об'єкти для зимової Олімпіади в умовах субтропічного клімату довелося за кошти державного бюджету, звідки й було «вийнято» більше $50 млрд. Навряд чи в Росії, яка перебуває під загрозою міжнародних санкцій за вторгнення до Криму, знайдеться кілька сотень мільярдів «зелених» для облаштування Криму...
Як не прикро, схоже, що справджуються найсумніші прогнози аналітиків: Путін завойовував Крим зовсім не для розвитку його туристичної галузі, а зовсім з іншою метою. Відтак на щасливе та заможне життя новоспеченим «росіянам» у Криму годі й сподіватися... назад >>>
|
English