|
Туристична галузь України перебуває у крутому піке: практично до нуля впали в'їзні турпотоки, знизилися показники внутрішнього туризму. Ці процеси є цілком природними – очікувати чогось іншого під час війни було б наївно. Залишився виїзний туризм, який, попри численні побоювання, не впав до нуля: туроператори, як і раніше, фор¬мують чартери та відправляють на відпочинок своїх клієнтів. Не виправдалися й найпохмуріші сподівання туристичної громадськості: на відміну від сусідньої Росії, в Україні не відбулося жодного гучного банкрутства великого туроператора із соціально значимими наслідками. Отже, на перший погляд, у секторі виїзного туризму, в тому числі на масових напрямках, не сталося нічого катастрофічного. Але чи так це насправді? Оптимізація шляхом ущільнень та скорочень
Елементарна логіка підказує: виїзні туристичні потоки суттєво зменшились. Різні експерти по-різному оцінюють показники цього зниження: від 30% до 70% від минулорічних, а на деяких напрямках і ще більше. Тож зрозуміло, що вітчизняні туроператори мали якимось чином відреагувати на таке масштабне зниження потоків. Яким чином? У розмовах з менеджментом більшості вітчизняних операторів з'ясувалося, що така реакція в основному відбувалася за трьома напрямками. А саме:
• Різке зменшення видатків на бізнес;
• Масований «дрейф» до дешевших сегментів;
• «Ущільнення» авіачартерів та блоків у готелях, скорочення номенклатури включених до базового продукту послуг.
Немає жодних сумнівів, що такі методи на нинішньому етапі спрацьовують. Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що банкрутство «Ільтура» на початку літа було обумовлене фатальними прорахунками в бізнесі (зокрема, грою в демпінг без наявності надійного фінансового «тилу»). Що ж до «Турменю», то тут деякі оглядачі піднімають питання про шахрайську схему, яка реалізовується з року в рік. Ми, утім, щодо цього висновків робити не станемо: кваліфікувати наявність (чи відсутність) шахрайства – це справа правоохоронних органів, але в жодному разі не журналістів. Як зменшуються видатки
Цей аспект зниження собівартості бізнесу туристичними операторами досягається, в першу чергу, за рахунок скорочення орендованих офісних площ (а у випадку права власності на них – навпаки, здачі частини офісної площі в оренду), облаштування онлайн-офісів для низки другорядних послуг (наприклад, відділів безпосереднього продажу продуктів у туроператорів), а в деяких випадках – передачі цих функцій на аутсорсінг, наприклад, до тих-таки агентських мереж. Яскравим прикладом такого підходу є компанія MIBS Travel, яка в кілька разів скоротила свої офісні площі у столичному Бессарабському кварталі, де оренда вважається «золотою».
Те ж саме можна сказати й про персонал туристичних компаній: багатьох звільняють, декого переводять на акорд. На тих співробітників, хто залишається, припадають все більші навантаження. При чому оплата їхньої праці якщо й зростає, то зовсім не пропорційно до збільшених витрат праці, часу та зусиль.
Ще один напрямок зменшення видатків та, відповідно, зменшення собівартості продукту – різке скорочення корпоративних заходів для власних співробітників та партнерів, у першу чергу, пов'язаних з міжнародними перельотами та розміщенні в готелях. Якщо раніше такі заходи планувалися (а видатки на них «забивалися» в собівартість кінцевого продукту), то сьогодні подібні акції якщо й здійснюються, то здебільшого за остаточним принципом: якщо десь у когось «горить» блок, на ці місця туроператор може відправити прес-тур чи фам-тріп, або надати бонусну поїздку для агентів, що особливо відзначилися у сфері продажів.
Так само майже до нуля скоротилася кількість «невиїзних» чи «близьковиїзних» корпоративних заходів (тобто тих. що проводяться у місті, де знаходиться офіс туроператора, або з виїздом до заміської зони), що здійснюються туроператорами для агентів, інших партнерів та журналістів. Сьогодні подібні заходи туроператори здебільшого скасовують, а якщо ні, то намагаються їх проводити у своїх офісах. Хоча. звичайно, є й винятки: 7 серпня в одному з навколостоличних заміських туристичних комплексів відбулась акція із назвою «Активний табір турбізнесу», який, утім, у ре¬альності являв собою PR-акцію франчайзингових схем туроператора TUI та щойно відкритого турецького готельного комплексу Mardan Palace. Зауважимо, однак, що такі заходи є нетиповими для нинішнього часу. Перевага для дешевшого?
Незважаючи на загальне зниження попиту на закордонний відпочинок, вітчизняні туроператори повідомляють, що на деяких напрямках навіть в нинішніх умовах спостерігається зростання турпотоків по відношенню до минулого року. Наприклад, на болгарському (в першу чергу) та чорногорському. Хоча й тут не все гаразд: середній чек туриста суттєво зменшився – в умовах різкого ослаблення гривні по відношенню до іноземних валют серед громадян України різко збільшився попит на відпочинок в економ-сегменті. Собівартість же крісла в авіачартерах майже не змінюється, причому у валюті. Тому цього сезону стрімко зросла популярність автобусних турів туди, куди без особливих проблем можна дістатися автомобільним транспортом. Тобто до тієї ж таки Болгарії та (меншою мірою) Чехії й Угорщини.
Отже, системним туроператорам у цьому сезоні довелося змістити акцент у бік дешевших для кінцевого споживача послуг, утримуючи необхідний мінімум прибутковості за рахунок валу, тобто збільшення продажів таких-от дешевих продуктів. Більше того, за рахунок частини прибутку від продажу економ-сегменту практично всі туроператори покривають збитки від напрямків, які «просіли» дуже сильно. Це називається перехресним дотуванням, і в будь-якому бізнесі вважається моветоном. Утім, за нинішніх умов на перший план виходить репутація у клієнтів, а не показова пристойність: якщо, скажімо, потоки до Іспанії чи Кіпру скоротилися на 90 чи навіть 95 відсотків, серед клієнтів туроператора все одно знайдуться люди, які прагнутимуть відпочити саме там. Відтак, задля збереження лояльності та клієнтської бази, оператор скоріше відправить такого клієнта до місця відпочинку регулярним рейсом (пожертвувавши частину свого прибутку від продажу продуктів економ-сегменту, наприклад, на компенсацію різниці між чартерним перевезенням та квитком на регулярний рейс), ніж відмовиться від туриста.
Проте чартери все одно літають, хоч і значно менше, ніж роком раніше. Як саме вони літають та чому не «приземля-ються», детальніше розповімо у наступному розділі. Як літати економно
Нічним кошмаром для будь-якого авіаперевізника чи туроператора – консолідатора чартерних рейсів – є порожні крісла в літаку. Відтак при спілкуванні практично з усіма туроператорами першого ешелону автор цих рядків чув одне і те ж саме: «Ущільнилися, урізалися, оптимізувалися, як могли – але літаємо». Як відбувається таке «ущільнення», розповімо на одному з прикладів.
На початку вересня один з моїх колег літав у відпустку до Шарм-ель-Шейха. Чартерний рейс здійснювала авіакомпанія Windrose літаком... Airbus A330. Саме так – далекомагістральний літак. Здавалося б, це суперечить здоровому глузду – адже експлуатаційні витрати такого повітряного судна є значно вищими, ніж середньо-магістрального літака на ту ж саму дистанцію. Але в туроператора, який підняв цей рейс, авторові вдалося з'ясувати, що його завантаження після усіх можливих консолідацій та ущільнень, досягнуло 100%. Тож зрозуміло, що навіть з умовою підвищених експлуатаційних витрат запустити такий літак на середньомагістральну відстань виявилося вигіднішим, ніж ганяти 2 напівпорожніх Боїнги-737 чи Ейрбаси А320.
Тим більше, «роботи за спеціальністю», тобто перевезень на далеких напрямках, на той період у Віндрозівського далеко-магістрального Ейрбаса просто не було.
Зрозуміло, що це екстремальний випадок. У більшості ж ситуацій туроператори просто залишають таку кількість чар-терних рейсів, яка приблизно дорівнює кількості проданих турів у тому чи іншому напрям¬ку, переброньовуючи прожи¬вання туристів під дати вильотів та заповнюючи салони літаків майже повністю. У такий спосіб кількість чартерів зменшується, але load-factor зростає. Зрозуміло, що такий підхід тягне за собою певні незручності для ту-ристів: адже, забронювавши та оплативши тур десь у Бодрумі чи Мармарисі, клієнт у результаті може отримати готельний номер на Анталійському узбережжі. Проте альтернативою є взагалі нікуди не поїхати, тому більшість туристів погоджується на такі заміни. До честі туроператорів, задля збереження своєї репутації вони намагаються максимально наблизити результат до замовленого клієнтом варіанту. Секрети наземного заощадження
Принцип ціноутворення на більшість туристичних послуг, зокрема, на наземне обслуговування, дуже простий: чим більше контрактуєш та чим раніше платиш, тим меншою є вартість цієї послуги (наприклад. готельного номера). У результаті туроператори, які жорстко законтрактували масив готельних номерів, мають можливість знижувати ціну кінцевого продукту, стимулюючи у такий спосіб попит. Крім того, цього сезону між туроператорами почався процес крос-продажів готельного та іншого наземного контенту – переважною більшістю безпр¬буткових. В публічних виступах туроператори заперечують такі операції. Проте редакція УТ має у своєму розпорядженні інфор¬мацію, яка підтверджує факти подібного співробітництва між формальними конкурентами.
Як не дивно, за нинішніх умов, коли Україна потерпає від зовнішньої агресії та веде війну (хоч і неоголошену формально) саме з російською армією, контакти між українськими й російськими туристичними компаніями не тільки не були розірвані – вони, навпаки, пожвавішали. Причому ситуація на російському туристичному ринку грає на користь українських туроператорів. Щоправда, не всіх, а тих, хто свого часу уклав з росіянами угоди про співпрацю. Так, вітчизняна компанія NEWS Travel наприкінці минулого року домовилась про спільні дії з московським туроператором «Бібліо-Глобус» на масових напрямках (Туреччина, Єгипет) та на Кіпрі, про що УТ вже писав. Співпраця здійснюється так: українська сторона займається дистриб'юцією продукту та забезпечує польотні програми. Російська ж забезпечує наземні програми в місцях відпочинку. У результаті NEWS Travel, завдяки величезним обсягам законтрактованих «Бібліо-Глобусом» готельних номерів, має практично необмежений резерв необхідного україн¬ським споживачам контенту. Саме звідти й «ростуть ноги» у програм на Кіпрі вартістю «від 4999 грн»... Що далі?
Зауважимо, що за допомогою описаних методів протягом певного часу можна пом'якшувати наслідки жорстокої кризи, у яку потрапила вітчизняна туристична галузь. Також варто зазначити, що цього року українські туроператори мало не вперше випередили російських колег у питанні планування бізнесу та адекватної реакції на кризові явища, у результаті чого й не допустили катастрофічних банкрутств (станом на середину вересня). Проте нинішній стан аж ніяк не можна назвати нормальним, стабільна робота протягом більш-менш-тривалого часу в таких умовах неможлива, тому майбутнє системних туроператорів в Україні залежить від подальшого розвитку як економіки держави. так і зовнішньополітичних процесів.
1. Сценарій найпохмуріший. Між Україною та Росією спалахує повномасштабна війна. Оголошується загальна мобілізація, транспортні засоби конфіскуються для потреб фронту. Про будь-який туризм, у тому числі про туроператорський бізнес, можна буде надовго забути. Втішає лише те, що, враховуючи останні події в українсько-європейських, українсько-американських та українсько-російських відносинах, а також посилення міжнародних санкцій щодо Росії, такий сценарій виглядає малоймовірним.
2. Сценарій похмурий. Військовий конфлікт між Україною та Росією продовжується в нинішньому вигляді – з періодичними загостреннями та примиреннями. Попит на туристичний продукт залишається низьким, проте не падає до нуля. Тим часом внутрішні резерви туроператорів вичерпуються, й між компаніями починаються конкурентні війни за залишки туристичних потоків. У цих війнах активно використовуватимуться не тільки тарифні, але й адміністративно-правові методи. Наприклад, залучатиметься схвалений днями Президентом Петром Порошенком закон, який дає можливість виконавчій владі застосовувати санкції по відношенню до суб'єктів господарювання, що фактично працюють на агресора. За таких умов цілком можливо, що не тільки громадянський рух «Відсіч», але й силові структури раптом «згадають», що, наприклад туроператор «TUI Україна» насправді є 100-відсотковою російською компанією, або в того ж таки «Тез Тур» засновники – громадяни ворожої держави. У результаті кількість туроператорів в Україні суттєво зменшується – «на плаву» залишається 2-3, максимум 4 компанії, що виграли в цих баталіях. Ті ж, що програють, або скотяться до мононаправленості (з чого, власне, більшість операторів і починала) та перейдуть до другого, а то й третього ешелонів, або й узагалі підуть з бізнесу. Сьогодні цей варіант розвитку подій представляється нам найімовірнішим.
3. Сценарій оптимістичний. Протягом наступних 2-3 місяців вдається досягнути врегулювання у війні з Росією, війська агресора залишають територію України, включаючи Крим, Донецька та Луганська «народні республіки» відправляються у небуття... У такому випадку на ринок туроператорських послуг чекає повільне, але помітне зростання. На наш погляд, такий сценарій може бути реалізовано лише у випадку різких політичних змін у Росії (наприклад, відстороненні від влади Путіна), що сьогодні практично не є ймовірним. Однак ситуація розвивається надзвичайно стрімко, тому повністю відкидати будь-які сценарії подальшого розвитку подій нерозумно. назад >>>
|
English