|
Антон ГРИСЬКОВ, член правління Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців, почесний працівник туризму України
Селище Криве Озеро – районний центр на Миколаївщині – не нанесено на більшість туристичних карт України. Воно розташованне на досить значній відстані від великих міст (до Миколаєва звідси 237 км, до Одеси – 178 км, до Києва – 252 км, щоправда, найближча залізнична станція – Любашівка – знаходиться у 17 км від Кривого Озера). Більше того, поруч із райцентром проходить магістраль Київ-Одеса, але жоден дороговказ не зазначає туристичних можливостей Кривоозерщини. А вони, безперечно, є, оскільки це древня земля, історія якої йде з «сивих полинових віків».
Народна пам'ять зберегла безліч легенд та переказів про події, що відбувалися в цих місцях протягом багатьох століть. Оскільки тут, на півдні України, тривалий час знаходилась зона зіткнення між двома світами – християнським та мусульманським – саме в цій місцевості ми знайдемо найбільше історичних слідів трьох суспільних прошарків тодішнього українського суспільства: козаків, чумаків та бандуристів.
Перша письмова згадка про заснування містечка відноситься до 1762 року. Проте немає сумніву, що поселення на території сучасного райцентру існувало й значно раніше, оскільки саме цими історичними шляхами чумаки верталися з Криму, зупиняючись біля Кривого Озера, де водилось багато риби. Отже, облаштувати тут кількаденну зупинку було з точки зору тодішніх «далекобійників» цілком логічним. Час від часу тут і сьогодні знаходять мідні монети – чумацьку плату за «втіху, за воду». Далі торгові шляхи, а відтак і маршрути чумаків, пролягали у бік Поділля, на Галичину і Волинь, до Білорусії, Молдови та Польщі, на Московщину, Дон і Кубань.
Що ж до козаків, то саме тут відбувались найжорстокіші сутички між ними й татарами – представниками Кримського ханства, за яким стояла Оттоманська порта, тобто Турецька імперія. Наприклад, відомий зразок народної творчості «Дума про смерть козака в долині річки Кодими», складену, скоріш за все, одним зі сліпих бандуристів чи лірників, прямо вказує на буремну історію цього краю. Збереглися тут і залишки козацьких поховань – наприклад, у селі Курячі Лози на території Кривоозерського району. Інші тутешні села також цікаві з точки зору екскурсійного та краєзнавчого туризму, відтак за наявності грамотно проробленої екскурсійної програми та ціноутворення, а також ефективної промоції, тури до цих місць можуть зацікавити не тільки громадян України, але й, наприклад, Туреччини. Тим більше, що на Кривоозерщині збереглися артефакти й турецької історії: так, села Велика і Мала Мечетні зберігають пам'ять про те, що колись в цім краї стояли турки. І не просто стояли, а жили, збудувавши свої храми-мечеті, велику й малу. Залишки великої мечеті ще й досі можна бачити на схилах Південного Бугу.
Солідною основою пізнавальної екскурсійної програми, пов'язаної з тутешніми місцями (зокрема, селом Велика Мечетня), може стати ім'я повного адмірала російського флоту Василя Степановича Завойка (1810-1898), вихідця з української родини військового медика.
Василь Завойко закінчив Миколаївське штурманське училище і поступив на службу гардемарином Чорноморського флоту. В юні роки молодий морський офіцер Завойко брав участь у знаменитій морській Наваринській битві (1827 р.), перший свій орден за мужність одержав у 15-річному віці разом з ровесниками – Павлом На-хімовим, Володимиром Корніло-вим та Володимиром Істоміним (які згодом стали всесвітньо відомими флотоводцями).
Майбутній адмірал не був обділений спостережливістю та літературним талантом. В 1840 р. він написав книгу – «Впечатления моряка во время двух путешествий кругом света», яка є цінним історичним раритетом. Він приймав участь у бойових діях під час Кримської війни (1853-1856), коли, зокрема, місто Одеса зазнало бомбардування спільної англійсько-французької ескадри, а також і на Далекому Сході Російської Імперії. Зокрема, на Камчатці, яка також зазнала нападу англійських та французьких бойових кораблів.
Василь Завойко був тоді військовим губернатором Камчатки та командиром Петропавлівського порту, й під його керівництвом гарнізон та військові моряки за допомогою місцевих мешканців спромоглися відбити два штурми переважаючих сил супротивника. За цей подвиг Василя Завойка було вшановано, як героя: зокрема, цар Микола І присвоїв йому звання повного адмірала, а уряд надав в оренду на 37 років 6 тисяч десятин землі в районі с. Велика Мечетня.
Пам'ять про героя-адмірала збереглася до наших часів: так, один з районів міста Петропавлівськ-Камчатський носить назву «селище Завойка», а на Криво-озерщині зберіглася садиба родини Завойків, яка не постраждала ані під час Громадянської, ані у Другу світову війну. Сьогодні у ній розміщується дитячий садочок, проте навіть оригінальне архітектурне рішення (будинок формою нагадує човен, а підвал виконано у вигляді корабельного трюма) є атрактив-ним для туристів. Більше того, 1989 року адмірала Завойка разом із дружиною Юлією Георгієвною, у дівоцтві Врангель, було перепоховано на території садиби – поблизу будинку. На могилі стоїть пам'ятник роботи київського скульптора Володимира Лучака з написом «Адміралу російського флоту В.С.Завойку – сину Дніпра, герою Камчатки та Амура від кривоозерців та камчатців», що автоматично розширює атрак-тивність садиби з точки зору військових моряків багатьох держав.
Це далеко не єдина туристична принада цих місць, оскільки в селі збереглися і старе приміщення школи (сучасна шкільна їдальня), і лікарня на десять місць, і, навіть млин на березі мальовничого Південного Бугу, який діє до теперішнього часу. Усе це було побудовано коштом самого адмірала для потреб селян, що певним чином пояснює, чому садибу Завойків не було пограбовано та знищено під час Громадянської війни.
Звичайно, щоб побачити ці історичні пам'ятки на власні очі, потрібно витратити майже годину на 30 км шляху від районного центру по сільській дорозі «загальноукраїнської» якості. Однак такі життєві випробування швидко відійдуть, якщо поєднати відвідини Великої Мечетні з оглядовою екскурсією по Кривому Озеру. Адже понад двісті років Криве Озеро було українсько-єврейським містечком на торгівельному шляху від старовинної Балти до сучасного Первомайська.
В 30-ті роки спустошене Голодомором і виснажене Другою світовою війною в 50-тих роках воно було ще й заселене гірським населенням з Бескидів, зокрема, мешканцями сіл Скородне і Лютовищ. Найбезглуздіший сталінський експеримент підняття півдня України одним кінцем і позбавлення патріотичного духу гірсько-лісової частини Дрогобицької області другим зламав життя, понівечив долі тисячам людей, які в мить укладання договору про обмін територіями з Польщею в 1951 році з аборигенів Бескидів перетворилися на переселенців.
Про ці та інші цікаві речі можна дізнатись, відвідавши експозиції Кривоозерського історико-краєзнавчого музею, який був відкритий 9 травня 1991 року. За понад 20 років музей став осередком культури та дослідницької діяльності, справжньою скарбницею історичної пам'яті місцевих жителів. Музей розмістився на першому поверсі в одному з кращих приміщень дореволюційної забудови за адресою: вулиця Кірова, 7. Відвідини музею без додатковї плати з дозволом фото-відеозйомки.
У музейних залах організована повнопрофільна оглядова композиція, яка починається від знахідок палеоліту, колекції старожитностей бронзового віку, середньовіччя й далі аж до сьогодення. Кожна з ланок історії в експозиції музею заповнена, у фондах та виставкових залах зберігається понад 50 тисяч експонатів, кожен з яких вартий того, аби бути побаченим.
До відвидин музею та оглядової екскурсії можна долучити ще й виробничу, пов'язану з ознайомленням з діяльністю місцевої харчосмакової фабрики, яка не тільки є прикладом сучасного добре оснащеного діючого підприємства, але де можна наочно спостерігати всі виробничі процеси, пов'язані з розливом відомої природної столової води ТМ «Кривоозерська» у відповідності з найвимоглишівими екологічними нормами.
До послуг розміщення та харчування індивідуальних та корпоративних клієнтів можуть бути задіяні приміщення кафе і ресторанів, що розміщуються неподалік на трасі автобану Київ-Одеса з чудовими краєвидами на долину річки Кодими, готелі відомого в Україні «співочого» ректора Михайла Поплавського, а також наявні можливості самого Кривого Озера. Під індивідуальні та корпоративні замовлення можуть бути запропоновані можливості сільського («зеленого») туризму в селі Велика Мечетня.
Враховуючи політичну та еко¬номічну ситуацію в Україні, коли традиційний відпочинок на закордонних курортах став для більшості наших співгромадян недоступним, турпродукт, грамотно побудований на вітчизняній історії та українській автентичності, спроможний на¬дати українцям певну альтернативу та задовольнити їхнє прагнення до відпочинку й мандрів. А також, у якості бонусу, збільшити обсяг знань про історію рідного краю у туристів, та підготувати ґрунт для майбутніх іноземних екскурсантів, які за умови грамотної промоції обов'язково приїдуть сюди пізніше – у повоєнні часи.
назад >>>
|
English