|
Або як українській туристичній галузі нівелювати кризу
Тяжка економічна криза в Україні, зубожіння більшої частини населення держави завдяки стрімкому знеціненню національної валюти, а також війна на українському Сході призвели до колапсу національної туристичної галузі. Число платоспроможних громадян, що мають можливість виїжджати на відпочинок за межі України, зменшилось у кілька разів, відповідно, туристичні компанії стали стрімко втрачати клієнтуру. Багато хто навіть з представників «першого дивізіону» або пішов із ринку, або скоротив до мінімуму свої потужності (разом із офісною площею, персоналом і т.д.). Між тими, хто ще залишився на ринку туристичних послуг, суттєво зросла конкуренція, і в конкурентній боротьбі учасники ринку туристичних послуг вдаються до не завжди коректних прийомів. Наприклад, до демпінгу, який і за спокійних часів (не кажучи вже про нинішні) украй негативно впливає на стабільність ринку.
Зрозуміло, що за таких умов переважна більшість учасників ринку будуть змушені припинити свою діяльність або ж перепрофілюватися. Дехто з туристичних компаній намагатиметься переорієнтуватися на ринок внутрішнього туризму, проте обсяг такого ринку відносно невеликий, тож навряд чи він зможе прийняти усіх, хто буде змушений піти з ринку виїзного туризму. До того ж на ринку внутрішніх туристичних послуг вже працюють компанії, які протягом багатьох років розробляли та «накатували» продукти зі своєю, притаманною сегменту, специфікою. Тож тим із туристичних компаній «виїзного» сектору, хто прагнутиме будь що залишитись на ринку, доведеться шукати неординарні методи побудови прийнятного для українців туристичного продукту та його дистрибуції.
Проте за певних умов вітчизняні туристичні компанії можуть суттєво поліпшити своє становище, залучивши до своєї клієнтської бази не тільки українців, але й наших сусідів (білорусів, молдаван, литовців, грузинів, азербайджанців, а також, мешканців інших європейських держав). Це вимагає певних зусиль та витрат, які за умови грамотного підходу до справи, як правило, виправдовуються.
Що для цього потрібно? На нашу думку, для цього українські власники туристичного бізнесу мають пройти через процес «європеїзації» своєї справи. Цей процес складається з кількох етапів, які ми спробуємо описати в цій статті. Придбання нерухомості за кордоном
Якщо туристична компанія має можливість інвестувати в розширення та/чи побудову нового продукту, в нинішніх умовах варто замислитися над придбанням комерційної нерухомості в туристичних регіонах сусідніх держав. Наприклад, у Польщі, Чехії, Болгарії чи навіть Греції. Така нерухомість досить легко трансформується в пансіон, садибу екологічного туризму чи готель, після чого, за умов грамотної промоції, тарифної політики, підбору персоналу, починає приносити прибуток. За умови співпраці з місцевими (та й іншими європейськими) туристичними агентами розширюється клієнтура за рахунок місцевих мешканців, громадян сусідніх держав, у той же час не виключаючи формування туристичного потоку за рахунок позосталих клієнтів в Україні.
Зрозуміло, що в такому випадку витрати, необхідні для запуску готельного бізнесу в ЄС, складатимуться не тільки з прид-бання та оформлення не¬рухомості, але й із документаль¬ного супроводження, різнома¬нітного консалтингу (наприклад, з податкового законодавства, рекламно-інформаційної під¬тримки, умов праці місцевих робітників і т.ін.). Проте, якщо такі витрати розглядати саме як інвестиції, включивши їх до відповідних розділів бізнес-плану, ймовірність успішного розвитку бізнесу значно зростає. Цікаво, що сьогодні в Україні діє кілька консалтингових компаній – як українського, такі європейського походження – що надають поради та послуги саме з придбання комерційної нерухомості, у тому числі й з туристичною метою. Наприклад, грецький туристичний оператор «Музенідіс», який донедавна спеціалізувався на масовому в'їзному туризму на грецькі морські курорти, сьогодні пропонує усім бажаючим так звані ріелтор-тури, тобто подорожі з метою ознайомлення з комерційною нерухомістю, в тому числі з туристичною. Реєстрація бізнесу в Європі
Наступним етапом «європеїзації» бізнесу може стати реєстрація компанії в одній з держав Європейського Союзу. На такий крок українським бізнесменам варто йти у випадку, коли їхній бізнес стає завеликим для аутсорсингового управління. До того ж у багатьох випадках умови для резидентів є вигіднішими з точки зору податкового національного законодавства (наприклад, відкривається доступ до місцевих пільг), а також до дотацій з численних фондів Європейського Союзу. Утім, про це мова піде трохи далі, тут же зазначимо ще один аспект європеїзації бізнесу: його власники, що зареєстрували в ЄС компанію та показують результати своєї діяльності (обіг коштів на рахунках, сплату податків та відрахувань до соціальних фондів тощо), мають право на отримання дозволу на постійне проживання в ЄС, а в перспективі й громадянства країни перебування. В кожній європейській державі діють свої правила набуття статусу легального резидента та громадянства, проте в кожній з них вони є та реально діють. Дотації від ЄС
На певному етапі розвитку свого бізнесу компанія-резидент може звернутися до європейських фондів за дотаціями та компенсаціями видатків. Зрозуміло, що право на отримання таких преференцій мають лише резиденти ЄС, отже, реєстрація бізнесу на території Євросоюзу є одною з необхідних умов отримання такого фінансування.
Якщо говорити про туристичний бізнес, європейські фонди охоче фінансують інноваційні схеми, пов'язані з охороною навколишнього середовища, видобутком енергії з відновлюваних джерел та/або застосування ефективних технологій енергозбереження. Іншими словами, якщо живлення електрикою готелю чи пансіону здійснюватиметься за допомогою вітрогенераторів, сонячних батарей або ж паливних елементів, в опаленні застосовуватимуться, наприклад, газогенераторні технології, а побутові стоки піддаватимуться рекультивації, такий бізнес має високі шанси на компенсацію видатків з відповідних європейських джерел.
Європеїзація туристичного бізнесу з точки зору його українських власників має ще одну перевагу, а саме – уникнення подвійної норми прибутку, а відтак і зменшення собівартості кінцевого продукту. Справді, за умови традиційного підходу до побудови виїзного турпродукту кожна з ланок ланцюжка туристичних послуг намагається отримати прибуток. Тож закладає норму цього прибутку в номенклатуру своїх послуг. У випадку ж європеїзації бізнесу його господарі можуть закладати лише одну норму прибутку на весь контрольований ними ланцюжок. У такий спосіб вартість туристичного продукту буде значно конкурентнішою, прибуток генеруватиметься з оберту, а не зі збільшення доданої вартості, Що, у свою чергу, сприятиме залученню додаткової клієнтури – як з громадян України та сусідніх держав, так і з місцевих мешканців та громадян інших європейських держав.
Зрозуміло, що такий шлях доступний не кожній туристичній компанії, проте тим із них, хто за будь-яких умов прагне залишитися на ринку туристичних послуг, варто звернути увагу на такий шлях. назад >>>
|
English