|
Будь-які зміни ніколи не бувають однозначно позитивними чи негативними – кожна з них обов'язково несе в собі обидві ці якості. Для туристичної галузі найкраще цей принцип ілюструє запровадження біометричних паспортів громадян україни для поїздок за кордон Навряд чи помилимось, якщо припустимо: мало на що українська туристична громадськість чекала так, як на запровадження біометричних паспортів. Адже у свіх перед очима приклад Молдови, громадяни якої з аналогічними документами вільно, без усяких віз, подорожують просторами Євросоюзу. Отже, навіть незважаючи на те, що рішення про надання Україні безвізового режиму ще не ухвалене (ухвала або ж відтермінування цього, поза всяким сумнівом, історичного рішення щодо України очікується на черговому саміті Євросоюзу, який відбудеться 21-22 травня ц.р. у Ризі – Ред.), наші співгромадяни буквально з перших днів січня кинулись оформлювати для себе нові документи. І, як водиться в таких випадках, мали з ними певний клопіт. Мало того, що з такими паспортами поки що не можна перетнути кордон без візи, так у них європейські консульства ще й ці самі візи ставити відмовляються! Паспорт «не такий»... Чи варто панікувати?
Отже, за старою українською традицією, десь із середини січня в туристичній «тусовці» почали поширюватися панічні настрої: мовляв, «усепропало», «насзли-вають» та «паспортинетакі».
Звичайно, не обійшлося й без «тревел-журналістів», «блогерів-мандрівників», «галузевих експертів» та «професійних турис¬тичних порталів», яких останнім часом чомусь розплодилося, як мишей на току. Утім, нічого дивного: на відміну від справжніх експертів, яких у вітчизняній туристичній галузі не так вже й багато, цілі, які переслідують перераховані категорії, дуже прості: попіаритись на хвилі загального зацікавлення нововведенням.
Насправді ж певні затримки із процедурою визнання нового типу вітчизняних ідентифікаційних документів іноземними консульствами, а відтак і відтермінування можливостей отримувати в такі паспорти візи, є цілком зрозумілими. Якщо, звичайно, знати про нострифікацію, тобто процедуру засвідчення валідності даного виду документів іншою стороною. В нашому випадку – Європейським Союзом. МЗС України передало зразки біометричних паспортів до виконавчого органу ЄС – Єв-рокомісії – 3 лютого, й за пару тижнів процедуру нострифікації було завершено. Отже, наразі, на час виходу журналу з друку, жодних відмов громадянам України в оформленні візи на підставі невідповідності біометричного паспорта стандартам ЄС немає.
Утім, ще до офіційного завершення процедури нострифікації деякі консульства за власною ініціативою почали приймати нові паспорти для оформлення віз. Наприклад, польські. На прес-конференції, присвяченій підсумкам 2014 року, яка відбулась 12 лютого у приміщенні посольсва Польщі, начальник візової секції посольсва Рафал Вольські пояснив це дуже образно та дохідливо: «Розумієте, ми ж не могли, побачивши новий паспорт в інтернеті, одразу приймати його як ідентифікаційний документ! Ми мали отримати зразок такого паспорта офіційним шляхом, пересвідчитися, що він дійсно є паспортним документом... Так, врешті-решт, і сталося. Тож тепер усі польські консульства приймають до оформлення віз і ці паспорти також».
Зауважимо, це відбувалося 12 лютого, офіційне ж про закінчення процедури нострифікації нових українських паспортів з'явилося лише 18-го. Та й сьогодні час від часу з'являються істеричні репліки, подібні до процитованих вище: за «свідченнями» деяких «професійних» інтернет-порталів, то болгарське, то грецьке, то ще якесь консульство відмовило у прийнятті документів на візу через «несправжність» біометричного паспорта. Зрозуміло, що потім ці інформаційні «вбросы» було спростовано – в якомусь випадку документи не було прийнято через некомплект, в іншому – паспорт виявився непридатним для використання, або ж не було витримано граничний термін чинності цього документа (зазвичай 3 місяці до закінчення терміну дії після дати повер¬нення, але деякі держави вимагають 4 або навіть 6 місяців – Ред.). Як би там не було, подібні «експерти» та «професійні онлайн-журнали» своєї мети – привернути увагу туристочної громадськості – досягли: відвідуваність таких ресурсів після публікації подібних «новин» суттєво збільшується. Скільки коштуватимуть «пальчики»?
Ще одна тема для «обсмоктування» – це відбитки пальців, які заявники на шенгенську візу невдовзі мають здавати у кон¬сульствах та візових центрах. У принципі, збір біометричної інформації при оформленні візи чи перетині кордону не є чимось екстраординарним: при подачі документів на візу США чи Великої Британії «пальчики» скануються в обов'язковому порядку, а при в'їзді до ОАЕ в іноземців, наприклад, фотографують сітківку ока. Більше того, авторові цих рідків одного разу (у франкфуртському аеропорті) на вимогу німецької офіцера прикордонної стражі довелося відсканувати відбитки пальців при перетині шенгенського кордону (щоправда, незрозуміло, для чого). Отже, прагнення європейських чинговників зміцнити безпеку своїх кордонів за допомогою в тому числі й таких способів є цілком зрозумілим.
Але при тому зауважимо, що для України цей захід здійснюється одним з останніх. Крім того, його запровадження відтерміновано – «пальчики» українські претенденти на шенгенську візу здаватимуть наприкінці червня, а не січня, як це планувалося раніше. Нарешті, сканування відбитків пальців здійснюватиметься не при кож¬ному зверненні до консульства, а лише раз на 5 років.
За інформацією начальника консульської секції Посольства Угорщини в Україні Яноша Кол-лара, апаратура для сканування відбитків пальців у приміщеннях угорських консульств наявна вже досить давно. Отже, в жодному випадку запровадження «пальчиків» не призведе до якихось збоїв та затримок в оформленні віз. Це ж підтверджує й польський колега пана Коллара Рафал Вольські. Без віз - не раніше за січень...
Нарешті, ще один міф від «професіоналів турбізнесу» стосується вартості оформлення віз. Не так давно інтернет-просторами пройшла хвиля «інформації», відповідно до якої через застосування процедури сканування відбитків пальців шенгенські візи значно подорожчають. «Український туризм» отримав підтверждення з кількох консульських установ про те, що нічого подібного не планується: вартість розгляду документів на шенгенську візу залишатиметься стабільною та не залежатиме від збору біометричних даних. Отже, й щодо цього питання інтернет-панікери (чи провокатори?) не мають рації.
Нарешті, щодо можливого запровадження безвізового режиму. У фейсбук-коментарях до допису, розміщеного на туристичному порталі, який чомусь іменує себе «професійним», автор цих рядків бачив щось на кшталт: «На що сперечаємось, що Україні не дадуть безвізовий режим 31 травня 2015 року?» Можна зрозуміти, коли подібні питання ставить звичайна людина, яка вряди-годи вибирається за кордон. Проте почути таке від туристичного агента... Як би там не було, закладатися на таке можна зі 150-відсотко-вою упевненістю у виграші: адже навіть у випадку позиивного рішення щодо надання Україні безвізового режиму на саміті ЄС у Ризі, до реальної можливості безвізових поїздок має пройти імплементаційний період, який триває близько 6 місяців. За цей час, зокрема, пункти пропуску на кордонах між Україною та ЄС з європейського боку мають обладнатися спецапаратурою, зокрема, для безпосереднього зчитування біометричної інформації та прорівняння її із «вшитою» у чіп біопаспорта. Отже, за найкращих обставин мандрувати до Європи без віз ми зможемо десь на початку січня 2016-го.
Сучасний світ існує за певними правилами, яких необхідно дотримуватися тим, хто вважає себе належним до цивілізованого людства. Наприклад, хочеш стати членом Європейського Союзу? Будь-ласка, є список так званих Копенгагенських критеріїв (загальним числом 19), яких необхідно дотримуватися. Інакше членом ЄС не стати. Хочеш вільно, без віз, їздити до Шенгенської зони? Будь-ласка, існує список критеріїв, які необхідно виконати. Сьогодні наша держава, нарешті, рішуче взялася їх виконувати. Проте цього замало – треба ще й довести виконання «безвізових» критеріїв. Саме такий іспит Україні доведеться скласти у Ризі. Якщо складемо – візи скасують. І ніяк інакше. назад >>>
|
English