|
Підбиття підсумків туристичних потоків у державі, де війна та її жертви стали невід'ємною частиною новин – справа невдячна. Тим більше, якщо навіть у мирні часи репрезентативної туристичної стсатистики, по суті, не існувало Казуси вітчизняної статистики
Отже, для оцінки в'їзних та виїзних турпотоків в Україну доводиться використовувати єдині доступні публічні дані – від Держприкордонслужби. Ці дані жодним чином не відображають реальні туристичні потоки – адже, по суті, офіцери ДПСУ фіксують факт перетину кордону, не відслідковуючи справжню мету поїздки. Наприклад, під час не одного десятка перетину Держкордону України жодний з офіцерів не поцікавився метою поїздки. Для іноземців система є трохи іншою – адже більшість із них, в'їжджаючи в Україну, заповнюють міграційні картки, де вказується й мета візиту. яка, зазвичай, не перевіряється.
Більше того, статистика від ДПСУ фіксує не кількість громадян, що відбули із України чи прибули до нашої держави, а кількість фактів перетину кордону. Особливо серйозними ці розбіжності є у випадку сусідніх держав. Наприклад, Молдови, громадян якої в'їхало минулого року в Україну 4.3 млн згідно прикордонній статистиці. Якщо ж врахувати, що кількість населення у Молдові складає 3.6 млн осіб, а також фактор, що молдавани охоче їздять не тільки до України, але й до сусідньої Румунії, стає зрозумілим, наскільки реальною є статистика від ДПСУ.
Завдяки такому підходу з'являються офіційні дані, згідно з якими в'їзний турпотік до України складає більше двох десятків мільйонів туристів. Але при цьому надхоження до бюджету від туристичної індустрії становили не більше 3% ВВП. Наприклад, за підсумками 2013 року, коли (згідно даних держстатистики) країну відвідало близько 25 млн осіб, доходи від туризму склали лише 6,5 млрд грн. або 0,8 млн доларів США. Для порівняння, 2010 року Чехію відвідало 6,5 млн іноземних туристів, які поповнили економіку країни на 127 млрд чеських крон або 5 млрд доларів США. Все це якнайкраще ілюструє факт, що вітчизняна туристична статистика «витає у хмарах», не маючи жодного від¬ношення до реальності (наприклад, статистики за методикою UNWTO, відповідно до якої туристом вважається кожний іноземець, який провів на території держави щонайменше одну ніч, розмістившись при цьому в одному із закладів для публічного розміщення – тобто готелі, пансіоні, хостелі і т.і. – Ред.).
Але аналіз навіть таких даних може висвітлити тенденції в туристичній галузі. Отже, спробуємо на їхній підставі підбити підсумки в'їзних та виїзних турпотоків протягом кількох останніх років. В'їзний турпотік
Отже, згідно з даними ДСПУ, 2014 року Україну відвідало 12,7 млн чоловік. Це удвічі менше, ніж за підсумками 2013 року, коли до нас прибуло 24,6 млн гостей. Інакше, як авіаційним «штопором», назвати це не можна. Навіть у кризовий 2009 рік, коли в усьому світі знизилися турпотоки та відрядження, нашу країну відвідало майже 21 млн осіб. Висновки кожний може зробити сам. Бізнес-туризм
Говорячи про бізнес-поїздки, то тут спостерігається найрізкіший спад: до 49,4 тис. у минулому році порівняно з 167 тис. протягом 2013 року. Однак варто зазначити, що цей сегмент туристів останні кілька років демонструє негативну динаміку (див. графік 1).
Цікавими є зміни потоків у розрізі країн-донорів бізнес-туристів в Україні, які наведені у графіку 2.
Не може не насторожувати, що при цілком зрозумілому ослабленні бізнес-контактів з Росією, наша країна не може зберегти бізнес-зв'язки з іншими державами хоча б на рівні позаминулого року. Це побічно говорить про різке зниження економічної активності країни. Організовані турпотоки
Чесно кажучи, авторові незрозуміло, в який спосіб офіцер ДПСУ визначає належність туриста до тієї чи іншої категорії, наприклад, до того, чи є турист «організованим», чи ні. Та ,як би там не було, Держприкордонслужба видає звітність за категоріями туристів, відтак використовуватимемо її й ми. Отже, минулого року за допомогою інкамингових туроператорів до України прибуло 146,8 тис. мандрівників. Це значно менше показника 2013 року, коли до нас прибуло 488 тис. організованих туристів. Щоправда, в порівнянні з MICE-сектором, тут падіння виглядає не настільки різким – в 2,5 рази. В цілому ж, динаміка за такими туристами виглядає так, як це представлено у графіку 3.
Як і в попередньому випадку, промовистим є список країн, з яких прибули організовані туристи. Він наведений у графіку 4.
Тут ми бачимо цілком очікуване зниження турпотоків з усіх країн, громадяни яких традиційно купували організовані тури в Україну. Цікаво, що, незважаючи на фактичні військові дії РФ на Донбасі, спад турпотоку з цієї країни не став найбільшим (за даними джерел УТ, останнім часом росіяни охоче відвідують міста та курорти Західної України, передусім Львів та Буковель – Ред.). Тут «пальма першості» дісталася Німеччині, кількість туристів з якої зменшилася майже в 7 разів. З іншого боку, зросла кількість організованих з точки зору ДПСУ туристів із Ізраїлю – з нуля позаминулого року до 3 тис. 2014-го. Незрозуміло тільки, звідки взялася така цифра – адже за даними ізраїльського Міністерства туризму, кількість ізраїльтян, що минулого року відвідали Україну, склала близько 120 тис. осіб. Серед них близько 30 тис. хасидських паломників, що на свято Рош га-Шана (єврейський Новий рік) традиційно відвідали могилу цадика Нахмана в Умані. Оскільки під хасидські програми організовуються чартерні рейси, переважну більшість таких туристів варто вважати організованими, чого, тим не менше, держприкордонслужба чомусь не робить. Індивідуальні поїздки
Нарешті, перейдемо до індивідуальних поїздок іноземців в Україну. У 2014 році до нашої держави прибуло 9,7 млн індивідуальних гостей. Це удвічі менше показників 2013 року, коли до нас приїхало 18 млн чоловік (детально динаміка індивідуальних інкаминг-потоків викладена у графіках 5 та 6). З одного боку, не можна однозначно стверджувати, що всі представники цієї категорії є туристами. Але в той же час, у всьому світі зараз набирає тенденція самостійних подорожей, із користуванням сервісами онлайн-туроператорів та агентів.
Тут ми бачимо суттєве зниження лише в кількості гостей з Білорусі (понад 2 рази) і РФ (більше ніж у 4 рази). З інших же держав турпотік залишився практично незмінним, що не може не радувати. Куди ми виїжджали
Перейдемо до показників виїзного турпотоку, динаміку якого наведено у таблиці 7. Цікаво, що порівняно з позаминулим, тобто 2013-м, показники минулого року залишилися практично незмінними. Тобто, при дворазовому падінні в'їзного потоку, кількість виїжджаючих залишилося приблизно на тому ж рівні. Природно, навряд чи всіх що виїхали можна назвати туристами. Через військові дії на Сході України, проведенню мобілізаційної кампанії і загального погіршення рівня життя багато українців використовували будь-яку можливість, щоб вирватися за кордон. В цілому, динаміка виїздів наших співвітчизників за кордон за останні три роки виглядає так: Відчутно «просіли» турпотоки, які підпадають під категорію «організованих», тобто здійснених за допомогою туристичних операторів. Утім, у цьому сегменті, як і у випадку з бізнес-туризмом, вже котрий рік спостерігається стабільний спад. Побічно це підтверджується коментарями з туристичних компаній, які всі як один запевняють про різке зниження клієнтопотоків.
Остання таблиця дає можливість оцінити співвідношення між різними методами підрахунку турпотоків. Так, за даними ДСПУ минулого року до Польщі виїхало 7.5 млн. наших співгромадян в індивідуальному порядку (в інших категоріях Польща чомусь не фігурує), при цьому зростання потоків у напрямку цієї держави склало + 10.3%. У той же час, за даними Польської туристичної організації, кількість українських туристів, порахована за методикою UNWTO, минулого року склала в Польщі 2.7 млн. осіб, збільшившись на 2.7% відносно показників 2013 року.
Таким чином, показники в'їзних турпотоків демонструють, що вітчизняна індустрія гостинності зірвалася у те, що в авіації називається «што¬пором». Попри поширені уявлення, вийти зі «штопору» можна, але для цього треба докласти значних зусиль з усіх боків – як держави, так і туристичної громадськості. Залізничні пасажирські перевезення
На відміну від інших видів транспорту, залізничне сполучення на 100% монополізовано державою. Звідси й низька якість обслуговування пасажирів, антикварні вагони в більшості потягів та багато інших пострадянських «принад» вітчизняного залізничного сервісу. Єдина спроба запровадження приватного (а точніше – партнерського) потяга у сполученні Київ – Одеса – Ізмаїл зазнала, на превеликий жаль, фіаско).
Тим не менше, й у залізничній галузі відбуваються зміни – хоча й надзвичайно повільно. Так, незважаючи на зменшення загальної кількості потягів та пасажиропотоків як у внутрішньому, так і в міжнародному сполученнях, купувати квитків на потяги ми стали більше – про це свідчать показники продажів залізничного контенту в системі УЗ. Не можуть не вразити й дані стосовно каналів оформлення залізничних квитків: минулого року понад 62% придбаних квитків оформлювалися за допомогою дистанційних каналів, тобто через інтернет (за результатами 2013 року доля таких квитків була значно скромнішою – усього 5.7%). І це за умов, коли цілі класи квитків (на потяги приміського та регіонального сполучення, а також у міжнародному сполученні в напрямку західного кордону України) придбати дистанційним методом неможливо. На жаль, Укрзалізниця не веде детальний облік по каналам продажу: немає сумніву, що читачам УТ було б цікаво дізнатися, скільки саме квитків по результатах 2014 року було продано зовнішніми провайдерами, які уклали з УЗ агентські угоди. Морське круїзне судноплавство
На жаль, ця підгалузь мало чим може порадувати професіоналів туристичної галузі. Після початку російської агресії кількість україн¬ських портів, куди можуть заходити іноземні круїзні лайнери, скоротилася до одного: Євпаторія, Севастополь та Ялта сьогодні закриті для міжнародного судноплавства, що ж до Маріуполя, то сьогодні на невеликій відстані від нього ведуться бойові зіткнення, що автоматично виключає будь-які круїзні суднозаходи до цього порту.
Отже, в Україні для міжнародного круїзного судноплавства фактично залишилась лише Одеса, куди ще заходять круїзні морські теплоходи. Однак і в Одесі далеко не все добре: так, єдиний круїзний оператор – італійський MSC, який облаштував в Одесі пункт посадки та висадки круїзних туристів, минулого року скасував його. Що, звичайно, жодним чином не позначилося на туристичній привабливості Південної Пальміри.
Зауважимо, що Україна має кілька річкових портів на Дніпрі та Дунаї, куди можуть заходити річкові, а також комбіновані (типу ріка – море) судна. Однак цього, на жаль, не відбувається: єдиний оператор, що здійснює річкові круїзи по Дніпру – це українська «Червона рута», порти ж та портові пункти української ділянки Дунаю взагалі позбавлені судно-заходів круїзних лайнерів. Хоча круїзний туризм у Нижньому Подунав'ї міг би суттєво оживити туристичну інфраструктуру тамтешнього краю, принести її власникам додаткові прибутки, а відтак і стимулювати їх до розширення пропозиції регіонального турпродукту як на українському, так і на зовнішніх ринках.
назад >>>
|
English