|
Один з найсильніших ударів кризи, яка спіткала українську економіку, прийшовся на туристичну галузь. Остання, будьмо чесними перед собою, цей удар тримає гідно: переважна більшість туристичних компаній до останньої можливості відстоюють інтереси своїх клієнтів та партнерів, опановують нові напрямки та методи комплектації туристичного продукту, вчорашні непримиренні конкуренти навчаються між собою домовлятися та діяти спільно – в інтересах однієї, загальної мети... Більше того, багато туристичних компаній бере участь у волонтерському русі, надаючи посильну допомогу українським військовим, які протистоять російським агресорам та підтримуваним ними терористам на сході нашої держави, боронячи мир та спокій в Україні. Такий підхід не може не обнадіювати – адже в нашій державі формується громадянське суспільство, й туристична галузь у такий спосіб показує, що є невід'ємною його складовою.
На превеликий жаль, багато хто в тій-такі Європі, особливо у Західній, просто не хоче вникати в сутність проблем та задач, що стоять сьогодні перед Україною, а відтак і допомагати нам, наприклад, розробляючи та впроваджуючи найоптимальнішу стратегію співпраці з туристичною галуззю. Особливо це стосується великих державних, та й комерційних структур, які у відносинах з Україною в цілому та її резидентами зокрема обмежуються суто формальним підходом. Отже, виникає парадоксальна ситуація: Росія веде проти України агресивну війну, у той же час весь маркетинг практично всіх європейських авіакомпаній, що літають в Україну (Lufthansa, Austrian Airlines, LOT, Czech Airlines і т.д.) знаходиться в Росії. Там-таки перебуває й більшість представництв національних туристич¬них адміністрацій. Наслідком такого підпорядкування України офісам, що знаходяться на території ворожої до неї держави, стає практично повне блокування будь-яких ініціатив з українського боку. Формально голови цих офісів мають безпристрасно ставитися до всіх держав в межах їхньої компетенції. Однак важко собі уявити, щоб навіть європейці, які працюють у тих представництвах, не піддавалися впливові агресивної російської пропаганди. Про російських же співробітників годі й казати.
Зрозуміло, що представники московських офісів час від часу відвідують Україну, проте у переважній більшості їхні візити є суто формальними, справжньою метою яких є освоєння відповідних промо-бюджетів. Тому, на погляд редакції «Українського туризму», вітчизняним авіа-агентам і турфірмам варто домовитися про спільні дії із виправлення такої ситуації. Ми маємо добитися, щоб повноцінні представництва національних туристичних адміністрацій було або відкрито в Україні, або ж, у випадку категоричної неможливості, територію України було перепідпорядковано європейським офісам, наприклад, тим, які розташовані у Варшаві.
Почати варто з офісу Австрійської національної туристичної адміністрації, представництво якої діяло в Києві до весни 2012 року. Ми відправили лист із роз'ясненням ситуації та проханням посприяти вирішенню цього питання до Надзвичайного й Повноважного посла України в Австрії Олекандра Щерби – того самого дипломата, який категорично відмовився від спільних з росіянами акцій 9 травня. Сподіваємось у цьому питанні й на підтримку наших читачів. Легко не буде – європейська бюрократична машина є украй неповороткою та інертною. Тим не менше, досяг-нути успіху в цій справі можливо – якщо разом докласти достатні зусилля, прикладені у правильному напрямку. назад >>>
|
English