|
Конкуренція на ринку туристичних напрямків та дестинацій змушує вдаватися до нетрадиційних маркетингових ходів, залучаючи до реклами своїх можливостей на зовнішніх ринках, наприклад, людські почуття, які, на перший погляд, мають дуже опосередковане відношення до туризму. Наприклад, кулінарні. А втім, подібні почуття є далекими від туризму лише на перший погляд. Бо, скажімо, багатьох туристів до Відня приваблює можливість скуштувати знаменитий шніцель по-віденськи, а на десерт - торт «Захер» з кавою по-віденськи. Якщо перше та третє в оригіналі споживати можна лише на місці, то торт «Захер» без проблем можна взяти із собою додому.
Відень - не єдиний у світі туристичний центр, який приваблює своїх гостей у тому числі й фірмовою кулінарією: так, одразу кілька німецьких міст сперечаються за право називатися батьківщиною марципану (що, утім. не заважає всім залучати туристів у тому числі й цим делікатесом), до Праги їдуть за пивом та вепровим коліном, з Києва по всіх усюдах вивозять оригінальний «Київський» торт... А от в Одеси свого фірмового торта до 11 липня не було. Чому до 11 липня? Та тому, що саме цього дня було підведено підсумок конкурсу на солодкий символ Південної Пальміри та визначено фіналіста - ним став шоколадний торт «Фонтан», створений одеським кондитером Іриною Завезіон-Погрібною.
Ідею визначення фірмового одеського торта як солодкого символу Південної Пальміри висунули одразу троє відомих в Одесі (та й за її межами) особистостей: Почесний консул Австрії в Одесі, власник ресторану Fratelli Андрій Ставніцер, відомий вітчизняний ресторатор Савелій Лібкін та президент Туристичної асоціації Одеси Іван Ліптуга. Вони ж виступили у якості меценатів конкурсу, в якому взяли участь 60 майстрів-кондитерів, серед яких були не тільки професіонали, але й любителі. Варто зауважити, що умови конкурсу були досить-таки суворими. Судіть самі: до конкурсу допускалися вироби, нескладні у приготуванні (тобто такі, які можна приготувати в домашніх умовах), невисокої собівартості (що одразу виключало застосування екзотичних, занадто дорогих та сезонних складових). Крім того, торт-претендент мав бути транспортабельним, тобто не псуватися при перевертанні, тривалий час зберігати свої споживчі властивості (не менше 5 днів при температурі +5 С та не менше 12 годин - при кімнатній температурі) - адже організатори конкурсу передбачали, що солодкий символ Одеси її гості охоче купуватимуть та везтимуть додому.
Отже, до півфіналу дійшли 8 кондитерських виробів, у фінал пробилися 3 із них. Нарешті, 11 липня, безпосередньо біля пам'ятника Дюку Рішельє, суддівська колегія у складі:
• Савелія Лібкіна, вітчизняного ресторатора, власника компанії «Реста»;
• Івана Ліптуги, президента Одеської туристичної асоціації;
• Олени Павлової, заступника Одеського міського голови;
• Роберта Гулієва - власника торговельної марки «Вина Гулієвих»;
• Михайла Реви - відомого одеського скульптора;
• Алли Білоусової - призерки Чемпіонату світу з кондитерської майстерності;
• Олександра Сляднева - фуд-фотографа. Члена Української Асоціації професійних фотографів UAPF - визначила переможця, яким стало творіння Ірини Завезіон-Погрібної, зроблене з пісочного тіста з додатком мигдалевого безе, чорнослива, марме¬ладу й кураги. Щасливій переможиці було вручено сертифікат амбасадора міста Одеса, книгу Савелія Лібкіна, та чек на суму 20 тисяч гривень. Крім того, на стіні будинку, де живе переможиця, буде встановлено меморіальну табличку з текстом: «Тут мешкає автор солодкого символу міста Одеса».
...Пані Ірина сміється:
-В Одесі, якщо щось іде не так, прийнято промовляти: «Ну, це не фонтан...» Так от, з нашим тортом таке не пройде: будь-хто, скуштувавши його, обов'язково скаже: «Так, це фонтан! Та ще який!» назад >>>
|
English