|
«...Плюс електрифікація всієї держави!»
Укрзалізниця замислилася над новими маршрутами тому, що на наших теренах носить горду назву «швидкісних поїздів», хоча насправді є усього лише прискореними потягами (так класифікуються поїзди, чия середня швидкість ненабагато перевищує 100 км/год). Наявність у складі УЗ (а точніше, УЗШК - прототипу окремої пасажирської компаній у структурі Укрзалізниці) двох потягів «Тарпан» та десяти сумновідомих «Хюндаїв», з якими, утім, останнім часом залізничники навчилися давати собі ради, укупі зі скороченням маршрутної мережі через російську окупацію Криму та частину Донбасу, поставили перед менеджментом пасажирської дирекції УЗ проблему: куди, власне, ці потяги мають ходити? Але, перш ніж запропонувати відповідь на це питання, варто визначитися, якою має бути модель пасажирського сполучення у державі: радіальна чи хордова.
Поки що залізничне «начальство» віддає перевагу радіальній моделі курсування «швидкісних потягів», тобто з Києва до регіонів. А саме, до Харкова. Дніпропетровська та Запоріжжя, Кривого Рогу, Львова, а також до деяких станцій на звільненій території Донбасу (таких, як Дружківка чи Красноармійськ). У той же час існує потреба в організації прискореного пасажирського сполучення між центрами регіонів, такими, як Харків, Дніпропетровськ, Одеса, той-таки Львів. Ужгород без заїзду в Київ. Тобто хордового сполучення між великими регіональними центрами, які водночас концентрують у собі промислові та бізнесові потужності, а в деяких випадках є й яскраво виражені туристичні атракції. Отже, цілком на часі запускати «Хюндаї» за маршрутами Одеса - Львів, Дніпропетровськ - Львів, Харків - Дніпропетровськ - Одеса або ж Львів - Ужгород (після завершення будівництва нового Бескидського тунелю). Щось у цьому напрямку вже робиться: наприклад, 2 двоповерхові потяги «Шкода», придбані під Євро-2012, курсують зараз за маршрутом Харків - ст. ім. Тараса Шевченка. Проте, на нашу думку, при наявній густині залізничних колій на квадратний кілометр території організація хордового пасажирського сполучення є виправданою як з логістичної, так і з соціальної точки зору.
Крім того, надійного та доступного сполучення потребують приморські регіони України, насамперед Херсон та Миколаїв, а також обласні центри Заходу України, такі, як Чернівці, Івано-Франківськ та Луцьк/Ковель. Адже усі всі вони є не тільки туристичними центрами у своїх регіонах, але й пасажирськими хабами для туристів та відпочивальників. Однак запуску в ці міста «Хюндаїв» чи «Тарпанів» заважає відсутність електрифікації колій: з Києва у бік Миколаєва на електротязі можна доїхати лише до ст. Долинська, Херсону - до ст. Апостолове, з Чернівців та Івано-Франковська - до Львова. До Ковеля із відгалуженням до Луцька колія електрифікована. Отже, з метою забезпечення сталого та зручного сполучення між туристичними регіонами Укрзалізниці було б варто включити у плани електрифікації не тільки колії, що ведуть до морських портів (того ж таки Миколаєва й Херсона), але й лінію Львів - Івано-Франківськ - Чернівці, а також Львів - Володимир-Волинський - Ковель. Є підстави вважати, що для таких робіт можна залучити фінансування від великих міжнародних фінансових інституцій, як-от Світовий банк чи ЄБРР - під обґрунтування розвитку туризму в цих регіонах. Врешті-решт, будівництво нових автошляхів (яких там фізично немає) обійдеться значно дорожче, та й екологічний аспект ніхто не скасовував.
У таких проектах можлива й участь Євросоюзу -у випадку організації єврорегіонів з пріоритетним розвитком туризму.
Отже, ленінське гасло «комунізм є Радянська влада плюс електрифікація всієї держави» виявляється правдивим у своїй останній третині...
назад >>>
|
English