|
Про мистецьке об'єднання «Остання барикада» чув кожний, хто хоча б побіжно цікавиться сучасною українською музикою та літературою. Організатор та натхненник цього, безперечно, унікального для вітчизняної культури явища - відомий український політик, депутат Верховної Ради багатьох скликань Олесь Доній - вважає розвиток українського культурного простору головним завданням своєї діяльності. Отже, надаючи пану Олесю слово на сторінках «Українського туризму», ми сподіваємось, що наші читачі посилять свій інтерес до культурно-мистецьких явищ на території нашої держави, та шукатимуть шляхи для взаємодії з ними. - Олесю, просимо поділитися з читачами «Українського туризму» Вашими міркуваннями з приводу зв'язку музичної та туристичної індустрій. Як, на Вашу думку, вони можуть взаємодіяти найефективніше, з користю для усіх учасників процесу?
- Музична і туристична індустрії при правильній співпраці можуть мати як спільний економічний зиск, так і спільні сприяння для розвитку. Якщо брати закордонну складову українського бізнесу, то українці досі все ще мало використовують тури українських музикантів, співаків, діджеїв по місцях розташування українських туристів. Українські туристи концентруються у досить обмеженій кількості туристичних дестинацій, і досить в обмеженому ареалі туристичних центрів у цих країнах. Але концерти українських виконавців там досить рідкісне явище. Це-простір для взаємовигідної співпраці. Що ж до Украіни, то, як показують позитивні приклади Львова та Кам'янця-Подільського, туристичний потенціал міст напряму пов'язаний із кількома факторами, до їх числа відноситься і фестивально-музична індустрія. Турист хоче подивитися на оригінальну архітектуру, оглянути пам'ятки історії, смачно поїсти, зайти в який-небудь музей, і потрапити на якесь музичне або фестивальне дійство. Розумні місцеві влади це вже усвідомили і плекають ці сфери у себе, нерозумні й далі нічого не роблять, прирікаючи населення своїх міст чи регіонів на відсутність додаткового джерела надходжень. - У світі одним із джерел доходу для туристичних компаній є так званий подієвий туризм, тобто індустрія поїздок на концерти, фестивалі, конкурси (подібно до Євробачення) і т.д. Як Ви вважаєте, чи можливо щось подібне зараз в Україні, тобто подібна взаємодія з українськими виконавцями? Якщо так, просимо поділитися Вашою думкою, що для цього потрібно та за яких умов така взаємодія може стати реальністю.
- Наше мистецьке об'єднання «Остання барикада» провела в різних куточках Украіни понад 20 великих фестивалів і понад 200 літературних та музичних акцій, тож можу аналізувати як власний досвід, так і спробувати узагальнити досвід фестивального руху в Украіні. Наразі найбільшою проблемою є подальше зубожіння населення. Відповідно, навіть ті категорії фестивальних прихильників, які хочуть їздити на фестивалі, часто не можуть собі це дозволити. Тому в Украіні за останній час припинили існування кілька цікавих музичних фестивалів. Ті, що лишилися, змушені для виживання шукати додаткові можливості. Теоретично, однією з таких можливостей могла б бути співпраця і з туристичними компаніями. Але я б дещо відкорегував запитання, бо ця співпраця мала б бути не стільки напряму між туристичними ком-паніями та виконавцями, скільки між туристичними компаніями та організаторами фестивалів. Бо якщо виконавці займатимуться ще й супутніми бізнесами, то у них може не вистачити часу на музику. Зрештою, в Україні мусить вже постати власний шоу-бізнес простір. Фактичне вилучення з музичного ринку російських виконавців унаслідок російської агресії в Україні мало б цьому нині сприяти. - З точки зору туристичної індустрії, гастролі виконавців можна розглядати як різновид подієвого туризму - як для самих митців, так і для частини їхніх шанувальників. Загальновідомо, що в нинішніх умовах гастролі українських (та іноземних проукраїнських) виконавців несуть ще й виховально-патріотичну функцію. Наскільки, на Вашу думку, така функція є важливою для України за нинішніх умов?
- Якби в Україні протягом 24 років Незалежності була системна гуманітарна політика, то, можливо, не було б і російської агресії. А якщо вона й відбулася б, то Україна не втратила б частину своєї території. Бо поширення української культури (зокрема, музики) - один із націєтворчих факторів. Що ж до української рок-музики, то більшість відомих виконавців я знаю особисто, і можу стверджувати, що вони є не лише професіоналами у своїй справі, а ще й глибоко патріотичними громадянами своєї держави. Тож не дивно, що майже всі виступали на Майдані, а зараз волонтерять в той чи інший спосіб на Сході, часто беручи участь у безкоштовних концертах. Якщо ж говорити про іноземців, то тут все просто: якщо хтось солідаризувався з російською агресією , наприклад їздить виступати в окупований Крим, то таким виконавцям-іноземцям слід не давати можливості виступати в Украіні. Всім іншим ми щиро раді. - Витікаючи з попереднього запитання: чи є в Україні регіони, на які під час планування гастролей виконавцям варто звертати особливу увагу з точки зору патріотичного виховання співвітчизників? Чи можливе порозуміння з місцевою владою та громадами, які не завжди позитивно налаштовані до подібних явищ?
- Виступати слід усюди, бо українська мова та українська музика мають утворювати один простір. Зрозуміло, що нині увага для виступів мала б бути зосереджена в регіонах які можуть потенційно зазнати російської агресії: це і звільнені території Луганщини й Донеччини, та й решта Сходу і Півдня країни. Але біда в тому, що в значній частині цих земель (наприклад, на звільнених територіях) населення вкрай бідне, тож не може собі дозволити платити за концерти. Відтак наші виконавці здебільшого для заробітку виступають на Правобережжі, а у якості волонтерсько-патріотичної роботи їздять і виступають безкоштовно на Сході. - Чи можливі сьогодні гастролі в Україні іноземних музикантів та митців? У тому числі тих, хто співчуває нашій державі у її боротьбі за незалежність та відсічі московській агресії? Якщо так, то кого Ви бачите у ролі таких гастролерів?
- Звісно, можна і треба запрошувати іноземних виконавців. Наша «Остання барикада» відповідала на Майдані за музичну частину, тож окрім всіх провідних рок-гуртів, у нас виступали й іноземці: з Великої Британії, Литви, Білорусі, Польщі, Чехії, та навіть друзі України з Росії. Є співпраця на рівні окремих виконавців, от наприклад, гурт «Kozak system» нещодавно записав кліп, спільний з поляками, з різними польськими гуртами у них вже набралося матеріалу на повноцінний альбом. Окремі музиканти приїжджають і зараз в Україну, але тут є проблема суто фінансова. Економічний курс держави неправильний, і він не сприяє розвитку середнього та дрібного бізнесу, практично всі гроші концентруються у кількох олігархічних груп, які співпрацюють з владою. Тож якщо так піде й далі, то вагомих музикантів, виступи яких коштують великих грошей (а це не лише гонорари, сьогодні виступи провідних виконавців - це шоу, де задіяне безліч допоміжних структур), зможуть собі дозволити лише провладні політично-олігархічні структури. - Будь-ласка, розкажіть читачам про проект «Остання барикада» та його взаємодію з туристичною галуззю.
- «Остання барикада» - це серія проектів під однією назвою. Спочатку, ще 2001 року, я створив перший україномовний арт-клуб у Києві. На дверях була табличка «у нас розмовляють українською», а в самому клубі ми запровадили виступи музикантів, літераторів, громадських діячів. Багато тоді було нашим ноу-хау, тепер це є нормою для багатьох кафе і клубів. Кого тепер здивуєш виступами поетів у кафе, а тоді ми були першими. 2003-го я відкрив аналогічний арт-клуб у Харкові, який став каталізатором українізації музичного простору цього мегаполісу. 2005-го ми вже створили Мистецьке об'єднання «Остання барикада», і з нашою командою, з якою йдемо по життю вже 10 років, про¬вели багато музичних та літературних дійств в Украіні: від Гуляйполя на Запоріжжі до Івано-Франківська, і від Тузли в Криму до Харкова. Ми були першими, хто поєднав на фестивалях літературу й музику, а тепер це вже «фішка» майже всіх музичних фестивалів в Україні. Тепер цією ж командою ми створили годинну щотижневу програму про культуру на «Центральному каналі» (це колишнє київське обласне телебачення). Що ж до співпраці з журналом «Український туризм», то це кілька проектів. Після Майдану ми випустили на 4-ох дисках музичну антологію гуртів і виконавців, які виступали на Майдані. Зараз працюємо над тим, щоб збірка «Останньої барикади» увійшла в якості додатку до одного з чисел журналу. Окрім того, ми долучилися до ініціативи створити для Укрзалізниці підбірку української музики. Зрештою, скільки ще можна, щоб пасажири слухали пісні держави, яка розвязала агресію проти нашої країни. У нас достатньо музичного матеріалу, щоб пасажири залізниці були задоволені. Окрім того є деякі ідеї щодо спільних музичних заходів у різних регіонах держави. Тож люди, яким небайдужа країна, і які не ліниві, завжди знайдуть можливості для співпраці. назад >>>
|
English