|
Володимир ГОНЧАРОВ Бізнес авіаційного агента зазвичай є досить низькорентабельним – у звичайних умовах компанії, що надають агентські послуги авіаперевізникам, отримують прибуток з обороту коштів. В Україні цьому виду бізнесу притаманні додаткові ризики – наприклад, різких змін курсу гривні по відношенню до основних світових валют, у яких тарифікуються авіаційні послуги (зазвичай це долар США та євро). Тому з точки зору авіакомпаній, чиї послуги продають агенти, наявність у цих агентів фінансових гарантій їхньої діяльності є основною вимогою допуску туристичних компаній до агентської діяльності, зокрема, можливості роботи в розрахунковій системі IATA BSP.
2 жовтня Національний банк України оголосив неплатоспроможним один з комерційних банків – Union Standard Bank та ввів у нього тимчасову адміністрацію. Враховуючи те, що саме цей банк оформив фінансову (тобто банківську) гарантію діяльності багатьох українських авіаційних агентів, оголошення його неплатоспроможним підвищило серед останніх ступінь тривоги. А також призвело до чергового сплеску дискусій в авіаційній громаді щодо поліпшення механізму взаєморозрахунків через систему BSP та взагалі – про взаємодію між агентами, авіакомпаніями та ІАТА як професійною асоціацією, що об'єднує більшість світових авіаперевізників, розробляє акредитаційні вимоги до агентів та підтримує діяльність тієї ж BSP.
Зауважимо, що така ситуація є стандартною – якщо один із фінансових гарантів раптом утрачає свої функції (тобто неспроможний виконати свої зобов'язання та покрити збитки авіакомпанії у разі неплатоспроможності агента), компанія, що надає агентські послуги, має у 30-денний термін надати - нову фінансову гарантію – банківську гарантію з іншого банку, або страховий сертифікат від акредитованої ІАТА страхової компанії. Проте на практиці, в умовах нестабільної економіки, державної політики з ускладнення валютних взаєморозрахунків та ризику курсових «стрибків» пошук нового фінансового гаранта є досить-таки непростою справою. Агентові, який потрапив у таку халепу, може, по-перше, просто не вистачити часу на пошук нового гаранта та на процедуру оформлення цієї послуги – адже вона, як і будь-який фінансовий продукт, потребує певного часу. Інструкції ж ІАТА щодо цієї вимоги досить суворі: якщо у 30-денний термін агент не надає чинної гарантії, його діяльність в BSP призупиняється – до надання гарантії. Таке час від часу трапляється, та у переважній більшості випадків агентів виручає корпоративний принцип взаємодопомоги – під час призупинення діяльності в BSP агенти оформлюють квитки як субагенти когось із своїх колег. Значно більшу проблему являє собою вартість нової гарантії – адже вона може бути значно вищою за передбачену попередньою угодою, яка втратила чинність, отже, на обслуговування цієї гарантії в агента може просто не вистачити коштів на обслуговування нової…
Усі ці питання непокоять не тільки агентів, але й авіаперевізників. У першій половині жовтня в представництві ІАТА в Україні відбулося зібрання представників авіакомпаній – учасників BSP Україна, які, крім усього іншого, намагалися вирішити й це питання. У результаті зустрічі народилася пропозиція удвічі зменшити період обов'язкових платежів до BSP та, відповідно, удвічі збільшити їхню частоту – з 4 до 8 разів на місяць.
У чому тут вигода для агентів? Найперше, таке зменшення періоду призведе до відповідного зменшення розміру фінансової гарантії – а відтак і її вартості для агента (приблизно на 38%). Адже фінансова гарантія видається на певну суму коштів під ризиком , що розраховується відповідно до суми об’єму продажів агента та кількості днів під ризиком. Відповідно, при збільшенні частоти обов'язкових виплат їх середня величина зменшиться, відтак знизиться й розмір гарантії, а значить, і її вартість. Друга позитивна риса такої схеми – це можливість легше та швидше знайти гарантію: адже від її розміру залежить не тільки вартість цієї послуги, але й імовірність у стислий термін її оформлення. З іншого боку, збільшення частоти обов'язкових виплат до BSP вимагатиме підвищення платіжної дисципліни з боку агента, а також задіяння ним додаткових ресурсів (у першу чергу – трудовитрат персоналу).
Звичайно, така схема підійде не всім. Ні для кого не є секретом, що деякі агенти, особливо ті, що оперують значними оборотами, використовують отримані від авіапасажирів гроші для розміщення їх на короткотермінових банківських депозитах. Зрозуміло, що зменшення періоду обов'язкових виплат суттєво звузить ці можливості та зменшить додаткові доходи агентів. З іншого боку, агентів, які повністю виконують покладені на себе зобов'язання, працюючи за наявною схемою, в Україні вистачає. Отже, оновлення схеми у жодному випадку не може бути примусовим – лише на добровільних засадах.
За нашою інформацією, IATA запропонувало авіакомпаніям розглянути можливість запровадити таку схему. Проте до її реального запуску необхідно обговорити механізм з авіакомпаніями та агентами, після чого остаточно узгодити модель та впровадити її на практиці. Однак навіть зараз, на початковому етапі, немає сумніву, що розроблення нової схеми та спроби її запровадження як альтернативи класичній, зі збереженням валідності останньої, є своєрідним кроком назустріч як агентам, так й авіаперевізникам. Бо кожний із них має свої проблеми, які значно легше вирішуються гуртом, ніж поодинці. назад >>>
|
English