|
Ще не так давно відпочинок на круїзному теплоході вважався недосяжною розкішшю: більшість мешканців СРСР про таке могло лише мріяти. Однак слід зауважити, що ця теза здебільшого стосувалася морських круїзних подорожей (хоча й тут були винятки). Що ж до річкових круїзів, то вони для радянських громадян були доступнішими. Так, один з учасників такого круїзу поділився з автором цих рядків спогадами про мандрівку на лайнері типу ріка-море за маршрутом Київ - Ізмаїл. За його словами, ввечері прикордонники Ізмаїльського прикордонного загону зачиняли міський пляж та розрівнювали на ньому пісок за допомогою грабель - щоб ніхто вночі не переплив відносно вузьке Кілійське гирло Дунаю та не втік у Румунію.
Як нині «дружить» з туризмом одне з найбільших міст Південної Бесарабії й водночас один з найважливіших портів на Дунаї? Український туризм цікавився у представників туристичної громадськості Ізмаїла, а також у представників Українського Дунайського пароплавства про перспективи розвитку в'їзного та круїзного туризму у Ізмаїлі та навколишніх туристичних центрах. Круїзні потоки зменшуються. Чому?
Круїзний туризм - це основа для розвитку туристичної інфраструктури міст, що розташовані «на воді». Хоча дехто скептично ставиться до круїзників «на день» - мовляв, в готелях не ночують, в ресторани не заходять, дорогий крам не купують. Але, по-перше, якісь гроші туристи витрачають, а, по-друге, кожне позитивне враження мандрівника завжди віддячується поверненням, а захоплені розповіді приводять нових туристів. Туристичні міста в маршрутах круїзних компаній - то вже є бренди, знані і відомі не лише серед любителів круїзів. Тому, здавалося б, плекати й розвивати круїзний туризм зацікавлена кожна сторона - й місцева влада портових міст, і пароплавства, та й інкамингові туроператори. Тим не менше, галузь круїзного туризму в українському Подунав'ї перебуває у стані різкого спаду. Так, начальник управління економіки міської ради Ольга Фролова відзначає: «У 2013 році у нас було 42 заходи пасажирських суден в наш порт». Але у 2014 «круїзників» значно поменшало, а влітку 2015 їх можна було порахувати на пальцях. Дійсно, коли у травні цього року у пасажирський порт міста прибула з Києва «Принцеса Дніпра», про подію писали місцеві газети.
Чому так відбувається? «Одна з причин того, що з 2014-го в річкові туристичні маршрути не вписана дельта Дунаю, - нестабільна ситуація. Іноземні туристи не наважуються їхати у країну, яка асоціюється з тривожною телевізійною картинкою», - вважає директор круїзного туроператора «Тартус Тур» (Одеса) Олена Поплінська.
Дунайське пароплавство володіє чотирма пасажирськими теплоходами, для яких склався не найкращий час. Якщо раніше судна УДП активно фрахтувалися німецьким круїзним оператором «Ніко-турс», то вже 2013 року на німецькому ринку знизився інтерес до річкових круїзів. Адже круїзні компанії розробили цікавіші пропозиції на морських маршрутах, та й вимоги до пасажирських кораблів останнім часом суттєво збільшилися: перевага віддається теплоходам преміум-класу. А середній вік кораблів Українського Дунайського пароплавства - 43 роки...
До того ж цього року компанія «Ніко-турс» збанкрутувала, отже, з травня ц.р. не фрахтує українські кораблі «Україна» та «Молдавія». Щоправда, у пароплавстві, та й у відповідних підрозділах Мінінфраструктури кажуть, що наразі ведеться робота з іншими туроператорами з метою використання суден УДП на річкових маршрутах Європи. «На наступний рік ми намагаємось залу¬чити інших фрахтувальників. Ведуться перемовини з китайськими туроператорами. Китайці цікавляться всім новим, а Дунай для них маловідомий», - говорить голова правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» Дмитро Баринов. - І додає: «Основні причини відтоку туристів і в Ізмаїлі, і у Вилковому за останні два роки - високі портові збори в українських портах і ситуація на Сході».
Сума основних портових зборів для круїзних теплоходів в порту Ізмаїл в основному відповідає сумі портових зборів в румунських портах. Однак є ще корабельний збір, який сплачується під час перших двох суднозаходів. Вартість корабельного збору - 1 тис дол., два суднозахода - 2 тис. дол. Це дані минулого круїзного сезону.
В даний час Міністерство інфраструктури і Адміністрація морських портів України розробляють методологію Наказу №281 щодо зниження вартості портових зборів.
Отож, відсутність серйозної державної підтримки судноплавного бізнесу відчувається на всіх рівнях: починаючи від запізнілої уваги до політики портових зборів, закінчуючи відсутністю серйозної програми розвитку круїзного туризму, яка включає у себе дороги, інвестиції у сучасні судна і т.д.
Альона Ходарченко, прес-секретар ПрАТ «УДП», визнає, що Ізмаїлу конче потрібно відновлювати круїзну тему. «Ви не уявляєте, якими задоволеними повертаються туристи з екскурсії до «нульового кілометру», як їм подобаються наші заповідні острови. Я вже не кажу про Вилково з його аутентикою старообрядства, збереженими традиціями. Дуже люблять етно- та еко-екскурсії швейцарці та німці. Переконана, що українські любителі подорожей на воді активно залучалися б до туризму у Подунав'я». Ізмаїл: самодостатній для туризму
Столиця українського Подунав'я, колишній обласний центр Ізмаїл - місто невелике, але славне й цікаве. Тут працює судноремонтний та рибний заводи, картонний комбінат. Ізмаїл є важливим портом на Дунаї та центром Українського Дунайського пароплавства. Отож тут є економіка, й відчувається життя.
Для туристів Ізмаїл цікавий буремною історією, що складається з війн, домовленостей і зрад, героїчних завоювань, останнє з яких відбулося 1790 року під керівництвом видатного російського воєначальника Олександра Суворова. Круїзним туристам, здебільшого літнім європейцям, показують тригодинну оглядову екскурсію з відвідинами Покровського собору, картинної галереї та діорами. Однак місцеві активісти вважають, що Ізмаїл може показати значно більше. Так, президент благодійного фонду «Фортеця «Ізмаїл» Олександр Сєріков працює над тим, щоб на базі залишків фортеці створити низку гідних туристичних об'єктів, які увійдуть в туристичний маршрут: оглядовий майданчик з видом на Дунай, фрагмент підпірної стіни кріпосного валу, північні бастіони фортеці. Туризм у плавнях - це перспективно
Чудовий плацдарм для дунайського екотуризму-регіональний ландшафтний парк «Ізмаїльські острови». Найкрасивіший острів Європи - Малий Далер - зберіг природу у своєму первозданному вигляді. Тут гнездиться такий рідкісний птах, як орлан-білохвіст. У заказнику Лунг близько 1000 гектарів незайманих водно-болотних угідь. Не кожен добереться сюди, бо на березі немає причалів. Ще кілька маршрутів - найбільше озеро України Ялпуг та озеро Кугурлуй, ландшафтні острови Кислицький, Малий Татару. Останній, колись освоєний та загорожений дамбою, повернули до первісного стану.
Та все ж маршрут номер один для круїзних туристів - одноденна екскурсія до Вилкового та «Нульового кілометру». Чарівне місце на кордоні з Румунією, де зливаються Дунай і Чорне море, у свій час стало поселенням старообрядців. Стара частина Вилкова розташована на воді, замість вулиць місцеві жителі пересуваються по каналах на човнах. Половина території міста - вода. Туристи з задоволенням занурюються в колорит Вилкова, який створюють сільські хати, квітучі городи, очеретяні загороди, місточки. Бессарабські спеціалітети - сичужна бринза та вино «Новак», є кулінарними принадами українського Подунав'я, які можна скуштувати у Вилковому.
Отже, потенціал розвитку туризму, в тому числі круїзного, в українського Подунав'я є. Справа лише за його реалізацією. Дмитро БАРИНОВ, голова правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство»:
На жаль, Ізмаїл відвідує менше туристів, ніж Вилкове. Хоча Ізмаїл більш європейське місто, ніж Вилкове, тут добре розвинена міська інфраструктура, є музеї, виставкові зали, діорама «Штурм Ізмаїла», місто доглянуте, по шляху проходження туристів відмінні дороги, доглянуті парки, клумби, будуються нові фонтани. Але іноземних туристів більше приваблює, на мою думку, екотуризм, етнотуризм і екзотика. Все це є у Вилковому. Вилкове - місто на воді, де люди пересуваються на човнах або пішки по кладках. Населення - липовани-старообрядці, які зберегли всі свої столітні традиції. Туристам подобається природа Вилкове - плавні з рідкісними птахами, яких можна побачити під час водної екскурсії по Дунаю на «нульовий» кілометр (місце, де Дунай впадає в Чорне море).
Бесарабія - багатонаціональний край. Ідеальний вид туризму для тутешнього краю - етнотуризм, який міг би представити культуру, фольклор, кухню, побут українців, болгар, молдаван, гагаузів, липован і т.д. В принципі все це є і розкидано по селах, але немає гарних доріг, по яких можна було б туристів туди доставити. Михайло ЖМУД, директор туристичної компанії «Пелікан Тур» (Вилково):
Звичайно, для нас важливо, щоб круїзних суден в Ізмаїл заходило більше. Адже в нас унікальна природа, цікаві липованські традиції... Тому як для українських, так і для європейських туристів екскурсії у дельті Дунаю можуть бути надзвичайно привабливими. Туристів вражає життя на воді, особливий спосіб ведення господарства, гумор і доброзичливість мешканців української Венеції.
Своїх туристів ми запрошуємо в острівну садибу-музей «Квакенбург», де вони оглядають інтер'єр липованської родини рибалок. Тут на них чекає фольклорне шоу та рибальський пікнік зі знаменитою вилківською юшкою. Подібні програми завжди викликали захоплення круїзних туристів, що заїжджали до нас з Ізмаїлу.
Але їхня кількість наразі суттєво зменшилась! А особливо іноземних громадян: якщо в минулому році ми прийняли 10% іноземців з усієї кількості туристів, то у нинішньому - лише 1%. І вся наша маркетингова діяльність на міжнародному ринку не приносить результатів, тому що "соціальні" туристи з Європи - люди похилого віку - побоюються до нас їхати.
Отже, круїзний річковий туризм на Дунаї вимагає стратегічного підходу. Наразі ж більшість круїзних теплоходів заходить в румунську Тулчу та проминають Ізмаїл - мабуть, на те у круїзних операторів, що планують маршрути, є економічні причини.
назад >>>
|
English