|
Заголовок цього матеріалу міг цілком вписатися в атмосферу 30-х років минулого століття, коли в кожній районній газеті чи навіть заводській багатотиражці публікувалися гнівні заклики «вивести ворогів на чисту воду», «розчавити гадину» та інше - у такій самій стилістиці. «Український туризм», звичайно, не має на увазі нічого подібного. Інша річ, що подібне відбувається сьогодні в Росії, яка стрімко скочується до встановлення «залізної завіси-2». Про це свідчить хоча б заборона на польоти в Єгипет, що багатьма експертами було сприйнято як спроби «покарати» цю країну
Як би там не було, туристична галузь в Україні переживає сьогодні далеко не найкращі часи. Тому цілком зрозуміло прагнення професіоналів, які протягом багатьох років працюють у туризмі, якось покращити клімат у галузі, налагодити нормальну систему взаємних зв'язків. А для того, щоб усе це зробити, треба знати, що ж туризму заважає. Іншими словами, хто чи що є ворогом №1 для української туристичної галузі.
Саме це питання ми поставили найавторитетнішим, з нашої точки зору, фахівцям, які працюють в туризмі. Нижче наводяться узгоджені з ними відповіді. Олег КУЛИК, директор мережі туристичних агенцій «Поїхали з нами»:
Крім форс-мажорних обставин, які ми, тобто професіонали туристичної галузі, жодним чином не можемо контролювати (авіакатастрофи, спалахи тероризму), є й інші фактори, які погіршують стан галузі. Хоча їх усунення цілком могло б покращити ситуацію на ринку туристичних послуг. На мою думку, одним з найсуттєвіших факторів, що негативно впливають на сектор виїзного туризму, є неадекватна оцінка туроператорами своїх можливостей. А також їхні амбіції, які не дають вчасно коригувати політні програми. Адже в умовах ринку, попит на якому падає, задля збереження прибутковості операторської діяльності необхідно адекватно оцінювати свої можливості. А ще краще - домовлятися із колегами про встановлення та розподіл квот. Та українські туроператори цього робити не хочуть, тому з року в рік спостерігаємо одну й ту ж саму картину: замовляються чартери, недозавантажуються, оператори вдаються до демпінгу, цінових воєн... І всім стає погано, хоча при наявності домовленостей та компромісів могло б бути значно краще. Наталія ГЕРАСИМЕНКО, директор туристичної агенції Sunday Travel:
Якщо говорити у глобальному масштабі, то ворог туризму №1 для українців - це, зрозуміло, Путін. Та й для росіян також, хоча здається, що вони цього ще не розуміють. Якщо ж брати конкретний приклад - з авіакатастрофою російського літака над Сінайським півостровом, то тут ситуацію погіршує тотальна непоінформованість. А вона, як відомо, генерує страх. От люди й бояться літати до того ж самого Єгипту. Якщо ж говорити про ринок агентських продажів, тот тут украй негативним чинником виступає бажання продати тур за будь-яку ціну. А як найпростіше продати тур? Звичайно, запропонувати клієнтові знижку! Хоча й клієнти в Україні такі, що одним із перших питань є приблизно таке: « На яку знижку я можу розраховувати»? Зараз складно всім, а ніким й нічим не контрольовані перегони знижок ще сильніше дестабілізують ринок агентських продажів. Звичайно, можна виправдовувати себе тим, що «всі роблять знижки, зрозуміло, тож і мені доведеться», проте такий підхід не передбачає ані крихти стратегічного мислення та роботи на перспективу. Ще один негативний фактор - відсутність гарантій безпеки агентської діяльності. Усі пам'ятають крах туроператора NEWS Travel, але далеко не кожний знає, що більшість видатків у цій ситуації понесли саме агенти... Олександр ЮРКОВ, директор туристичної компанії «Аквасервіс»:
Туризм - це чудовий бізнес. Адже що може бути кращим, ніж приносити людям задоволення, робити світ дружнім до туристів-іноземців, які підтримують твою країну своєю присутністю, відкривати для себе нові землі, культури, держави? Крім того, туризм - не тільки цікавий, а ще й екологічний бізнес. Проте є країни, які несуть в собі ген агресії, чиї громадяни виїжджають за кордон переважно на танках. Такою державою, на жаль, є путінська Росія.
Чому я вважаю Путіна ворогом міжнародного туризму №1? Наприклад, тому, що особисто для нашої фірми результатом вторгнення російських військ та оккупації Криму та частини Сходу України стало припинення співробітництва з відомою туристичною американською компанією, яка виділила під наш спільний проект значний бюджет. А ще тому, що через путінську агресію Україна втратила наш Крим, а відтак і мож¬ливість відпочивати там самим, та пропонувати його нашим кліентам...
Я переконаний, що політика Путіна веде світ до катастрофи. Останні теракти у Парижі лише підтверджують цю тезу. Віктор АКСАНЮК, директор Одеського туристично-інформаційного центру:
Якщо говорити зовсім коротко, то головним ворогом українського туризму я вважаю курс гривні відносно основних валют. За 2 роки він зріс утричі, а зарплати здебільшого залишились на тому самому рівні, а подекуди й зменшились. Цілком очевидний вплив цього явища - скорочення виїзних турпотоків. Проте й на інкаминг різке зростання курсу також впливає негативно. Річ у тім, що інвестиції в розвиток інфраструктури в Україні на 90% прив'язані до валюти - через імпортні комплектуючі, матеріали та компоненти... У такий спосіб туроператорам, що працюють на ринку в'їзного та внутрішнього туризму, а також готелям, ресторанам, відпочинковим комплексам стало значно важче залучати інвестиції в розвиток свого бізнесу. Родіон БРОННІКОВ, директор «Турагенції Броннікової», Харків:
Як не прикро це визнавати, але найгірший ворог туризму - це наша держава. Якщо дуже коротко, то ворожість до галузі проявляється буквально в кожному її порусі: це й валютна політика, яка всерйоз ускладнює взаємні розрахунки із закордонними партнерами, й відсутність державної Програми підтримки туристичної галузі, податкова політика, діяльність в авіаційній галузі, у тому числі сумновідомої Державіаслужби... Продовжувати можна до нескінченності, та зазначу, що наразі туризм якщо й розвивається, то скоріше, всупереч зусиллям держави, а не за їхньою допомогою. У той же час будь-яка успішна з туристичної точки зору держава активно плекає свою туристичну галузь, створює умови для розвитку бізнесів... Наприклад, у Туреччині вже протягом багатьох років реалізується Державна програма підтримки туризму, складовою якої є й підтримка готельєрів, податкові пільги, сприятлива валютна політика, й відкритість авіаційної галузі, й державне фінансування участі у міжнародних туристичних виставках... У результаті кількість іноземних туристів, що приїжджають до Туреччини, вимірюється десятками мільйонів осіб щорічно, а доходи від галузі - десятками мільярдів доларів.
Тож, якщо Україна як держава зацікавлена у розвитку туристичної галузі, їй варто докорінно змінити ставлення до туризму. Інна ДУБОВЕНКО, кризовий менеджер галузі:
На мій погляд. Ворог №1 туристичної галузі - це економічна криза та зниження рівня життя, який є її наслідком. Бо коли в людей є гроші, то вони витрачають їх у тому числі й на подорожі та відпочинок. А сьогодні ж основна маса громадян України мусить заощаджувати, у тому числі на туризмі.
Варто, однак, зауважити, що туристичний продукт поділяється на два класи: це подорожі та відпочинок. Тож сьогодні на відпочинок витрачають мінімум, що ж до подорожей, то їх узагалі відкладають до кращих часів. Отже, туристичній галузі варто орієнтуватися на бюджетні пропозиції: щодо відпочинку - це, насамперед, Єгипет, який теж сьогодні переживає серйозну кризу. Що ж до подорожей, то це, в першу чергу, Україна та сусідні держави, наприклад, Білорусь.
А ще нашій туристичній індустрії треба підвищувати якість обслуговування - хоча б до рівня того самого Єгипту. Бо нормальний турист, який має досвід споживання зарубіжного турпродукту, навряд чи схоче платити за сервіс радянського зразка. Наприклад, людина протягом багатьох років їде в один і той самий санаторій, навіть намагається замовляти один і той самий номер. І раптом її «облаюють» на рецепції: «У нас людей повно!» та кидають слухавку. То це хіба сервіс? Тому, коли ми говоримо про розвиток вітчизняного туристичного продукту, необхідно звертати якнайпильнішу увагу на його якість. От якби українські туроператори реально, на ексклюзиві взялися б працювати з нашими ж готелями та тими ж таки санаторіями, при цьому ставлячи вимоги до якості продукту та, найголовніше, домагаючись виконання цих вимог - тоді б вітчизняний туризм почав би розвиватися у правильному напрямку. Олена ПІСКУНОВА, директор туроператора «Амі-вояж»:
Важко сказати однозначно, хто є ворогом №1 туристичної галузі. Проблеми розвитку туризму в Україні є комплексними й багатогранними, мабуть, як і в будь-якому іншому бізнесі. Проте туризм - це, мабуть, одна з тих галузей, яка є вразливою, так би мовити, «з усіх боків»: її стан залежить від курсових коливань, політичної ситуації, екологічних проблем та катаклізмів (згадаймо хоча б виверження ісландського вулкану з невимовною назвою), та, зрозуміло, від рівня терористичної загрози. Це усе непередбачувані моменти, на які працівники галузі не мають жодного впливу.
Що ж до внутрішньогалузевих «кошмарів», які справляють на туристичний бізнес виразно негативний вплив, то таких, на мою думку, два, й обидва вони ключові. По-перше, це невисокий рівень підготовки персоналу - аж до дилетантизму (досить часто доводиться розвінчувати міфи та просвіщати своїх колег з туристичних агенцій, та й деяких туроператорів). По друге - це демпінг, коли компанія, керуючись прагненням заробити «копієчку» тут і зараз, сприяє поширенню негативних тенденцій в цілому на ринку. Олена КАЗЬМІНА, директор туроператора «орнамент України»:
На мій погляд, найбільш вагомий чинник, що негативно впливає на туристичну галузь в Україні - це відсутність державної волі до розвитку туризму. Як це не прикро, українська держава досі не зацікавлена в розвитку такоі галузі економіки, як туризм. Чому? На мою думку просто не бачить потенціалу розвитку. Хоча у світі туризм генерує 10% валового внутрішнього продукту й кожне 11 робоче місце (дані UNWTO).
Але нічого подібного немає в Україні... Відсутність державної волі означає, що не створюються умови для її розвитку: нема стратегії, стимулюючого розвиток туризму законодавства, належної інформаційної політики, вибудування відносин на міжнародному та регіональному рівні. У результаті втрачають усі - й держава, яка має піклуватися про добробут своїх громадян, зокрема, про вільний розвиток усіх галузей економіки, й підприємці, що займаються туризмом, які не можуть гармонійно розвивати та вибудовувати свій бізнес. А в результаті утворюється таке собі замкнене коло бідності та втрачених можливостей... Оксана РОМАНЕНКО, начальник відділу розвитку туроператора «1000 доріг Україна»:
На жаль, туризм в Україні перебуває наразі в тяжкому стані через економічну кризу, зростання курсів валют та різке скорочення валютного еквіваленту доходів представників середнього класу. На все це наклалася й біометрія, що її було запроваджено влітку - по суті, вона стала черговим ускладненням процедури оформлення віз у шенгенських консульствах.
Отже, українці стали суттєво менше їздити за кордон, відповідно зменшилися й продажі турів, зокрема, на європейські напрямки. Звичайно, й громадяни, й туристичні компанії намагаються підлаштуватися під наявну ситуацію: туристи заощаджують на тривалості поїздок, резервують дешевші готелі, замість авіаційного транспорту використовують автобусний. Ми ж, зі свого боку намагаємось задовольнити їхні запити.
У своєму портфелі редакція має ще один відгук - від вельми авторитетного та шанованого у галузі туристичного оператора, основним напрямком діяльності якого є відправлення громадян України до держав Центральної Європи. Цей відгук було записано зі слів директора цієї компанії. На превеликий жаль, ця шановна особа так і не знайшла часу авторизувати свій коментар, незважаючи на неодноразові прохання співробітників редакції. Оскільки «Український туризм» має певні зобов'язання перед своїми читачами та партнерами, та виходить з друку за графіком, ми знімаємо з публікації назву цього оператора та ім'я його керівника, водночас залишаючи сам текст - надто він, на нашу думку, цікавий для представників галузі.
«Якщо говорити про виїзний туризм на європейському напрямку, то тут украй негативну роль відіграють так звані «візові центри», які, по суті, є глобальними міжнародними аферистами. Ці комерційні компанії взаємодіють з посольствами у такий спосіб, що заявники фактично втрачають можливість подати документи на візу без участі посередника. Не йдуть візові центри на співпрацю і з туроператорами. В результаті чого вартість кожної туристичної поїздки збільшується на 20-22 євро, що є найболючішим у сегменті турів економ-класу.
Другий негативний чинник - це наявне валютне регулювання від НБУ: переказ валютних коштів за межі України протягом 4 днів на тлі девальвації гривні призводить до зменшення маржинальної частини туроператорів. А відтак і прибутковості нашої діяльності. Що, у свою чергу, призводить до цілої низки негативних явищ другого порядку - за принципом доміно...» назад >>>
|
English