|
Володимир ГОНЧАРОВ
Туризм - одна з найдинамічніших галузей світової економіки, здатна, крім усього іншого, надати потужний поштовх до розвитку територій та призвести до швидкої реанімації проблемної економічної системи. Цю максиму в тому чи іншому вигляді в нашій державі прийнято озвучувати на всіх рівнях, доречно та недоречно, проте мало хто в нашій державі намагається застосувати її на практиці. А ті, хто намагається, наражаються на супротив бюрократичної системи, яка, часто за формальними ознаками, «рубить» або «вихолощує» ініціативу до повністю непридатного стану.
Ні для кого не секрет, що Україна має величезні туристичні можливості як для своїх громадян, так і для іноземних туристів, проте використовує хіба що кілька відсотків із цього потенціалу. Якщо нашим співгромадянам діватися особливо нема куди - за нинішніх курсів гривні відносно долара та євро можливість виїжджати за кордон на відпочинок має дуже обмежений контингент українців, то іноземні туристи їдуть в Україну вкрай неохоче та в дуже незначній кількості. По суті, сьогодні нашу державу відвідують лише дві категорії іноземних туристів: вимушені, у яких просто немає альтернативи (наприклад, білоруси, які через візові обмеження та невисоку купівельну спроможність змушені відвідувати саме українські морські та гірськолижні курорти) та екстремали, які, долаючи навіяний ворожою пропагандою страх, таки відвідують українські курорти насамперед у західній частині держави. Не в останню чергу такі туристи приїжджають завдяки титанічним зусиллям місцевої влади (Львів, Трускавець, Івано-Франківщина) із промоції цих міст та регіонів у найближчому закордоні (в основному в Польщі, Угорщині та тій-такі Білорусі). Щоправда, існує й третя категорія туристів - хасидські прочани, які щороку приїжджають до Умані на єврейське свято Рош-га-Шана, проте їхні потоки є з року в рік стабільними (приблизно 30 тисяч осіб) та мало залежать від туристичної привабливості України в цілому.
Оце, власне кажучи, й усе. У результаті наша держава приймає щороку менше 2 мільйонів тих, кого можна вважати туристами за визначенням UNWTO, а доходність від в'їзного туризму, згідно даних тієї ж UNWTO, в Україні чи не найнижча у світі.
Зрозуміло, що за умов відсутності державної підтримки туристичної галузі, зокрема, промоції туристичних можливостей України на світових ринках, іншого результату бути не може у принципі. Це в нашій державі розуміють, й серед професіоналів туристичної галузі є люди, які намагаються це становище виправити. Так, наприкінці 2015 року фахівці управління туризму й курортів при Міністерстві економічного розвитку та торгівлі розробили проект документу, який носить назву «Стратегія розвитку туризму та курортів на 2016-2020 рр.), у якій було передбачено й низку кроків з організації промоційних заходів України як туристичного напрямку в світі. Було розроблено й проект постанови Кабміну щодо ухвалення цього документу.
Однак висновок Міністерства фінансів, який було підписано заступником міністра Романом Качуром (вих. №31-07030-03-5/3002 від і лютого 2016 р.) фактично перекреслив перспективи прийняття цієї Стратегії. Адже, посилаючись на постанову Кабміну №65 від 01.03.2014 р., Мінфін відкинув можливість фінансування низки необхідних кроків для реалізації згаданої Стратегії з Державного бюджету, запропонувавши натомість таке формулювання: «Реалізація Стратегії здійснюється за рахунок коштів суб'єктів туристичної діяльності, коштів міжнародної технічної допомоги, інших міжнародних донорів, фінансових організацій (установ), коштів інвесторів та інших джерел, не заборонених законом».
Про все це розповів у мережі Facebook Олексій Євченко, який не обіймає жодних посад у державних чи місцевих органах влади, пов'язаних із регулюванням туристичної галузі, проте є відомим громадським активістом у туризмі. При цьому пан Євченко зауважив, що 10 млн китайських туристів, які відвідали Південну Корею в рамках Року китайського туризму в РК, залишили в економіці Кореї близько $50 млрд, тобто близько $5000 на одного туриста.
Зрозуміло, що заходи з промоції туристичних можливостей Кореї потребували певних зусиль з боку не тільки бізнесу, але й уряду РК, у тому числі й бюджетних витрат. Зрозуміло також, що Україна навряд чи може розраховувати на 10 млн. китайських туристів навіть за наявності режиму найбільшого сприяння в'їзному туризму з КНР (чого насправді й близько немає) - усе ж таки, відстань трохи не та. Але десь на мільйон китайських туристів ми б розраховувати у найближчі пару років цілком могли б - але лише за умови грамотної промоції України саме на китайському ринку. А є ж ще ринок арабський, країн Південно-Східної Азії, Океанії тощо, обох Америк, врешті-решт... На яких потрібне грамотне та дієве промо.
Зрозуміло, що висновок Мінфіну щодо неможливості фінансування витрат на промоцію туристичних можливостей України з Держбюджету є правильним з точки зору чинної нормативної бази, але суто формальним. Адже пропозиція фінансувати державну Стратегію за рахунок позабюджетних, «не заборонених законом», джерел, є концептуально невірною, та й неможливою у принципі. Адже «кошти міжнародної технічної допомо¬ги інших міжнародних донорів, фінансових організацій (установ)...» надаються лише у випадку, коли фінансовані проекти приноситимуть користь не тільки й не стільки Україні, але, передусім, на глобальному рівні. Яскравий приклад такого проекту - будівництво Бескидського залізничного тунелю, який суттєво розширює пропускну здатність V Пан'європейського транспортного коридору. Але українським чиновникам для себе варто усвідомити: жодна міжнародна фінансова інституція, жодна іноземна держава чи їх об'єднання не стане фінансувати когось задля підвищення його конкурентоздатності. А саме до цієї категорії відносяться й витрати на промоцію туристичної України за кордоном...
З тієї ж самої причини не стане фінансувати подібні проекти й іноземний інвестор - у більшості випадків міжнародні бізнес-структури вкладатимуть гроші лише в «розкручені» напрямки, де вони в недалекій перспективі зможуть отримати прибутки. Що ж до вітчизняного бізнесу, то тут усе значно простіше: туристичний бізнес в Україні просто не має вільних коштів для фінансування національних проектів.
Отже, без бюджетного фінансування Стратегії, на жаль, не обійтися: промоція держави як туристичного напрямку - це справа державна, іншого шляху просто не існує. Не може не тішити, що це розуміють і державні службовці. Як-от начальник управління туризму та курортів МЕРТ Іван Ліптуга, який до згаданого поста написав такий коментар: «Проект стратегии развития туризма 2016 - 2020 был разработан нашим управлением туризма и курортов ещё в ноябре прошлого года. В нем представлено комп¬лексное видение развития отрасли, которое основано на базовых составляющих, таких как стандартизация, статистика, развитие человеческих ресурсов, обеспечение безопасности, снижение визовых и прочих барьеров, развитие инфраструктуры и привлечение частных инвестиций. Одним из ключевых элементов стратегии является маркетинг и взаимодействие государства со всеми стейк-холдерами в сфере туризма.
Для реализации всех этих вещей, безусловно, необходимы политическая воля, финансовый и человеческий ресурс...
... 1. Государство должно взять на себя роль координатора и эффективного регулятора. Для этого государство должно сформировать эффективный штат и утвердить план действий на ближайшие 5 лет. (Данная стратегия и есть этот план). Разумеется, этот минимум должен получить государственное финансирование.
2. Участники рынка должны прийти к общему знаменателю и консолидироваться. Для этого им необходима общая, понятная всем, прозрачная и горизонтальная платформа. Такой платформой должна стать Национальная туристическая организация Украины. Бизнес должен принять на себя также обязательства по софинансированию общих задач.
3. Во всем процессе обязательна политическая, организационная и финансовая поддержка Международных организаций и международных фондов». Яким чином реалізувати викладене? На наш погляд, необхідно здійснити наступні кроки:
• у I півріччі 2016 року розробити Положення про Національну туристичну організацію та ухвалити у Верховній Раді відповідний законопроект. Положення, а відповідно й закон, мають містити вичерпний перелік статей витрат, які фінансуватимуться з Державного бюджету України;
• у проект Держбюджету-2017 внести рядки з відповідним обґрунтуванням (стратегічною метою є захищені рядки в Держбюджеті, проте для цього необхідна серйозна аргументація). Зрозуміло, що над бюджетними витратами має здійснюватися якнайжорсткіший фінансовий контроль, у тому числі й за допомогою міжнародних фінансових інституцій - з метою усунення корупційної складової.
Ми вважаємо, що в такий спосіб процес промоції України як туристичного напрямку, нарешті, буде розблоковано. Тож за допомогою тих зусиль, які здійсню¬ються вже сьогодні місцевими органами влади та бізнесом, а також інших, супутніх змін (на кшталт спрощення візових обмежень для того ж таки Китаю) в'їзний туристичний потік почне реально зростати вперше за чверть століття української незалежності. назад >>>
|
English