|
Сергій ФОМЕНКО, віце-президент авіакомпанії «Міжнародні Авіалінії України»
Усучасному соціумі побутують дві точки зору на національність та, відповідно, соціальну орієнтованість бізнесу. Перша з них полягає у тому, що бізнес по суті є інтернаціональним, він не визнає державних кордонів, працює там, де йому зручно. Відповідно, й свою соціальну функцію, якщо й виконує, то лише на міжнародному рівні, наприклад, у співробітництві з глобальними інституціями на кшталт UNISEF. Така точка зору має право на існування: якщо говорити про авіацію, усім відомі авіакомпанії, які насправді працюють там, де їм вигідно - наприклад, в Африці, Індії чи Пакистані - тож із Україною їх пов'язують лише реєстраційні номери їхніх літаків.
Однак ми - тобто акціонери й співробітники «Міжнародних Авіаліній України» - ставимося до цього питання по-іншому. А саме, вважаємо зв'язок між Україною та нашою компанією нерозривним. Ми народилися тоді ж, коли й наша країна, на собі відчуваємо становище у державі та позицію держави на світовій арені, а там, де це можливо, намагаємось здійснювати свій внесок у поліпшення економічної ситуації та сприйняття України у світі. Наприклад, мережева модель нашої діяльності дозволяє нам отримувати доходи від перевезення іноземних пасажирів по маршрутній мережі МАУ через авіаційний хаб в аеропорту «Бориспіль», а відтак і поповнювати державний бюджет України за допомогою податків й відрахувань від цієї діяльності. Але це далеко не вся наша діяльність у соціальному плані - на деяких її аспектах я хотів би зупинитися детальніше. Транспортування хворих та поранених
Воїни АТО захищають нашу державу від військової агресії, а значить, і нас також. Отже, ми вважаємо своїм соціальним обов'язком допомагати тим із них, хто цього потребує. Тому із самого початку війни авіакомпанія МАУ перевозить поранених бійців АТО до тих країн, у чиїх клініках вони проходять лікування після поранень, протезування чи реабілітацію. Досить часто трапляється так, що в ургентних випадках необхідно перевозити лежачого пацієнта. Ми не є авіакомпанією, яка спеціалізується на надання послуг санітарної авіації, тим не менше, за власні кошти придбали 2 комплекти обладнання, що дозволяють транспортувати лежачих хворих і поранених бійців, та розміщувати в салонах літаків необхідний для них супровід.
Хотів би пояснити, що перевезення лежачих хворих - це досить таки затратна операція: для того, щоб розмістити одного такого пасажира, необхідно в салоні літака прибрати з ряди крісел (тобто 9 сидячих місць) плюс розмістити обладнання, що підтримує життя пацієнта. Якщо врахувати, що на більшості міжнародних рейсів до Ізраїлю та Європи, куди зазвичай летять на лікування поранені бійці, load factor наших бортів перевищує 90%, витрати на такі перевезення є для авіа-компанії досить-таки відчутними. Та ми свідомо йдемо на ці витрати, оскільки вважаємо таку допомогу своїм соціальним обов'язком перед нашими військовими.
Так само ми не відмовляємо в допомозі іншим пацієнтам, наприклад, дітям, які летять за кордон на операцію. Крім усього іншого, ми своїми силами здійснюємо й експертизу таких запитів - із цілком зрозу¬мілих причин: на жаль махінацій у галузі благодійності, спекуляцій на чужому горі вистачає. Варто зазначити, що сам процес експертизи є витратною та дуже відповідальною справою (я вже не кажу про те, що це не є нашою профільною діяльністю), проте ми поки не маємо партнера - авторитетної благодійної організації, яка б володіла достатнім волонтерським ресурсом для вирішення цієї задачі. Отже, наразі співпрацюємо з окремими фондами та програмами допомоги (наприклад - фондом «Таблеточки» та програмою допомоги телеканалу «1+1», багатьма волонтерськими організаціями як в Україні, так і за кордоном, з дипломатичними місіями. До того ж, чим швидше розповсюджується інформація від пасажирів, які вже скористалися нашим безкоштовним перевезенням, тим більше - у геометричній прогресії - зростає кількість запитів. Але поки що ми можемо впоратися з усіма...
За гуманітарною програмою, яку МАУ започаткувала влітку минулого року, відповідно до рішення Спостережної ради нашої компанії, на кожному рейсі МАУ, на кожному літаку зарезервовано 2 крісла для використання в гуманітарних цілях. Звичайно, потреби в таких перевезеннях на кожному рейсі немає, тому, якщо ці крісла не затребувані, бронь знімається за 48 годин до відправлення рейсу. Утім, в ургентних випадках, коли, наприклад, життя нашого пораненого бійця залежить від кількох годин, ми знаходимо можливість перевезти такого пасажира й поза цією квотою. Підтримуємо українських митців
Як український авіаперевізник, що здійснює міжнародні перевезення практично в усі регіони світу, ми вважаємо за необхідне пропагувати українську культуру закордоном та серед своїх пасажирів-іноземців. Адже борт нашої авіакомпанії - це частка України навіть з точки зору міжнародного права, відтак іноземець, навіть якщо він летить через «Бориспіль» транзитом, все одно має відношення до нашої держави. У такий спосіб ми розповідаємо про туристичні принади України в нашому бортовому журналі, в аудіо меню на бортах присутня українська музика (до речі, зараз точаться дискусії щодо формату цього меню та його учасників), до бортового харчування входять українські національні страви і т.д. Але це далеко не все, що ми вважаємо за потрібне робити на підтримку національної культури. Іноді ми беремося за нетривіальні та технічно складні завдання, наприклад, перевезення художньої виставки Матвія Вайсберга «Стіна Майдану» до Грузії. Нещодавно ми перевозили фотовиставку «Переможці» до Брюсселю, наразі вона експонується в штаб-квартирі Єврокомісії. Зрозуміло, що успішна реалізація таких проектів позитивно позначається на нашій репутації як перевізника особливо цінних вантажів. Проте витрати на їхні перевезення ми несемо одразу, а репутаційні вигоди можуть перетворитися на реальні прибутки суттєво згодом, може й за кілька років. Тим не менше, ми вважаємо своїм обов'язком робити й таке.
Також до нас звертаються українські митці - художники, музиканти, танцюристи, дитячі художні колективи - за підтримкою. Звичайно, допомогти усім без винятку ми не можемо, але уважно розглядаємо кожне таке прохання та детально вивчаємо всі «за» та «проти», а в деяких випадках допомагаємо знайти партнерів у підтримці такої ініціативи. Наприклад, щоб розмістити творчий колектив у готелі за прийнятною вартістю, знайти організатора концертів чи виставкові площі і т.д. бо, на жаль, меценатський рух в Україні знаходиться ще не на такому рівні, як у розвинених державах, тому ми вважаємо за необхідне допомогти нашим митцям тим, чим можемо.
***
Резюмуючи, я хотів би наголосити на такому: МАУ не існує поза українським суспільством, ми є його органічною частиною та почуваємося так, як ведеться самому суспільству. Але, як соціально активна його частка, намагаємось, чим можемо, покращити становище України. Ми відкидаємо будь-які звинувачення в монополізмі - МАУ не є державною компанією, перебуває у приватній власності та не має жодної державної підтримки своєї діяльності. Тому питання «Чому у вас немає квитків по 10 доларів» є некоректним з точки зору бізнесу. Адже такі ціни на квитки можливі лише у випадку прямої фінансової підтримки з боку держави, чого, як я вже казав, у нас немає. Ми змушені працювати у ринковому середовищі. Цей ринок, до речі, так само відкритий для інших авіакомпаній: навіть за формальної відсутності угоди з ЄС про «Відкрите небо» квоти на деяких напрямках заповнені щонайбільше на 35-40%. Тож літай - не хочу, в тому числі з квитками по 10 доларів! Якщо зможеш, звичайно. Але чомусь ніхто не виявляє бажання, натомість звинувачують в якомусь «монополізмі» нас. Ми ж, як і кожна авіакомпанія, вміємо лише 2 речі: возити пасажирів та вантажі. Й заробляємо цим гроші, що в нинішніх умовах зовсім непросто. А те, що частину цих зароблених грошей ми вважаємо за потрібне спрямовувати на підтримку власної країни, зокрема, її захисників, дітей чи культури та спорту - це вже наше повне право, наш вибір та водночас - обов'язок. Бо кожний з нас - акціонерів чи співробітників МАУ - вважає себе справжнім громадянином своєї держави, яким природно притаманна соціальна відповідальність.
назад >>>
|
English