Українська   English
RSS

 


 
 
 
Підписка на розсилку:
e-mail:

           
Вікторія МУДРИЦЬКА, завідувач науково-експозиційним відділом Чернігівського історичного музею ім. В.Тарновського

Позбавитися статусу «передмістя»
Чернігів. Цей невеликий за розміром та кількістю населення обласний центр на півночі України потенційно мас неабияку туристичну привабливість - не тільки для громадян нашої держави, але й для всього світу. Адже місто з принаймні 1300-літньою історією спромоглося пережити монгольську навалу XIII століття, та зберегти при цьому значну кількість історичних та архітектурних пам'яток, цілком справедливо занесених сьогодні до попереднього Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Крім того, пам'ятки домонгольської доби органічно поєднуються з перлинами українського барокко середини XVII - початку XVIII століть. Усе це архітектурно-історичне багатство знаходиться на одній невеликій території - близько 10 гектарів, відтак є легко доступним для піших екскурсій. Туристичну привабливість чернігівського Дитинця, тобто Старого міста, посилює надзвичайно мальовничі краєвиди, які відкри¬ваються звідси та із сусідніх Болдиних гір на річку Десна та протилежний її берег.
Деякі туристичні атракції - наприклад, Іллінська церква з Антонісвими печерами, Єлецький жіночий монастир знаходяться на певній відстані від Дитинця -близько 1.5 км. Така віддаленість не с критичною, відтак ці принади є легко досяжними за допомогою громадського транспорту (3-4 зупинки від стародавнього центру міста) або екскурсійних автобусів.
Отже, потенціал Чернігова як туристично-екскурсійного центру с надзвичайно високим. Проте ступінь його реалізації с порівняно невеликою: фактично наше місто виконує функцію далекого передмістя Києва, звідки й прибувас більшість туристів на одноденні екскурсії. Кількість екскурсантів протягом року нараховується кілька десятків тисяч. У той же час туристична інфраструктура Чернігова здатна прийняти та обслужити значно більшу кількість туристів. Однак для залучення у місто додаткових туристичних потоків необхідно вжити додаткових заходів, розробивши стратегію розвитку й просування на ринку чернігівського туристичного продукту.
 
Фокус на фестивалі та подієвий туризм
Хотіла б поділитися з читачами УТ деякими своїми думками з цього приводу. Як практикуючий гід, я досить-таки часто стикаюся із питаннями від екскурсантів: що, крім церков, у вас ще є в місті? Де можна добре розважитися та провести час? Відповідь на це запитання мають дати місцева влада у співпраці з бізнесом: готельєрами, рестораторами, власниками заміських ранчо та садиб, фестивальними агенціями та івент-компаніями. Так, Чернігівщина багата водними ресурсами, тож сюди так і проситься проект зі спорудження великого аквапарку, який узимку працював би у закритому приміщенні, а влітку розширював би аквазону на відкриті водойми. Зрозуміло, що побудова такого аквапарку - це питання багатомільйонних інвестицій та часу, проте що заважає влаштувати на Чернігівщині щось на кшталт Казантипа? Зручне розташування (140 км від Києва, а від аеропорту «Бориспіль» ще ближче), наявність залізничної колії роблять такий проект логістично виправданим, далі ж-справа за промоцією та порівняно невеликими інвестиціями в облаштування території.
Звичайно, формат «Казантипу» є досить-таки специфічним, проте Чернігівщина могла б організовувати й інші фестивалі. Тому приклад - цьогорічне свято відкриття туристичного сезону, яке відбулося 16 квітня й було досить-таки продуманим та організованим для івенту такого рівня. Не може не тішити, що на намір міської влади та чернігівського бізнесу оперативно відреагували вітчизняні туроператори, вивівши на ринок спеціалізовані програми та, відповідно, привізши до Чернігова туристів з інших регіонів України.

Поверніть потяги в Чернігів!
Розвиваючи фестивальний та подієвий туризм (пісенні та театральні фестивалі, історичні реконструкції тощо), Чернігів міг би стимулювати розвиток свого готельного й ресторанного бізнесу. Адже потік івент-туристів стимулюватиме чернігівчан відкривати нові готелі та хостели, власники навколишніх ранчо та садиб отримають додаткову клієнтуру, автобусні ж перевізники - сталий пасажиропотік: як по місту, так і з передмість (тих-таки садиб та ранчо) до центру Чернігова. Можливо, й Укрзалізниця, схаменувшись, поверне скасовані потяги до стародавнього українського міста - адже практично всі пасажирські поїзди, що колись зупинялися в Чернігові або й слідували до нашого міста як до кінцевої станції, наразі скасовано... Тим більше, відновлення залізничного сполучення із Черніговом хоча б у частковому варіанті могло б допомогти й мешканцям нашого міста більше подорожувати Україною! Адже квиток з Києва до Львова у плацкарті коштує орієнтовно 150 грн, а маршрутка до Києва 8о грн... Я вже не кажу, що в такому випадку інтерес до відвідання Чернігова стали б проявляти мешканці не тільки Києва, але й Харкова, Дніпропетровська, Одеси та навіть Львова чи Луцька. Одним з варіантів відновлення та розширення такого сполучення є такий: Укрзалізниця цілком могла б консолідувати причепні вагони з цих міст, наприклад. по станції Ніжин (або й по одній з київських залізничних станцій) та включати їх до складу відновленого потяга Харків - Чернігів. Хоча, звичайно, можливі й інші варіанти.
Що ще необхідно зробити, щоб збільшити турпотік до Чернігова? Як на мене, необхідна потужна промоція наших туристичних можливостей на території сусідньої Білорусі. Сьогодні білоруси до нас приїжджають, але в основному на шопінг. У той же час розвиток івент- та фестивального туризму міг би привабити до нас і цю категорію туристів.
Зрозуміло, реалізація усіх цих міркувань потребує наполегливої підготовки та доброї координації зусиль між місцевою владою та всіма сегментами туристичного бізнесу - готельєрами, рестораторами, транспорт¬никами, фестивальними агенціями тощо... Та мені здається, що політична воля та бажання всіх сторін для такої співпраці вже є, а відтак усе це цілком може реалізуватися.

Олена КАЗЬМІНА, директор туроператора «Орнамент України»:
Здавалося б, у Чернігова є все необхідне для «туристичного щастя»: багато визначних пам'яток архітектури, зручне розташування «під боком» багатомільйонної столиці, та й дороги не такі вже й погані, і природа гарна. Та поки що на предмет відвідання міста до нас звертаються переважно шкільні групи й окремі поціновувачі старовини та історії, які їдуть у збірних групах. Насправді потенціал міста як для екскурсантів, так і щодо тривалішого перебування туристів значно більший. На мою думку, Чернігову не вистачає туристичного бренду й мотиваційних причин: навіщо туристові їхати саме до цього міста. Тож чому б не зробити Чернігів таким собі must see як мінімум для киян, поширюючи потім цей ефект на всю Україну? Адже інтерес до історії держави зараз на вістрі уваги, а Чернігів насправді стоїть у її витоків. Тільки подача цієї історії має бути не клерикально-фактажною, а такою, що зачіпає за живе. З древлянами-князями і полковниками-козаками, як, наприклад, в анімованій екскурсії, де оживають легенди, «Чернігів містичний».
Інша атракція Чернігова - місто-резорт з чудовими краєвидами, відпочинком на Десні чи Голубих озерах, блуканням навколишніми лісами. Але тут сучасній, тобто урбанізованій, людині, окрім змоги відпочити, треба надати умови для звичного комфорту. Щоб було де смачно й різноманітно поїсти, де розважитися - кіно, клуби, та й реалізувати прагнення до здорового способу життя - тобто наявною має бути спортивна інфраструктура. Таким чином розширюються можливості привабити до міста та навколишніх садиб зеленого туризму, міні-готелів на тривалий відпочинок молодь і людей старшого віку, сім'ї та компанії, а при наявності ділової інфраструктури - і корпоративні групи для усіляких івентів.
 
Микола ЧЕРЕП, власник садиби «Соколиний хутір», Чернігівська обл.:
Сьогодні туризмом в Україні, особливо в'їзним та внутрішнім, здебільшого займаються ентузіасти. Над створенням туристичного продукту ми працюємо усіма родинами, залучаючи однодумців з родичів та друзів. Звичайно, багато що в нас виходить -наробляється клієнтура, з'являються прибутки, але гово¬рити про сталу прибутковість такого бізнесу ще зарано. Одна з найголовніших причин цього: відсутність доріг більш-менш пристойної якості. Наведу приклад своєї садиби: ми знаходимось на однаковій відстані як від Чернігова, так і від Києва - 170 км. Поруч із нами розташована Качанівка - історичний маєток родини Тарновських, тісно пов'язаний з українською історією та культурою, особливо з козацькою добою: так, у колекції родини Тарновських зберігалися особисті речі гетьмана Івана Мазепи . Для Європи 170 км - це не відстань, проте по наших дорогах ман¬дрівка до нас перетворюється на випробування та різновид екстрим-туризму. А за інших умов екскурсійні групи, що приїжджають з Києва до Чернігова в одноденний тур, цілком могли б відправлятися до нас чи до моїх колег, а ми їм запропонували б цілу низку заходів фольклорно-народознавчого та етно-екологічного туризму.
Але через погану якість доріг протягом року до нас приїжджає менше туристів, ніж ми могли б приймати. А значить, зменшуються й доходи, частину яких ми могли б спрямувати в розробку нових продуктів, або модернізацію та поліпшення вже наявних послуг. Ми, наприклад, разом з однодумцями займаємось реконструкторською діяльністю одразу двох історичних періодів - Запорізької Січі та Кубанського козачого війська. Реконструкторські фестивалі притягають значну кількість глядачів, проте й затрати на підготовку таких івентів є дуже й дуже значними.
Звичайно, не сприяє прибутковості туристичної галузі й низький рівень платоспроможності громадян України. Зазначу, однак, що навіть зараз кількість українців, платоспроможних щодо наших послуг (та й ширше - щодо послуг внутрішнього туризму), є цілком достатньою для її сталого розвитку. Однак недостатній рівень спільної промоції наших продуктів, а також складнощі з логістикою штучно обмежують наші турпотоки. А відтак і прибутки.

Тетяна КОРЖИНСЬКА, начальник відділу туризму управління культури та туризму Чернігівської міської ради:
Одним із пріоритетних для Чернігова видів туризму може стати подієвий (фестивальний) туризм. Проте для того, щоб його розвивати, залучаючи
туристів з інших регіонів України, а також іноземних громадян. необхідно здійснити кілька заходів. А саме:
- Створити якісний календар подій. До нього (особливо у варіанти, які призначені для розповсюдження, у тому числі у друкований) не мають потрапляти заходи невисокого рівня організації. Також дуже важливо зробити календар таким, щоб особливо у високий сезон (травень - вересень) кожні вихідні щось у місті відбувалось. У нас у цьому напрямі є досить популярні заходи: наприклад, проекти «Зелена сцена» та «ЛітЕра». Цього року почали проводити й інші заходи, наприклад, «Екстрим-вікенд» та «Відпочинок для всієї сім'ї».
Крім того, календар подій необхідно вибудовувати так, щоб хоч один фестиваль або інший масовий захід проводився в місті раз на місяць - півтора. І все це повинно супроводжуватись відповідним медіа-супроводом для того, щоб створювати позитивний імідж Чернігова спочатку у самих містян, а також у мешканців інших міст, регіонів та держав. У потенційних туристів має підтримуватися враження, що в Чернігові постійно відбувається щось цікаве.
Крім того, дуже важливим питанням є створення оргкомітету (робочої групи тощо) при міському голові з питань координації дій стосовно проведення масових заходів (щось на кшталт фестивального комітету). Це має бути неформальна організація (не така, як Рада з туризму, куди у більшості входять представники структурних підрозділів міської ради). Це має бути організація, в яку входять, і, можливо, очолять, представники ГО, бізнесу, також і структурних підрозділів міської ради, які займаються організацією масових заходів. Ця організація колегіально б ухвалювала рішення: які цікаві заходи треба «розкручувати» як перспективні для міста (які б, у свою чергу, залучали до відвідання міста більшої кількості гостей), під які необхідно виділяти і кошти міського бюджету, і залучати спонсорські кошти, проводити потужну промоційну кампанію. 

назад >>>