Продовжується підписка на 2020 рік

 

 

Для провідних держав світу туризм ніколи не був галуззю, яка регулюється чи про яку дбають за залишковим принципом. За даними Всесвітньої туристичної організації, на туризм припадає близько 10% виробленого у світі валового продукту, це одна з ключових провідних галузей, що приносить доходи країні. І фактично кожне п'ятнадцяте робоче місце належить до сфери туризму. У більше ніж 40 країнах світу туризм є головним джерелом надходжень до державного бюджету. Україна, із значними історичними, культурними та природними ресурсами, має величезний потенціал і можливості для розвитку», - цими словами відкрила парламентські слухання на тему «Розвиток туристичної індустрії як інструмент економічного розвитку та інвестиційної привабливос¬ті України» заступник голови Верховної Ради України Оксана Сироїд. Перш ніж детально розповісти про перебіг та результати «туристичного дня» у ВР, хотіла б пояснити, що таке «парламентські слухання» та чому ця подія є настільки важливою для галузі.

З формальної точки зору, це певна регламентована процедура Верховної Ради, коли в сесійному залі з високої трибуни піднімаються проблемні питання певної сфери. На парламентські слухання запрошуються не лише парламентарії, а й представники місцевої влади, громадськості та ЗМІ. Зазначу, що для людини, яка не є депутатом, міністром чи президентом, парламентські слухання - це єдиний спосіб побувати в залі Верховної Ради та виступити з трибуни на важливі теми. Ініціювати парламентські слухання на певну тему має народний депутат. Отже, «туристичні слухання» на тему проблем та перспектив розвитку туристичної індустрії ініціювала я, а депутати проголосували за їх проведення.

Зазвичай слухання тривають 2-3 години, й основне їх завдання - це озвучити проблеми та рекомендації з їх вирішення на загальнодержавному рівні. За результатами слухань напрацьовується проект рекомендацій, за який знову мають проголосувати народні депутати. Рекомендації спрямовуються відповідним державним органам та обов'язкові для розгляду.

Хотіла б наголосити, що тема розвитку індустрії туризму та гостинності в стінах українського парламенту не піднімалася вже понад 14 років. Тож парламентські слухання 6 квітня стали справжньою історичною подією, адже зібрали в одному місці більше 700 учасників, 50 заявлених спікерів. Також були присутні дипломати 14 країн: Австралії, Албанії, Білорусі, Болгарії, Грузії, Індонезії, Італії, Мальдівських островів, Молдови, Німеччини, Пакистану, Палестини, Туреччини, Узбекистану. Відверто кажучи, ми не очікували на таку кількість зацікавлених. Але це означає одне - у суспільства є запит на державну підтримку розвитку туристичної індустрії.

 

Якщо говорити про найгостріші та найболючіші проблеми вітчизняної туристичної галузі, то, перш за все, варто відзначити інституційну нестабільність в державному управлінні. Так, протягом 25 років незалежності туристичну галузь перекидали з відомства на відомство 18 разів! Навряд чи такі «реформи» сприяють становленню індустрії гостинності, дотриманню міжнародних угод та визначених напрямків розвитку.

Інша суттєва проблема - це відсутність діючої Державної цільової програми розвитку туризму та курортів. Термін її дії завершився ще 2010 року. Тим часом, така програма має заохочувати розвиток в'їзного та внутрішнього туризму. Та навіть концепцію Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період 2020-2022 років було скасовано...

Гостро постає проблема фінансування галузі. В останні роки, в тому числі у поточному, на розвиток туризму держава не виділила жодної копійки.

Також треба наголосити на необхідності оновлення та змін до законодавства, що регламентує туризм, оскільки чинний закон про туризм від 1995 року морально застарів.

Значною перепоною для розвитку індустрії туризму є занедбана транспортна система держави. Так, багато обласних центрів не має прямого залізничного сполучення між собою. Мало хто знає, що потяг «Чернівці - Одеса» йде понад 17 годин, що «Укрзалізниця» відмовляється запускати такі популярні напрямки, як «Львів - Кам'янець-Подільський» або «Чернігів - Херсон», посилаючись на нерентабельність цих напрямків. Таких прикладів безліч.

Неможливо оминути увагою візову проблематику. Нині українська віза втричі дорожча за шенгенську, а отримати її навіть важче! Кількість туристів з країн ЄС, США, Канади, заможних країн Сходу залишається набагато меншою, ніж кількість візитерів з країни-агресора, Росії. Хоча кількість туристів з Росії за осанні роки значно зменшилась, їх кількість за минулий рік в 100 разів перевищила кількість туристів з Китаю. Все просто: росіяни мають безвізовий в'їзд до України, а китайці повинні об'їхати всю країну, подати купу довідок, сплатити $135 і чекати два тижні заради української візи. І це в той час, коли весь світ зараз змагається за китайських інвесторів та туристів.

Мої численні звернення щодо лібералізації візового режиму з заможними країнами декого з можновладців лякають хвилею мігрантів. Виникає питання звідки: з Катару, ОАЕ, Австралії чи Нової Зеландії? Утім, у цьому розрізі спливає й інше заперечення. Мовляв, розвиток туризму під час війни - не на часі. Але ми можемо взяти приклад Грузії, Ізраїлю, Туреччини або Кіпру, де держа¬ва завжди активно сприяла розвитку туризму, незважаючи на наявність певної нестабільності. Основна причина зниження турпотоку іноземних громадян в Україну - страх війни та неінформованість іноземців про реальний стан речей. Військовий конфлікт займає менше 6% території України, а ризик терактів у столиці України навіть менший, ніж у будь якій європейській столиці світу. Отже, держава у співпраці з туристичною галуззю мають докладати чималих зусиль, щоб доносити цю інформацію до потенційних туристів у світі.

Мають до розвитку туризму в регіонах долучитися й місцева та регіональна влада. По-перше, варто передбачити збереження чи відновлення в обласних, районних, міських радах окремих структурних підрозділів з питань туризму. Основним завданням такого підрозділу буде розробка та реалізація ефективної стратегії розвитку туризму та промоції власного міста або регіону. Бо для розвитку туризму необхідно пов'язати три речі: політичну волю, розвиток туристичної інфраструктури та промоцію унікальних властивостей регіону.

По-друге, потрібно затвердити або продовжити дію програми розвитку туризму та промоції дестинацій на найближчі роки. Також необхідно закласти достатньо коштів в бюджети на реалізацію цих програм. Я знаю багато випадків, коли затверджуються якісь програми, але вони не діють, тому що для того, щоб щось отримати треба спочатку інвестувати. За підрахунками експертів, для того, щоб 300-тисяч-не місто, яке лише розпочинає туристичний шлях, стало приймати бодай 100 тисяч туристів на рік, треба інвестувати в промоцію та програми просування туристичного бренду не менше 1 мільйона гривень. Але треба ефективно витрачати ці кошти, визначивши цільові аудиторії та створивши грамотну промоцію своїх громади та краю.

 

Виходячи з проблемних питань, порушених учас¬никами в їх доповідях, за результатами парламентських слухань буде підготовлено рекомендації, що будуть винесені на розгляд Верховної Ради. До слова, таких рекомендацій ми отримали понад 500 (!) від фахівців всіх рівнів з різних сфер, яких об'єднує одне - бажання розвивати туризм в Україні.

Серед іншого, учасники слухань рекомендують Президентові України ініціювати на засіданні Національної ради реформ розгляд питання «Реформування сфери туризму і курортів» відповідно до Стратегії сталого розвитку України до 2020 року.

Верховна Рада має прискорити розгляд та прийняття змін до Податкового і Бюджетного кодексів України щодо туристичного збору та закону щодо розвитку сільського зеленого туризму.

Ціла низка пропозицій буде передано Кабінету Міністрів України. Так, рекомендацією слухань стане передбачення у бюджеті 2017 року коштів на промоцію туристичного потенціалу України в світі, на участь стенду України в найавторитетніших міжнародних туристичних виставках. Рекомендацією до Міністерства Закордонних Справ буде спрощення візового режиму з тими державами світу, де ВВП на душу населення значно вищий за цей показник в Україні, а також збільшити термін перебування громадян цих країн в Україні з 90 до 180 днів та рік.

Окремі пропозиції парламентських слухань стосуватимуться розробки та впровадження нової логісти¬ки залізничних напрямків, які сприятимуть розвитку внутрішнього туризму. Тим паче, що Укрзалізниця вже нарешті має керівника, тож є до кого звертатися. Окрема рекомендація стосується підписанню Угоди про Спільний Авіаційний Простір з Європейським Союзом.

Ну й, звичайно, податкові стимули для туристичного бізнесу. Отримали рекомендації змін до Податкового кодексу щодо суттєвого зниження ПДВ для готелів та ресторанів. Суттєве зменшення ставки в подальшому сприятиме зростанню інвестиційної привабливості галузі.

Дуже важливо схилити нових міністрів до розуміння важливості розвитку туріндустрії.

Ми переконані, що яскравими та емоційними виступами, цікавими презентаціями та конструктивними ідеями нам врешті вдалося привернути увагу держави до проблем туристичної галузі та сформулювати практичні завдання для різних гілок влади. Керівництво Парламенту високо оцінило рівень організації, високий професіоналізм та атмосферу заходу. Отже, щиро сподіваюсь на подальшу плідну співпрацю задля розвитку індустрії туризму та гостинності в Україні.

 

Те, що 6 квітня ц.р. у Верховній Раді -вперше за 14 років - відбулися парламентські слухання на тему розвитку туризму, вже само по собі є для вітчизняної туристичної галузі значною подією. Оскільки в Україні ставлення законодавчої гілки влади до індустрії, здатної наповнювати десятками мільярдів гривень бюджети всіх рівнів, створювати нові робочі міс¬ця та підносити міжнародний авторитет країни, бути дієвим та ефективним засобом патріотичного виховання - є показовим (у найгіршому сенсі). І хоч назва заходу - «Розвиток туристичної індустрії як інструмент економічного розвитку та інвестиційної привабливості України» - була претензійною, особисто я (попри те, що є «хворобливим оптимістом») не покладаю надію, що результати цих слухань бодай якось матеріалізуються. Та й, власне, обнадійливих резуль-татів-показників у цій царині (попри те, що при владі вже два роки «реформатори») поки що не вид-но. Так, ініціатор слухань - Голова парламентського профільного підкомітету Анна Романова на власній сторінці у Facebook так визначила ситуацію: «Парламентські слухання - це не ділова конференція, а можливість привернути увагу на найвищому державному рівні до проблеми! Та прийняти у ВР резолюцію, яку буде спрямовано до всіх виконавчих органів влади». Я ж у подібних ситуаціях пригадую один із законів Пад-дера, а саме: «Що добре починається, погано закінчується». І якщо Кабмін демонструє, бодай показну, увагу до цієї царини (за півроку відділ туризму та ку¬рортів Мінекономрозвитку «виріс» до департаменту, а його керівник І.Ліптуга ініціював, і це не може не тішити, створення Наукової ради з туризму та курортів при міністерстві), то народним обранцям вона - не до шмиги. І дивуватися цьому не варто, адже туризм - це «довгі гроші», а з ними ті, кого «прийшли» у ВР, волі¬ють справи не мати: ніхто ж не знає, скільки часу доля (в особі нинішніх очільників держави та власного здоров'я) їм подарувала, аби «порозв'язувати» власні (особисті) питання... Отже, якою буде згадана резолюція, незрозуміло (як і практичне виконання її рекомендацій). Головуюча на слуханнях заступник голови ВР Оксана Сироїд закликала присутніх надавати про-позиції. Тож усе, що залишається - чекати. А час покаже, чого варті теперішні (та й прийдешні) завсідники головної зали країни.

Прикро, що впродовж багатьох років державна політика України не була зорієнтована на розвиток туризму. Ми повинні бути свідомі того, що саме розвиток внутрішнього та в'їздного туризму зможе розвинути регіони та наповнити бюджети. Довго йшли до цього і саме зараз з'являються перші промені надії. Завдяки старанням Івана Ліптуги, Анни Романової та інших ентузіастів, внутрішній туризм починає займати своє достойне місце серед бюджетонаповнюючих галузей економіки.

Парламентські слухання - прекрасний майданчик для привернення уваги центральної влади - як вико¬навчої, так і законодавчої -до тих проблем, з якими стикається розвиток туризму як у регіонах, так і на державному рівні. Абсолютно повна викладка про¬блем у резолюції слухань - це нагальні потреби регіонів на шляху до розвитку. Під розвитком туризму ми повинні розуміти регіональний розвиток, який має бути сталим. Власне, багато залежить від парламентських слухань - чи схвалять депутати напрацювання учасників слухань, чи будуть вжиті конкретні заходи з боку виконавчої влади. Багато ентузіазтів, а на пар¬ламентських слуханнях їх було сотні, в регіонах очікують конкретних кроків підтримки. Український туристичний потенціал є надзвичайно багатим, та поки що використовується в дуже незначній мірі.

На мою думку, подібні парламентські слухання потрібно проводити регулярно, на них треба давати висловлюватись регіонам та приймати конкретні рішення для розвитку держави.

Будь яка держава, розуміючи, що туризм дозволяє без особливих витрат розви¬вати малий і середній бізнес, створювати робочі місця, залучати валюту й інвестиції, розвивати інфраструктуру, не руйнує, а плекає свою туристичну галузь, яка несе «золоті яйця», створює належні умови для розвитку туристичного бізнесу. Однак це, на жаль. чомусь не стосується України: ніхто з керів¬ників держави, зокрема. Кабміну, досі не ініціював підтримки туристичного сектору української економіки, який внаслідок захоплення й анексії Росією Криму та розв'язаної війни на сході України зазнав не просто сер¬йозних, а колосальних втрат. Практично у двічі скоротились іноземні та внутрішні туристичні потоки, доходи від туристичних послуг та туристичного збору, інвестиції в туристичну інфраструктуру та робочі місця.

Упродовж останніх 5 років в Україні взагалі відсутня державна політика у галузі туризму та стратегія її (галузі) майбутнього розвитку. Так, створена при Кабінеті Міністрів Координаційна рада з питань туристичної діяльності, яку очолює віце-прем'єр, а заступником голови якої є міністр економічного розвитку та торгівлі, протягом більше ніж року взагалі жодного разу не збиралась. Тож про яку координацію органів виконавчої влади щодо формування і реалізації державної політики в сфері туризму можна вести мову?

У результаті, за підрахунками експертів, держава щорічно недоотримує тільки від експорту туристичних послуг щонайменше до 1 млрд. валютних надходжень.

Туристична асоціація України вітає діяльність та підтри¬мує зусилля Івана Ліптуги - нового очільника регуляторного органу в туристичній галузі - разом із командою його однодумців. Зокрема, щодо розробки та презентації ним нової Стратегії розвитку туризму і курортів до 2026 року. Однак ми вважаємо, що для повноцінного розвитку галузі цього сьогодні недостатньо. На нашу думку, щоб вивести український туризм з глибокої кризи, потрібний цілісний, системний підхід. Необхідно зробити, як мінімум, 3 основні речі:

Перше. Парламентському профільному комітету Верховної Ради та Кабінету Міністрів необхідно терміново об'єднати свої зусилля, що буде найкращим прикладом співпраці Парламенту і Уряду, виступити єдиним фронтом і з урахуванням процесів децентралізації та дерегуляції, які проходять в державі, підготувати та подати до Національної ради реформ для схвалення проект Стра¬тегії реформи туризму, яка б включала і нову «європейську модель» управління туристичною галуззю.

Друге. Кабінету Міністрів, враховуючи факт, що укра¬їнське туристичне законодавство морально застарі¬ло, ініціювати розробку проекту нової редакції Закону України «Про туризм», який би відповідав європей¬ським стандартам і принципам роботи, забезпечував нові правила гри на туристичному ринку, пріоритетність в'їзного і внутрішнього туризму, удосконалював здійснення фінансового забезпечення туроператора перед туристами, врегульовував діяльність фахівців туристичного супроводу тощо. Цей закон має бути прикладним, а не декларативним, містити основні вимоги та механізми створення та реалізації туристичного продукту та послуг.

Третє. Мінекономіки на основі стратегії та нової редакції закону підготувати Державну цільову програму підтримки туристичного сектору економіки на 2017-2021 роки, яка б стимулювала в першу чергу експорт туристичних послуг, залучення іноземних та вітчизняних інвестицій до сфери туризму, створення конкурентоспроможного національного та регіонального туристичних продуктів, вільних туристичних зон, розбудову об'єктів туристичної і курортної інфраструктури.

Резюмуючи, хотів би зазначити: Туристична асоціація України вважає, що для успішного проведення зазначених реформ украй необхідно завойовувати підтримку туристичної спільноти та довіру до державного управління галуззю, а для цього потрібні широкі громадські обговорення цих документів, які б породжували суспільні дискусії про майбутнє українського туризму.

Особисто у мене від парламентських слухань з розвитку туристичної галузі склалося двояке враження. З одного боку, б квітня до Києва з'їхалося дуже багато людей майже з усієї країни, потусувалися, наробили багато фотографій, деякі навіть засвітилися на трибуні Верховної Ради... Не сумніваюся, що всі учасники отримали від того задоволення. З іншого боку, мала кількість присутніх у залі депутатів, велика кількість промовців та обмежений час на виступ (3 хвилини) трохи розчарували. Але давайте не будемо забувати, в якій країні та в який час ми живемо. Мабуть тому ми повинні подякувати ініціатору слухань - депутату ВР Анні Романовій, іншим депутатам та співробітникам профільного комітету Верховної Ради України за те, що їм вдається поступово повертати увагу керівництва держави до проблем розвитку туризму. Тут, мабуть, нам всім пощастило з появою в залі парла¬ментських слухань і на трибуні нового потенційного «фронтмена» українського туризму Михайла Саакашвілі. Яскравий політик сподобався не тільки всім присутнім в залі та біля екранів телевізорів, але й на певний час заполонив український інтернет та телевізійний простір. Я вважаю, що одним із наших головних завдань як можна частіше використовувати пана Михайла у якості прикладу розумного державницького підходу керівництва країни до системного розвитку туризму. Особливо приємно відзначити, що, судячи з його виступу, ми є однодумцями.

Профільний комітет закінчує узагальнення протоколів та резолюції парламентських слухань, сподіваюсь, що до них увійдуть багато необхідних для галузі рекомендацій. Але всі вони так і залишаться на папері, якщо нашими однодумцями не стануть переважна більшість депутатів та, безумовно, хтось з перших осіб держави.