 |
  EnglishRSS
|
||||||||||||
|
У більшості українців слова «Одеса» чи «Одещина» викликають чіткі асоціації з морем, пляжами, портами та кораблями, аще - незрівнянним гумором одеситів. Однак Одеська область, тобто та сама «Одещина», є дуже великою за площею та протяжністю території, видовженою з півночі на південь на 700 км у найдовшому місці. Отже, на території Одеської області зустрічаються природні умови та культурні ландшафти, для яких морська тематика є зовсім нехарактерною. Позитивні риси регіону Одним з таких регіонів Одещини є Кодимський район - територіальна одиниця, розташована на крайньому північному заході Одещини, на кордоні з Вінницькою областю і так званим «Придністров'ям» -сепаратистським анклавом, за допомогою російської агресії відторгнутого силою від сусідньої Республіки Молдова. Незважаючи на віддаленість від великих міст, у першу чергу від Одеси та Києва, Кодимський район є надзвичайно перспективною дестинацією з точки зору туристичного бізнесу, в першу чергу, для таких його підгалузей, як рекреаційна індустрія, а також зелений, етнографічний та природознавчий туризм. Що ж цікавого можна побачити в настільки віддаленому місці? Почнемо з головного - цей район сильно відрізняється від звичного пейзажу Одеської області. Він характеризується значною кількістю водойм і невеликих рукавів від Дністра, який протікає буквально в парі кілометрів від кордону. Рельєф Кодимщини є пагорбистим, а чималий лісовий масив, який розкинувся на високих схилах, утворює пейзажі, які властиві, скоріше, Закарпаттю, а не півдню України. Із Карпатським регіоном Кодимський район пов'язує наявність унікальної атракції - печери Устима Кармелюка, розташованої поблизу села Загнитків. Отже, туристичний потенціал тут досить високий, але місцевих принад самих по собі явно недостатньо, щоб спонукати туриста їхати в цей далекий край, тобто, для його реалізації без масштабного івенту не обійтися. «Кодима-фест» як генератор атракційності Наприкінці червня в Кодимському районі відбувся масштабний еко- та етно-фестиваль «Кодима-фест», який мав на меті відкрити цей віддалений край як для мешканців Одещини (в першу чергу, самих одеситів), так і для гостей з інших регіонів України. Сам фестиваль відбувся в селі Івашкове, розташованому буквально у 5 кілометрах від райцентру - міста Кодима. Організаторами фестивалю стали районна державна адміністрація, Івашківська сільська рада, а також Асоціація сільських виробників. Проведенню заходу якомога краще посприяла активна позиція голови Кодимської РДА Вадима Козачка, якого на підвідомчій йому території жартівливо називають «останнім диктатором Одещини». Під проведення фестивалю в селі Івашкове було виділено 2 га землі, на яких розмістилися такі фестивальні майданчики: «Котуни» - майданчик традиційної кодимської кухні, «Котруца» - дитячий майданчик, «Клака» - еко-майданчик, а також головна та денна сцени. Всі ці не зовсім звичні для більшості українців слова є елементами місцевого діалекту, який сформувався в прикордонному з Молдовою районі. На майданчику «Котуни» кожне з сіл Кодимського району на відкритому вогні в присутності гостей готувало свої традиційні страви. Багато з них передавалися з матері до дочки та від бабці до онуки. Варто зазначити, що напередодні «Кодима-фесту» організатори звер¬нулися до максимальної кількості мешканців із проханням поділитися записами старовинних кулінарних рецептів. Кодимчани охоче відгукнулися, й оргкомітет фестивалю отримав масу автентичних рецептів, при чому деякі з них походять ще з ХІХ століття. Так, напри¬клад, кращі господині села Лисогірка приготували на фестивалі коржі з маком і з часником, а мешканки села Серби - пончики з печінкою. Деякими рецептами й до сьогодні широко користуються в побуті. А якісь перед фестивалем доводилося випробувати. Цікаво, якщо страва, на думку того, хто її готував, виходила не дуже смачною, до експериментування підключалася ціла група волонтерів, які, до того ж, принципово відмовлялися користуватися підказками Інтернету. Щоб домогтися бажаного результату, опитувалися додаткові респонденти. Фестивальні дні на дитячому майданчику «Котруца» були насичені подіями: тут проходили майстер-кла-си, на яких діти навчалися робити ляльки-мотанки, писанки, познайомилися з секретами ткацької майстерності, дитячим фольклором й іграми, в які грали їхні прапрадідусі та бабусі. На знак того, що цьогорічний фестиваль - перший, але далеко не останній «Кодима-фест», по периметру фестивального майданчика було висаджено 198 сосен. Більше того, івент став потужним поштовхом для перетворення села Івашкове: буквально за місяць до проведення фестивалю тут створені невеликий півострів та озеро, яке в народі тут же охрестили озером Кохання. Змінився старий міст: на ньому з'явилося 4 башточки, викладені каменем, та й поручні моста було оздоблено каменем. Майже всюди на фестивалі можна було побачити зображення невеликої рибки. Її тут називають «коблик». Колись вона водилася практично у всіх відкритих водоймах Південного Поділля. Але коли за радянських часів річки стали розвертати, а озера - висушувати, ця риба практично зникла з місцевих вод. Зараз місцеві мешканці сприймають «коблика» як птаха Фенікс - на думку місцевих активістів, саме «коблик» має стати тим стимулом і поштовхом, який змусить згадати минулі часи, коли край був форпостом української культури на віддалених рубежах країни. До речі, про культуру. Під час демонстрації інтерактивного фрагмента традиційного Кодимського весілля, головні дійові особи були одягнені в автентичні костюми Кодимщини, деяким з них понад сто років. У Кодимському районі досі зберегли традиції й рецептуру випікання ритуальних хлібів. Наприклад, в цих краях, як і понад століття тому, калачі випіка¬ють тільки на весілля. Причому, є спеціальні калачі виключно для нареченого і нареченої. І ніхто, крім них, не повинен скуштувати від нього ані шматочка! Калач «дружби», який побачили гості «весілля», теж незвичайний - він щільно обплетений гілками барвінку, та прикрашений паперовими квітами. Як туди дістатися Якщо їхати в Кодиму та навколишні села автомобілем, від автотраси Київ - Одеса, що за українськими мірками, перебуває у більш-менш пристойному стані, треба звернути в районі Кривого Озера та доїхати до міста Балта, після чого на мандрівника чекають 45 км абсолютно «вбитої» траси. Кодимчани навіть жартують, що, наприклад, тут немає продуктів з ГМО, оскільки завозити їх сюди дорожче, ніж вирощувати на місці екологічно чисті продукти. Або ж так: саме в Кодимі збереглася справжня українська культура, бо ніхто сюди не може дістатися та її зіпсувати... Однак Кодимщині пощастило в іншому: територією району проходить магістральна залізниця Київ - Жмеринка - Одеса, і на вокзалі районного центру зупиняються потяги №105 «Чорноморець», який сполучає столицю з Одесою, а також потяги №23 з Москви та 93 - з Мінська. Останнє, до речі, є потужним стимулом для промоції туристичних можливостей Кодимщини на території сусідньої Білорусі. Цими потягами до станції Кодима можна потрапити як з Києва, так і з Одеси. Якщо ж говорити про одеситів, то до їхніх послуг також потяги, які курсують у бік Західної України (до Львова. Івано-Франківська. Чернівців, Ужгорода та Ковеля), а також до Вінниці й Умані. Час у дорозі складає близько 4 годин. Цього року пряме залізничне сполучення з Кодимою отримали мешканці Херсона й Миколаєва завдяки експерименту «Укрзалізниці» із продовжен¬ня деяких потягів, які стартують з міст Північної та Центральної України, через Одесу та Миколаїв до Херсона. *** Враховуючи наведене вище, стає зрозумілим, що на Кодимщині існують сприятливі умови для інвестування в туристичну галузь: регіональний колорит плюс сприяння місцевої влади та мешканців цілком здатні генерувати сталі туристичні потоки - звичайно, за умови належної промоції та, як прийнято казати, «розкрути» місцевості. Міхеїл СААКАШВІЛІ, голова Одеської ОДА: Кодима - наймальовничіше місце Одеської області, тут живуть пра¬цьовиті, гостинні й талановиті люди. Останній раз губернатор області відвідував цей район більше десяти років тому. Підозрюю, що причиною цього є найгірша дорога області, та й, мабуть, усієї Європи. Але замість того, щоб відновити дорогу, по якій щодня їздять десятки тисяч людей, влада просто припинила по ній їздити. Тим часом, на кодимщині відбувся дуже цікавий етно- та еко-фестиваль. Відвідавши його, я враз переконався в карколомному туристичному потенціалі України.
|
|||||||||||||