Продовжується підписка на 2020 рік

 

Протягом останніх років популярність велосипедного туризму зростає в усьому світі. Не є виключенням й Україна, проте на теренах нашої держави інфраструктура для веломандрівок якщо й існує, то лише в зародковому стані. А от деякі наші сусіди, наприклад, Польща, пішли в цьому напрямку значно далі. Тим цікавіше придивитися до їхнього досвіду.

Популярність велосипедних мандрівок у Польщі щороку зростає. У містах обладнано велодоріжки, в туристичних регіонах прокладено та належним чином відмарковано веломаршрути, а місцевий малий та середній бізнес охоче надає веломандрівникам різноманітні послуги, наприклад, СТО та кемпінгів. Із входженням Польщі до Шенгенського простору та ліквідації внутрішніх кордонів стали бурхливо розвиватися транскордонні веломаршрути до Словаччини, Чехії, Німеччини та Литви.

 

Та, попри неабияку популярність активного, зокрема, велосипедного, туризму в Польщі, а також наявність значної кількості веломаршрутів, один з таких проектів виділяється навіть на загальному, досить-таки розвиненому, тлі. Цей проект носить назву Wschodni Szlak Rowerowy, або у перекладі «Східний веломаршрут», GreenVelo. Його унікальність полягає в тому, що уздовж східного кордону Польщі, через територію п'яти воєводств (Свентокшиського, Підкарпатського, Любельского, Варминсько-Мазурського та Підляського) прокладено єдиний веломаршрут завдовжки понад 2 тисячі кілометрів. Він проходить ґрунтовими дорогами, шосе, лісовими стежками та колишніми покинутими залізничними насипами.

Зрозуміло, що велодоріжки прокладаються так, щоб маршрут проходив повз різні туристичні атракції, серед яких цікаві міста й села з пам'ятками архітектури та культури, національні та ландшафтні парки, об'єкти агро- та зеленого туризму, музеї та зони відпочинку. Тобто велосипедисти матимуть змогу не лише тренувати м'язи, але й пізнавати край.

Задля безпеки доріжки для роверів (польською rower означає «велосипед») прокладаються у місцях, де автомобільний рух незначний, або взагалі відсутній. Та родзинкою проекту, що робить його насправді унікальним, є так звані MOR (Miejsce Obslugi Rowerzystow), тобто «Місця обслуговування велосипедистів» по всій довжині маршруту. Усі вони обладнані велосипедними стійками, лавками, столами, навісами, корзинами для сміття та інформаційними щитами з відомостями про найближчі туристичні атракції. Кожні 5-10 км це проста альтанка, де можна посидіти й відпочити. Кожні 15-30 км - MOR, де є кафе, магазини, туалети, душ і навіть веломайстерні. А через кожні 50 км велосипедистам пропонують недорогий нічліг. Такі заклади харчування та місця ночів¬лі помічені табличкою Green Velo та «Miejce przyjazne rowerzystom», тобто «місця приязні до велосипедистів». Вони зазначені на картах маршруту, є перевіреними та рекомендованими, але не єдиними - на трасі вистачає й інших місць, де можна поїсти й зупинитися на ніч. Не рідше, ніж через 150 км MOR розташовані там, де можна пересісти на залізничний чи водний транспорт. Усі дві тисячі кілометрів маршруту мають єдине маркування-яскраво-помаранчеві таблички з зображенням велосипеда та написом Green Velo, розташовані так, щоб навіть без карти мандрівник не заблукав.

Велосипедний маршрут Green Velo бере свій початок у місті Ельблонг, звідки тягнеться на північний схід уздовж Вислянської затоки, проходить через місто Фромборк (де, до речі, багато років працював і похований Міколай Копернік). Майже біля самого кордону з Калінінградською областю маршрут приймає східний напрямок і через Вармію й Мазури веде до стику кордонів Польщі, Литви та Росії. Далі він проминає озерний край Сувалки та Августівську пущу. У Підляшші ділянка в декілька сотень кілометрів уздовж кордонів Білорусі та України пролягає через територію трьох національних парків: Бебжанській, Біловезький і Нарвянський. Потім Green Velo веде через Люблінське воєводство, Побужжя з його мальовничими ландшафтами та знаменитими храмами різних конфесій в населених пунктах Костомлоти, Кодень та Ябленчна, багатокультурні міста Хелм, Влодава, перлину польського ренесансу місто Замощь, а також Розточанський національний парк. Потім маршрут доходить до Підкарпатського воєводства, де дорогою до Перемишля варто відвідати унікальні дерев'яні церкви, що 2013 року увійшли до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Тут маршрут знову змінює напрямок і веде через Перемишльське передгір'я й долину річки Сан, повертає на північний захід до міста Жешув, а потім тягнеться через Ланьцут та Лежайськ до річки Сан. Уздовж річки дорога стелиться до Сандомира - одного з найпрекрасніших міст Польщі, а звідти - через Свентокшиські гори до столиці воєводства міста Кельце, що славиться своєю архітектурою, унікальним геологічним заповідником та... відьмами. Закінчується траса у гміні Конське поблизу найбільшого центру відпочинку в регіоні. То ж що б не обрав турист - відвідування міст, невеличких поселень чи природних парків - Green Velo задовольнить будь-які смаки.

Проект розроблявся та фінансувався спільно з Європейським фондом регіонального розвитку, й саме східні області було вибрано невипадково. Ця частина Польщі відзначається найбільшим рівнем безробіття. Але реалізація такого проекту неминуче призведе до культурно-туристичного пожвавлення на теренах східних воєводств, популяризації прикордонних регіонів, як у Польщі, так і в сусідніх країнах, розвитку підпри¬ємництва та скороченню рівня безробіття. Відтак Green Velo спрямований також на покращення якості життя населення, як наслідок, полегшення доступу до туристичних пам'яток, а також зростання туризму у регіоні та пов'язаний з цим підйом економіки.

 

Здавалося б, це все справи польські, але Green Velo може мати неабияке значення також і для України. Перше і найпростіше, що спадає на думку - це мандрівки українців за маршрутом. Особливо на тлі очевидного значного зростання зацікавленості наших співвітчизників велотуризмом. Тим більше, що майже половина шляху проходить в безпосередній близькості до нашого кордону, тож дістатися траси Green Velo можна швидко та недорого. Планування власного маршруту чи бронювання місця для ночівлі взагалі не є проблемою, завдяки Інтернету в цілому та зокрема офіційному сайту www. greenvelo.pl, а також мобільному додатку Green Velo для Android та OS-пристроїв. Деяку незручність становить транспортування власного велосипеда, натомість завжди є можливість взяти його напрокат вже у Польщі. До речі, саме так і зробила у серпні 2016 року невеличка група українських журналістів, які вирішили протестувати можливості Green Velo у Люблінському воєводстві. Чотири дні вони цілком самостійно подорожували маршрутом, маючи при собі отримані у Центрі туристичної інформації міста Любліна карти (їх може вільно взяти хто завгодно) та заздалегідь заброньоване житло. Останнє, як виявилося, було не обов'язково, бо знайти недорогий нічліг (від 2 євро за місце у наметі до 8-20 евро за готель) поблизу маршруту цілком реально. Висновок: мандрівка повністю виправдала очікування, і є доступною, безпечною та комфортною навіть для новачків. Але залучення до процесу організації таких подорожей українських (та й не тільки) туристичних компаній могло б суттєво збільшити інтерес до такого роду мандрівок на нашому туристичному ринку, а відтак і призвести до збільшення попиту, розширення клієнтської бази та, врешті-решт, отримання прибутків професіоналами туристичної галузі. Досліди поляків із цього приводу свідчать про те саме: серед закордонних країн, зацікавлених у велосипедному туризмі на теренах Польщі, Україна посідає третє місце після Німеччини та Великої Британії. Друге - з огляду на зростання зацікавленості українців у внутрішньому, в тому числі й велосипедному туризмі, досвід Green Velo можна використовувати задля створення чогось схожого і у нас. І так само як у Польщі, наслідки реалізації подібного проекту не обмежуються лише туристикою. Бо, як і у західних сусідів, прокладення велосипедних маршрутів має позитивно вплинути на економіку регіонів. Адже реалізація подібних проектів тягне за собою створення нових та збільшення доступності до наявних туристичних атракцій, створення нових робочих місць, зростання доходів місцевих громад від туризму і т.ін. У сусідів це вже працює. Сподіватимемося, що так буде і в нас. А поки що з задоволенням долатимемо кілометри Східного велосипедного шляху Green Velo. Тим більше, є надія, що вже наступного року громадянам України для такої велоподорожі, крім, власне, велосипеда та відповідного спорядження, знадобиться лише закордонний біометричний паспорт. І все...

 

Як бачимо, левову часту витрат на реалізацію цього масштабного проекту поніс один з фондів Євросоюзу. На відміну від Польщі, Україна не є членом ЄС, отже. таке джерело фінансування для нас не є наразі доступним (хочеться вірити, що колись ситуація зміниться). Але в Євросоюзі існує багато можливостей фінансування й реалізації подібних проектів за його межами. Наприклад, за рахунок коштів програм транскордонного співробітництва. У такий спосіб можна було б реалізувати, наприклад, відгалуження Green Velo на територію України. Адже в Мостиському районі Львівської області знаходиться значна кількість історичних та культурних пам'яток різних часів, наприклад, ціла низка фортифікаційних споруд часів Першої світової війни. Інше відгалуження Green Velo можна було б організувати на територію Шацьких озер, які самі по собі є унікальним пам'ятником природи та популярною туристичною атракцією.

Якщо кинути погляд у подальше майбутнє, та не обмежуватись описаним проектом, щось подібне можна було б організувати на спільному кордоні з Румунією - на Закарпатті, Буковині або ж Нижньому Подунав'ї. Адже Румунія інтенсивно розвиває активний, у тому числі й велосипедний, туризм, у тому числі й у дельті Дунаю, а сусідні з нею південні райони Одеської області, на жаль, поки що залишаються депресивними регіонами. Немає жодного сумніву, що реалізація подібних проектів суттєво покращить економічне, а відтак і соціальне становище мешканців прикордонних регіонів.