 |
  EnglishRSS
|
||||||||||||
|
Починаючи з 1 вересня, польська залізнична компанія Przewozy Regionalne, яка оперує на приміських лініях по всій країні, відновила закритий 13 років тому рух пасажирських потягів між Перемишлем та прикордонною з Україною станцією Medyka. У повідомленні компанії сказано, що відновлений маршрут розрахований, у першу чергу, на мешканців розташованих поблизу Перемишля сіл: як учнів та студентів, що їздять до міста на навчання, так і співробітників компаній й організацій, які працюють у Перемишлі, відтак за допомогою цього потяга діставатимуться до місця роботи. Однак спікер компанії зауважує, що станція Medyka знаходиться поблизу пішого прикордонного переходу з Україною (Шегині/Medyka - Ред.), тому немає сумнівів, що можливістю нового сполучення скористаються туристи, які виїжджають за кордон, а також «наші східні сусіди» (тобто громадяни України, які прибувають до Польщі за допомогою пішого переходу - Авт.). Дійсно, відстань від станції Medyka до входу на пішу смугу прикордонного переходу є незначною - 1200 м, отже, її без особливих проблем можна подолати за 10-15 хвилин. А якщо врахувати, що вартість проїзду від станції Medyka до Перемишля складає усього 15 хвилин, стає зрозумілим: у польських «маршруток», які забирають піших туристів безпосередньо біля виходу з прикордонного терміналу, з'явилася непогана альтернатива. Особливо вона цікава для велосипедистів: адже у поль¬ських потягах за невелику додаткову плату можна провозити велосипеди, а в «маршрутці» це проблематично. Хоча, з іншого боку, подолати велосипедом 14 км від прикордонного переходу до Перемишля не так вже й важко: польські водії ставляться до «роверистів» (польською «велосипед» - rower - Авт.) дуже уважно, тому ризик майже відсутній. До речі, про плату. Участь у фінансуванні відновленого маршруту бере регіональний уряд Підкарпатського воєводства, тому вартість квитка є порівняно невисокою- 1.9 злотих (близько 12 грн - Ред.). Хоча проїзд у «маршрутці» коштує 2 злотих, проте зауважимо, що РКР, тобто Польські залізниці, в тому числі й компанія Przewozy Regionalne, визнають досить широке коло пільг. Під деякі з них підпадають й громадяни України, наприклад, школярі або власники Карти поляка. Отже, проїзд у потязі може бути реально дешевшим, ніж у «маршрутці», не кажучи вже про комфортність. Щоправда, графік курсування потяга не свідчить на його користь: він ходить по будніх днях та відправляється з станції Medyka 3 рази на день: о 7.00, 14.25 та 16.25 за варшавським часом (який на годину відстає від київського). Тим не менше, після скасування міського автобусного маршруту №9, який доходив до залізничного вокзалу Перемишля, піші туристи знову можуть обирати, чим їм діставатися до міста. Зауважимо, однак, що цілком логічним було б переведення цього потяга у категорію прикордонних та продовження його маршруту до української станції «Мостиська-2», куди доходить колія європейської ширини 1435 мм. Або ж хоча б до останньої прикордонної зупинки на території України, яка навіть носить таку саму назву: «Державний кордон України» і до якої, до речі, зі Львова щодня курсують електропоїзди - цікаво, що теж 3 рейси на день. Адже відстань від польської станції Medyka до цієї зупинки складає усього лише 2 км, а до ст. «Мостиська-2» - 6 км. Якщо для проїзду на цих ділянках застосувати тарифи РКР, то вартість квитка до зупинки «Державний кордон України» не перевищуватиме 2.5 злотих, а до ст. «Мостиська-2» - 4 злотих. Зрозуміло, що такі тарифи можна застосувати лише за умови доброї волі обох залізничних адміністрацій, яка, можливо, ініціюється «згори». Тобто ініціатива мала б виходити від керівництва обох держав. Цю пропозицію автор озвучив на фейсбук-сторінці громадського руху Port Europa, який наполегливо виступає за спрощення перетину українсько-польського кордону. Однак одразу отримав відповідь: «Цей поїзд дуже швидко знищать контрабандисти». Дійсно, проблема контрабанди (в основному цигарок та спиртних напоїв) на українсько-польському кордоні є досить болючою й актуальною. Але й вирішується вона досить просто: знову ж таки, за домовленістю між сторонами, на українській станції облаштовується митна зона, а посадка до потяга має здійснюватися лише після митного та прикордонного (при чому спільного українсько-польського) контролю. У самому ж потязі має перебувати професійна охорона, яка просто не дозволить контрабандистам (якщо їм якимось дивом вдасться «просочитися» до потяга) псувати його обладнання. Обладнання ж спеціальної митної зони можна здійснити за рахунок коштів цільового кредиту розміром у 100 млн. євро, що його Польща виділила Україні на обладнання пунктів пропуску на нашому спільному кордоні. Врешті-решт, саме за такою схемою пасажирів перевозять прикордонні потяги, що курсують між українським Чопом, угорським Захонем та словацькою Чієрна над Тисоу. А відтак немає жодних підстав вважати, що подібна схема не спрацює й на українсько-польському кордоні. Тильки б в наших урядовців, керівників залізничних компаній, митних служб та усіх, від кого це залежить, врешті-решт з'явилося б бажання полегшити життя туристам та громадянам обох держав, які прагнуть перетинати українсько-польський кордон у цивілізованих умовах.
|
|||||||||||||