Зеркало мира - Грузія у міжсезоння: невисока вартість, море задоволення

В уяві українського мандрівника Грузія найчастіше асоціюється з літніми курортами Батумі, Кобулеті, Поті чи навіть Анаклія, або гірськолижним відпочинком у Бакуріані чи Гудаурі. А от у міжсезоння мало хто планує відвідати Сакартвело (так грузини називають свою країну), адже поширеною є думка, що грузинська пізня осінь чи рання весна не можуть нічим вразити досвідчених туристів. Відповідно на цей період агентські продажі грузинського продукту падають практично до нуля.

Однак стратегія розвитку туристичної сфери цієї держави продумана таким чином, щоб не тільки максимально охопити різні регіони й привабити відвідувачів, але й зробити так, щоб люди приїжджали сюди в будь-яку пору року й отримували незабутні враження та цікаво відпочивали. У такий спосіб українські агенти, володіючи інформацією про туристичні атракції сусідньої країни, можуть суттєво збільшити свої продажі, в основному за рахунок клієнтів, які не визначилися, та просять агента порадити їм щось цікаве та не дуже дороге.

Головні розваги осінньої (чи весняної) Грузії - це екскурсії, і цьому якнайкраще сприяє погода. Територія Сакартвело просто-таки насичена історичними, архітектурними та культурними пам'ятками, до речі, розташованими на порівняно невеликій території. Тому навіть нетривалий відпочинок терміном близько тижня стане для клієнтів туристичної агенції цілком повноцінним, ба навіть більше - для більшості з них поїздка до Грузії буде приємним відкриттям. Крім того, варто зауважити, що в період міжсезоння, а значить, низького попиту, грузинські готелі та інші інфраструктурні об'єкти досить-таки відчутно знижують ціни на свої послуги. На жаль, це не завжди стосується авіаліній, проте й тут туристичний агент має можливість «спіймати» для своїх клієнтів акції чи промотарифи, знизивши, таким чином, загальний бюджет всієї поїздки.

Мій досвід відвідин Грузії у листопаді 2016 року свідчить про те, що подорож до цієї країни варто починати зі столиці - Тбілісі. Хоча це й не найдревніше місто Сакартвело, однак саме тут знаходиться серце грузинської державності. Прогулянки набережною Кури (гру¬зинську назву якої - Мткварі - вимовити досить-таки важко), вулицями, парками та різноманітними публічними просторами - гарний спосіб скласти перше враження про країну, її культуру, історію та кухню, яка є неодмінною складовою культури цієї кавказької держави.

З культурно-мистецьких закладів у Тбілісі варто відвідати Музей мистецтв Ш. Аміранашвілі у Тбілісі, де експонується так званий Золотий фонд, Національний музей Грузії, ну й, звичайно, Національну галерею мистецтв Грузії, яка запрошує переглянути велику колекцією робіт Ніко Піросмані. А в Кутаїсі, який, до речі, є одним з найдавніших живих міст на Землі (його історія сягає майже в 3000-літню давнину), тутешні музеї не менш цікаві: наприклад, Історичний успішно конкурує з Національним музеєм Грузії, а Музей мистецтв теж має в своїх колекціях роботи Піросмані.

Більшість історичних споруд та визначних пам'яток у Грузії обладнані майстерним підсвічуванням, завдяки якому прогулянки нічним містом - Тбілісі, Кутаїсі, Батумі чи будь-яким іншим - перетворюються на ще один туристичний атракціон. А піднявшись на високу точку -Мтацмінду в столиці чи на Баграті в Кутаїсі - мандрівник зможе легко осягнути їхній масштаб та велич.

Сакартвело як країна, яка прийняла християнство ще в IV сторіччі н. е., справедливо пишається своїми церквами та монастирями. Тут зовсім не дивина храми та культові споруди, датовані VI, VII, IX, X та пізнішими сторіччями.

Ось, наприклад, стародавня столиця Мцхета - святе місце для кожного грузина. Тут знаходиться перший серед грузинських храмів - Мцхетський собор або Светі-Цховелі (V сторіччя): під його склепінням зберігається хітон Господній, а в одній зі стін замурована милось пророка Іллі. А неподалік - Джварі: монастир VI сторіччя, який стоїть на горі просто над тим місцем, де з'єднуються Арагві та Кура.

Не менш відомий і монастир Гелаті, заснований Давидом Творцем у XII сторіччі: тут зберігалися скарби грузинської церкви та держави. Саме тут поховані 23 грузинські царі, вісім з яких канонізовані церквою. Це був серйозно захищений комплекс, який охоронявся 2 тисячами воїнів-монахів, тому не дивно, що й сьогодні тут можна побачити грузинські військові трофеї - залізні ворота, захоплені у місті Гянджа (Азербайджан).

Варто не пропустити і храмовий комплекс Моцамета, споруджений у VIII сторіччі та перебудований Багратом III у Х-му, - монастир святих Костянтина та Давида. Він відгороджений від Гелаті каньйоном та невисокою горою. Ці та інші культові та фортифікаційні споруди активно відновлюють та приводять до ладу, щоб туристам було комфортно їх оглядати. Цікавим є досвід реконструкції храмового комплексу Баграті в Кутаїсі, де коронувався легендарний Давид Творець. Відновлений практично з руїн, він став символом відродження для грузинського народу.

Дика природа в Грузії - це не просто мальовничі скелі чи бурхливі річки в натуральному вигляді, а продумані та грамотно обладнані об'єкти зі зручностями та безпекою для мандрівників. Взагалі, вражає вміння грузинів створювати з незначного факту чи невеличкої пам'ятки достойне уваги туристів явище.

Ось, скажімо, Сатаплія, заповідник в Імеретії зі слідами динозаврів та цікавим комплексом печер. Чи, наприклад, каньйон Окаце - саме тут облаштовано спеціальний підвісний карниз чи міст, зійшовши на який, можна прогулятися на висоті 140 метрів над прірвою вздовж усієї ущелини, милуючись засніженими вершинами мало не на відстані простягнутої руки. А інший каньйон - Мартвілі - це не тільки чудовий туристичний об'єкт, навколо якого збудовані зручні доріжки для огляду водоспадів, але й відомий центр рафтингу, який не обминають своєю увагою любителі екстремального сплавляння на човнах.

Варто додати, що біля кожного такого туристичного об'єкта обов'язково споруджений інформаційний центр, де можна безкоштовно отримати будь-які матеріали про пам'ятку, дізнатися дорогу, викликати таксі, купити квитки тощо. Навіть у найвіддаленіших високогірних районах Грузії мандрівник завжди знайде місце, де можна перекусити, випити кави та відвідати туалет. До слова, ці безкоштовні заклади тут завжди чисті, з туалетним папером, милом та паперовими рушниками чи сушарками для рук.

Найперше, що традиційно хочуть спробувати мандрівники, - це грузинське вино. Його різноманіття просто вражає, бо в Грузії росте понад 250 сортів винограду. Приїхавши сюди восени, десь у вересні - на початку жовтня, можна взяти участь у зборі врожаю, а пізніше, у листопаді, гостям запропонують поспостерігати чи навіть допомогти чавити виноград: тут це роблять спеціальними давильнями, куди корзинами засипають грона.

Деякі винарні запрошують мандрівників на дегустацію вин кількох видів: такі послуги надають винні шато, різноманітні погрібки, дегустаційні зали та інші заклади. Причому це дійство може відбуватися як на території самого виноградника, що звісно, цікавіше, бо можна побачити, як росте лоза, так і в будь-якому місті - Тбілісі чи, скажімо, Кутаїсі. Участь у такому заході обійдеться від 20 ларі на 1 особу.

Крім усього, викладеного вище, Грузія відома джерелами мінеральних та термальних вод, на більшості з яких облаштовано курорти та бальнеологічні заклади. Найвідоміший з них - курорт Боржомі, розташований на відстані 150 км на захід від Тбілісі. Сюди можна як приїхати на день, так і зупинитися на кілька ночей. Вхід до центрального бювету безкоштовний, що ж до санаторіїв та готелів, то багато з них мають власну систему подачі мінеральної води. До речі, тутешню воду не тільки п'ють, але й приймають ванни, а також здійснюють за її допомогою косметичні процедури.

У самому центрі грузинської столиці розташовані сірчані лазні - кілька бальнеологічних комплексів на джерелах термальних сірчаних вод, об'єднаних під назвою «Абанотубані». Ці заклади дають чудову можливість відпочити й розслабитися після екскурсії чи просто прогулянки вуличками старого Тбілісі. Вартість відвідування лазень починається від кількох ларі в загальній залі та від 40-50 ларі за окрему кабінку. На базі сірчаних джерел діє й лікувально-оздоровчий заклад - Тбіліський бальнеологічний курорт.

Ще один відомий грузинський курорт, розташований неподалік від Кутаїсі - Цхалтубо, що в перекладі означає «тепла вода». Тутешні радонові води приносять полегшення при цілій низці ревматологічних захворювань.

Узагалі, в Грузії досить-таки багато різноманітних бальнеологічних комплексів, відомих серед іноземних туристів. Інформація про них також може стати у пригоді клієнтам українських туристичних компаній, а в деяких випадках і схилити їх до придбання туру саме до Грузії.

Українські туристи зазвичай дістаються до Грузії авіаційним транспортом: з Києва, Одеси, Харкова, Дніпра та Львова здійснюються прямі авіасполучення з грузинськими аеропортами Тбілісі, Кутаїсі та Батумі.

Утім, за відсутності прямого сполучення на підходящі дати або ж при високій ціні на прямий авіарейс, можна летіти транзитом через Стамбул. Особливо це вигідно, коли турецькі перевізники оголошують акції на такі перельоти.

Проте, крім повітряного шляху, дістатися до Грузії можна й морським поромом компанії «Укрферрі», який регулярно курсує між українським Чорноморськом та грузинськими Поті та Батумі. Вартість проїзду складає еквівалент 110 доларів США в один бік, час у дорозі - приблизно 60 годин.

Що ж до внутрішнього сполучення у Грузії, то між великими містами та на курорти цілком можна пересуватися громадським транспортом: потягами чи автобусами. Магістральні шляхи у цій країні досить-таки високої якості. Що ж до віддалених атракцій, таких, як Мцхета чи Гелаті, краще скористатися послугами гіда, більшість із яких здійснюють перевезення туристичним транспортом. Таким чином, для туристичних агентів відкривається додатковий канал прибутків від продажу таких екскурсій. А крім усього іншого, це гарантує захист клієнтів від неякісних послуг, які надають непрофесійні водії чи гіди.

Авіакомпанія Georgian Airwais має у своєму розкладі внутрішній маршрут: Тбілісі - Батумі. На мій погляд, використовувати його туристам немає сенсу: адже з вікон потяга чи автобуса відкриваються мальовничі краєвиди, та і вартість проїзду наземним транспортом виявиться у кілька разів меншою.

з відвідуванням стародавніх храмів, скельних міст, печер. У цей час можна нескінченно милуватися природою центральної Грузії. Деякі фірми роблять наголос на етногастротури, пропонують майстер-класи з приготування національних страв, адже Грузія багата кулінарними традиціями. Щоб презентувати програми подорожей та екскурсій у міжсезоння, грузинські фірми активно використовують участь у туристичних виставках, конференціях, а також різноманітні рек¬ламні можливості.

Грузинські гіди найчастіше працюють індивідуально, самостійно знаходячи собі туристів. Зазвичай день супроводу коштує близько 100 ларі. Однак якщо звертатися у туркомпанію, можна знизити ціну до 80 ларі чи навіть до 60 ларі: це залежить від кількості мандрівників.

Деяке зниження турпотоку в міжсезоння позначається на ціновій політиці готелів і гестхаусів. Наприклад, у минулий сезон вартість проживання в хостелі Old Lviv (м. Кутаїсі) за добу складала влітку 25 ларі (близько $10), а пізньої осені - до 10 ларі. В цьому році тут більше гостей, і ціна тепер трохи вища - до 12 ларі. І готелі, і хостели, і гостьові будинки традиційно про¬понують знижки восени і навесні. Гестхауси, які продають свої послуги через сайти бронювання житла, наприклад booking.com, готові знижувати вартість проживання до 70%.

Більшість українців сприймають Грузію досить шаблонно: шашлик, вино, гори. І ці стереотипи з кожним роком все частіше ламаються. Це багата традиціями, насичена історичними колізіями країна, якій вдається зберігати

свою самобутність. Для того, щоб познайомитися по-справжньому з Грузією, краще їхати сюди у міжсезоння. Зимовий вибір - гірськолижні курорти, а влітку - відпочинок на морі, проте, наприклад восени, можна і на морі в Аджарії побувати, і першим снігом у Сванетії помилуватися.

Мандрівникам у Грузії подобається легкість у спілкуванні та доброзичливість грузинів. Тому багато хто наважується подорожувати самостійно, «дикуном», як колись до Криму. Бо тут ми - бажані гості й навіть брати, яких чекатимуть на гостину щороку. Однак з розвитком туристичної інфраструктури подорожувати «диким» способом часто буває дорожче, ніж скористатися послугами туристичної компанії. Звичайно, чартерні авіарейси могли б ще зменшити вартість пакету, однак наразі чартери на грузинському напрямку ще не піднімаються. А ціни на переліт регулярними рейсами до Грузії, ще зависокі. Однак навіть у цьому випадку деякі українські компанії активно працюють з грузинськими операторами, готелями, гідами, формуючи якісні пропозиції за ціною, не вищою за пляжні пакети до Туреччини чи Єгипту.