 |
  EnglishRSS
|
||||||||||||
|
За результатами робочого візиту міністра закордонних справ Туреччини Мевлюта Чавушоглу до України, на спільній прес-конференції міністр ЗС нашої держави Павло Клімкін та його турецький колега оголосили про наміри сторін розширити перелік документів, дійсних для перетину українсько-турецького кордону. До звичних у такому випадку документів (загальногромадянський закордонний паспорт, службовий та дипломатичний паспорти, а також паспорт моряка) планується додати ID-картки, які в Україні віднедавна виконують роль внутрішнього паспорта. Таким чином, як громадяни України зможуть в'їжджати до Туреччини без закордонного паспорта, з пред'явленням ID-картки, так само зможуть в'їжджати до України громадяни Туреччини. Утім, про дату започаткування такого режиму перетину спільного кордону оголошено не було: сторони лише повідомили, що почали «серйозну розмову» із цього приводу. Для того ж, щоб такий режим перетину став реальністю, необхідно розробити та укласти двосторонню міжурядову угоду про взаємне визнання таких документів, як ID-картки. За великим рахунком, туристична галузь мала б вітати запровадження такого режиму: адже закордонні паспорти є далеко не в кожного нашого співгромадя¬нина. За словами голови Державної міграційної служби України Максима Соколюка, станом на початку 2016 року громадяни України оформили 2.6 млн. закордонних біометричних паспортів, плюс на руках в українців залишається певна кількість документів старого зразка. Внутрішні ж паспорти у вигляді ID-картки наразі оформлюються кожному, хто звертається за оформленням чи заміною внутрішнього паспорта: сині книжечки старого зразка більше не виготовляються. Отже, дозволивши перетин кордонів за внутрішніми українськими паспортами у вигляді ID-картки, Туреччина отримує кілька мільйонів потенційних клієнтів для своїх курортних комплексів, нічого не втрачаючи навзамін: адже інформації, яку розміщено на ID-картці, цілком достатньо, щоб ідентифікувати особу громадянина, який перетинає кордон. Власне кажучи, на такі послаблення Туреччина зголосилася не від доброго життя: серія терористичних актів, яка відбулася на її території минулого року, суттєво зменшила в'їзні турпотоки (в основному із західної Європи) та украй негативно позначилася на прибутках туристичного сектору. З іншого боку, практика показує, що українці терактів особливо не бояться: за результатами 2016 року зростання турпотоків до Туреччини із нашої держави склало близько 50%, а кількість наших співгромадян, які виїжджали до Туреччини, перевищило мільйон. Отже, за умов набуття чинності нового режиму до цієї країни зможуть поїхати й ті, хто не має закордонного паспорта, та не планує його оформлювати. Подібний режим, до речі, планується установити й для громадян Росії. Чи є така практика звичайною для світової туристичної галузі? Відповіддю на це запитання буде: скоріше ні. Наприклад, громадяни держав Євросоюзу, які входять до Шенгенської угоди, можуть без пред'явлення паспорта (в ЄС немає такого поняття, як «внутрішній паспорт» - Ред.), за ID-карткою, в'їжджати до Великої Британії та Ірландії (ці країни, принаймні, поки що, є членами ЄС, але не входять до Шенгенської зони), відвідувати Сербію та Македонію (не входять до ЄС та Шенгенської зони). Але є одне суттєве зауваження: ID-картка - це не паспорт. У різних державах використання цього інструмента регулюється різними нормативними актами, картка містить різний обсяг інформації, та й охоплюється цим інструментом різна кількість населення. Якщо, наприклад, в Естонії такою карткою володіє практично кожний через надзвичайно високий рівень проникнення ІТ в життя звичайного громадянина, то у сусідній Фінляндії подібних інструментів значно менше, а, скажімо, в Іспанії чи Греції ID-карткою взагалі майже не користуються. Отже, громадянам держав ЄС рекомендується при перетині кордонів (навіть внутрішньошенгенських) мати із собою паспорт, бо лише він є документом, здатним з високим ступенем точності ідентифікувати особу. Отже, можливий перетин українсько-турецького кордону за ID-картками можна розглядати лише як вимушений захід, але в жодному разі не прорив на шляху до європейської інтеграції. Хоча для туристичної галузі це буде однозначно позитивним явищем.
|
|||||||||||||