Український туризм - Низький старт туроператорських програм

Перед початком туристичного сезону туроператори активно займаються контрактингом готельного контенту, ведуть переговори з авіаційними та автобусними компаніями про чартерні авіарейси - іншими словами, займаються своєю звичайною діяльністю. Водночас туристична громадськість озвучує у ЗМІ та соціальних мережах найрізноманітніші прогнози на майбутній туристичний сезон. Зазвичай ці прогнози є суперечливими, різні автори можуть озвучувати протилежні думки стосовно того чи іншого напрямку.

Звичайно, спрогнозувати абсолютно точно ситуацію (завантаження чартерів, кількість польотів, загальний та диференційований турпотік) на тому чи іншому напрямку неможливо - адже на такі речі впливає надзвичайно велика кількість різноманітних факторів, у тому числі абсолютно не прогнозованих. Згадаємо хоча б виверження ісландського вулкану Ейяф'ятлайокудль у квітні 2010 року, яке паралізувало авіаційне сполучення над доброю третиною Європи та привело до скасування близько 6000 авіарейсів. Однак загальні тенденції майбутнього «високого» туристичного сезону можна передбачити вже зараз. Спробуємо проаналізувати наявні наразі дані та висловити певні припущення щодо розвитку ситуації на найпопулярніших напрямках літнього відпочинку.

Ця держава з вірогідністю, близькою до одиниці, й цього року залишатиметься лідером симпатій українських туристів, які віддають перевагу пляжному відпочинку на морських курортах. Пам'ять про минулорічний обвал цін на наземне обслуговування на турецьких курортах та штучний ажіотаж навколо турецького напрямку, створений, у тому числі, за рахунок різноманітних інформаційних приводів, на кшталт підписання угоди про взаємне визнання внутрішніх паспортів (зрозуміло, це стосується лише сучасних біометричних документів - тих, що виконуються у вигляді ID-картки). На нашу точку зору, реальний вплив на показники тур-потоків на турецькому напрямку ця угода не здійснить -принаймні, цього року. Вже хоча б тому, що в Україні досі відсутній механізм вільного обміну внутрішніх паспор¬тів старого зразка (синіх книжок) на біометричні посвідчення особи у вигляді ID-картки: наразі такі документи видаються лише громадянам, які досягли 14-літнього та 16-літнього віку. Усього, за словами голови Державної міграційної служби України Максима Соколюка, станом на середину березня у громадян України нараховувалось трохи більше 400 тисяч таких документів. Показник, здавалося б, значний, та зауважимо, що більшість власників таких документів - це підлітки, які самі навряд чи масово виїжджатимуть до Туреччини.

Навіть якщо ДМСУ відкриє найближчим часом вільний обмін паспортів старого зразка на ID-карти, та у розпал сезону кількість їх власників подвоїться, навряд чи це кардинально збільшить туристичний потік українців до Туреччини. Адже вартість оформлення ID-картки (289 грн.) не набагато менша за вартість оформлення біометричного закордонного паспорта, з яким можна їздити по всьому світу, а не тільки до Туреччини. Отже, масового оформлення українськими громадянами ID-карток із цільовою метою, скоріше за все, не буде.

Слід зауважити, що на момент здійснення моніторингу переважна більшість помешкань пропонувала своїм потенційним клієнтам знижки - від її до 61%. Зрозуміло, що у розпал сезону таких знижок буде значно менше. Та зважаючи на кількість подібних пропозицій, масове зростання базових тарифів на готельний контент на турецьких курортах цього року здається малоймовірним.

Сезон у цій північноафриканській країні починається у середині травня, а закінчується у жовтні. У південних регіонах (наприклад, на острові Джерба) курорти не закриваються ще довше. Протягом цілого року в Тунісі діють бальнеологічні комплекси, де практикується таласотерапія, крім того, поза сезоном залишаються доступними такі історико-культурні та археологічні атракції, як музей Бардо, археологічний парк на місці стародавнього Карфагена, передмістя туніської столиці Сіді бу Саїд, римський Колізей у Джемі, а також тури до Сахари. Утім, усіма цими принадами в основному користуються мешканці західноєвропейських держав, на українському ж ринку Туніс позиціонується як напрямок пляжного туризму.

За якістю послуг туніська туристична інфраструктура перебуває десь між Єгиптом та Туреччиною. Утім, протягом останніх років у Тунісі побудовано значну кількість нових готелів та супутньої інфраструктури, в яких рівень сервісу суттєво підвищився та став подібним до турецьких стандартів масового відпочинку.

Громадяни України можуть в'їжджати до Тунісу без віз у випадках, коли вони є клієнтами туніських тур-операторів - в інших ситуаціях потрібно оформлювати візу. Однак регулярного авіасполучення між Україною та Тунісом досі немає - літають лише чартери, які піднімають туроператори, тож на 99.99% громадян України, які відвідують Туніс, поширюється безвізовий режим.

Регіон Адріатичного моря не передбачає у майбутньому сезоні якихось сюрпризів: як і раніше, безвізовими для українців залишаються Чорногорія та Албанія, остання до того ж поступово розширює свою пропозицію на українському ринку. Якщо все йтиме по плану, й безвізовий режим для України таки набуде чинності у червні, турпотік із нашої держави може збільшитися у бік Хорватії, Словенії та адріатичного узбережжя Італії - в тому числі за рахунок last minute trip, що при наявності візового режиму неможливо.

Те ж саме можна сказати і про Болгарію: при установленні безвізового режиму сумарна вартість турів до цієї держави стане трохи дешевшою (особливо це стосується автобусних турів), тому цілком можливе збільшення турпотоку за рахунок last minute та відтоку з турецького напрямку. Крім того, запровадження безвізового режиму дає деяким туроператорам шанс відродити майже забуту практику автобусних турів на Адріатичне узбережжя (для Болгарії це звичайна практика, не в останню чергу завдяки тому, що Румунія не вимагає від громадян України оформлення транзитних віз - Ред.). Подібні тури практикувалися наприкінці 1990-х, проте із початком процесу практичного приєднання держав Східної Європи до ЄС та, відповідно, запровадження візового режиму з пострадянськими країнами, у тому числі й Україною, цей спосіб доставки туристів до місць морського відпочинку зійшов нанівець. Та в умовах невисокої купівельної здатності більшості громадян України автобусні тури на Адріатичне узбережжя цілком можуть знову почати користуватися попитом в українців. Можливо, на українському ринку з'являться й комплексні програми, на кшталт комбінації екскурсійних автобусних турів Угорщиною з ночівлею в Будапешті або інших містах цієї країни, та морський відпочинок на курортах Хорватії, Словенії та Чорногорії.

Обмеження на туризм до Західної та Центральної Європи полягають лише у візовому режимі та купівельній спроможності громадян України. Адже авіаційне сполучення з більшістю цих держав є лібералізованим, отже, за наявності сталого попиту авіалінії не мають жодних проблем у відкритті нових маршрутів (та відновленні колись вже опрацьованих) наприклад, на курорти Іспанії та Італії. Із Францією трохи складніше, однак навряд чи ця країна стане у найближчому майбутньому масовим напрямком для українських туристів: для більшості з наших співгромадян це далеко й дорого.

Крім авіаційних турів на європейські морські курорти, запровадження безвізового режиму, поза всяким сумнівом, суттєво вплине й на екскурсійні напрямки, які також добиратимуть клієнтуру за рахунок last minute trip. А от сподівання на авіаційні лоукостери в бік європейських морських курортів поки що не виправдовуються: ані Wizz Air, що з 2008 року працює на українському ринку, ані Ryanair, який тільки-но оголосив про прихід в Україну, не планують у сезоні 2017 року відкривати маршрути до європейських морських курортів. Отже, вибір транспорту для українців у тих напрямках залишається традиційним: автобуси, класичні авіакомпанії або ж комбінація автобус+лоукостер з польських чи чеських аеропортів.

Скасування візових вимог до громадян України з боку ЄС може відкрити для наших туристів ще один напрямок: а саме, чорноморські курорти Румунії. Наразі ця країна ніяк себе не промотує на українському ринку, незважаючи на протяжний спільний кордон, наявність значної української діаспори в Румунії (а румунської-в Україні - Ред.) та непогано розвинену туристичну інфраструктуру на Чорноморському узбережжі. Досі українці, якщо й відвідують Румунію з туристичною метою, то хіба що на її гірськолижні курорти Сіная та Пояна Брашов, час від часу вітчизняні туроператори влаштовують екскурсійні тури замками в Румунських Карпатах. Але це й усе. Переважна більшість наших співгромадян відвідує Румунію лише транзитом, коли їде автобусами на болгарські морські курорти.

Як показують наведені дані, готельні послуги на чорноморському узбережжі Румунії є трохи дорожчими, ніж у сусідній Болгарії. Однак, поза всяким сумнівом, ця різниця нівелюватиметься коротшим плечем перевезення (особливо для автобусних чартерів), а також меншою кількістю кордонів, що їх необхідно перетинати туристам. У перспективі - із запуском поромної переправи через Дунай між українською Орловкою та румунською Ісакчею, а також відродження пасажирської навігації між Ізмаїлом та Тулчею - відпочинок на чорноморських курортах Румунії стане для українців не набагато складнішим за поїздку до Затоки чи Кароліно-Бугазу.

Умови пошуку даних для графіків: 7 ночей, 2 дорослих, номер з мінімумом додаткових послуг та мінімальною вар¬тістю у своїй категорії. Терміни проживання: 1-8 травня, 13-20 липня, 13-20 вересня. Враховувались пропозиції за програмою Genius. Не враховувались ліжка у загальних помешканнях

На мою думку, трендами майбутнього сезону стануть морські курорти Чорноморського узбережжя України та держав Середземноморського басейну (Туреччина; Балканські країни - Болгарія, Чорногорія, Хорватія, Албанія; Греція, Кіпр, Іспанія; із запровадженням безвізу підтягнеться Італія). Причини: 1) Чорноморське узбережжя України - ціна, безвізовий в'їзд, відстань та логістика; 2) Туреччина - безвізовий в'їзд, ціна, логістика, розширення сегментації по регіонах і курортах; Балкани - ціна, безвізовий в'їзд або простота оформлення віз, логістика; західна Європа - простота у відкритті віз, ціновий фактор.

Якщо ж говорити про безвіз більш детально, то на результатах майбутнього сезону це практично не позначиться, оскільки реально все запрацює в середині-кінці літа (якщо безвіз вступить в силу цього часу), відтак європейські країни особливо не відтягнуть річний турпотік з інших напрямків (варто чекати активність з осені). Також, перешкодою стануть: біометричні паспорти, які є не у всіх (тільки з ними можливо буде відвідувати Європу без візи); необхідність підтвердження економічної спроможності туриста (готівка, рахунок в банку, зворотні авіаквитки, ваучер на розміщення і т.п.), що пригальмує бажання відвідати Європу економічно малоспроможних туристів (вони просто будуть побоюватися їхати, оскільки на кордоні їх можуть повернути назад).

На мою думку, туризм та відпочинок в житті українців будуть присутні завжди, тому що це складова нашого життя й менталітету. Споживчий турпродукт стане зеркальним відоб¬раженням фінансового благополуччя наших співгромадян, відтак суттєво не відрізнятиметься від попиту 2016 року. Логічно, що в пріоритеті будуть економічно доцільні тури до Єгипту та Туреччини (в т.ч. враховуючи нове "зелене світло" Туреччини для України). Сподіваюся, що активізується відпочинок у південних областях України, які межують з Кримом і куди психологічно туристи стали останнім часом їздити менше.

Отже, я переконаний, що у тренді літнього сезону 2017 року залишиться Туреччина (навіть за відсутністю реальної альтернативи ціна/якість), Хорватія, Чорногорія, Болгарія (близкість менталітету), Греція та Іспанія (високий рівень туристичного сервісу у поєднанні з доступною екзотикою).

Що ж до перспектив запровадження безвізового режиму, то, безумовно, ситуація в туризмі відчутно зміниться. Європа стане популярнішою і реально ближчою. Це логічно навіть тому, що завдяки безвізу станеться здешевлення туру на вартість візи та послуг візових центрів, а за умови поїздки сім'єю з 4-5 осіб - це вже суттєва економія. Проте, я б не став стверджувати, що відбудуться прямо-таки "революційні" зміни в міжнародному туризмі України. Європейські стандарти відпочинку мають певний рівень европейських цін, які для багатьох українців ще залишаються недосяжними.

Цей рік обіцяє бути успішним для бронювань із стоку Thomas Cook, у першу чергу через відтік і подорожчання Туреччини. Наш клієнт, шукаючи спокою, а не конфронтації, знову повертається обличчям до Європи, а тут ми поза конкуренцією - ціни на готелі здебільшого дешевші ніж на booking. Добратися можна перельотами на lowcost-авіарейсах, кількість яких цього року потішила. Тому німецькі та польські дестинації вильотом зі Львова, а також Аліканте з Івано-Франківська послужать цілому Західному регіону України. А Київ має вдосталь своїх і чартерів, і бюджетних вильотів.

На моє глибоке переконання, в українській туристичній галузі яскраво проявляються негативні тенденції, які віддаляють діяльність частини учасників ринку від поняття «бізнес». На жаль, все частіше принципи тих, хто працює у туризмі, відходять від моральних. Якщо говорити про негативні тенденції докладніше, то більшість їх виникає з відсутності на рівні держави органу, який представляє туризм як такий, до якого були б застосовані критерії: довіра, державницьке мислення, знання специфіки галузі, бажання й розуміння, що та як необхідно міняти. А результатом є відсутність зрозумілих, прозорих, розумних стандартів, реальної відповідальності в роботі учасників галузі.

Прибуток - це податки, кадри, відсутність знижок і демпінгу, наше «завтра»... Податки - якщо їх не платимо, то живемо поза законом, отже, не маємо морального права на гідне «завтра». А ще не створюємо умов для зростання нормального, а не «корупційного» клієнта. Без прибутку сьогодні ми не можемо утримати професійні кадри, а завтра зазнаємо збитків з непрофесіоналами. Наприклад, по Фінляндії підсумки зимового сезону 2016/17 показали, що розмір, і навіть наявність, прибутку має значення не для всіх туроператорських компаній. Звичайні на нашому ринку демпінг та знижки прищеплюють кінцевому споживачеві впевненість, що таке становище є нормою... Такі негативні наслідки очевидні для тих учасників ринку, які замислюються над станом та перспективами галузі в цілому. Адже якщо ми не інвестуватимемо в необхідні процеси (від навчання агента, та й себе самих, до технічних інструментів продажу), украй швидко станемо неконкурентоспроможними...

Однак із досвіду регіональних зустрічей у березні з агентами (наші «Скандинавські сніданки») можу сказати, що й позитивні тенденції теж є. Живі й небайдужі агенти самі шукають свій підхід до клієнта, вони відкриті для нових ідей та готові вчитися й розширювати свої горизонти, у тому числі країнами, які вимагають інших підходів до реклами, продажу й знання продукту. Ці агенти готові вчитися, опановувати нові підходи, продавати без знижок (чи майже без них), використовувати тренінги, закриті групи в соц. мережах, обмін досвідом та власну кмітливість... Усе це дає результат: наприклад, ідея «здаю клієнта в оренду туроператорові за % з поверненням» майже одразу перетворилася на робочий інструмент: на одному з семінарів ми її озвучили, а вже за 3 дні агент нам зателефонував та привів клієнта за такою схемою. Подібні приклади підтверджують, що здорові, життєдайні ідеї швидко перетворюються на ефективні робочі інструменти.

І ще з позитивного: заява Ryanair про плани до кінця 2017 р. розпочати польоти з Києва по 4 напрямках Північної та Західної Європи дає нам шанс на появу здорової конкуренції на цих напрямках із МАУ. І тут вже клієнт буде голосувати своїм гаманцем, а наше завдання, як професіоналів, допомогти йому розібратися в ціні. Тож ми, як нішевий туроператор, намагаємося чути агента, ведемо з ним діалог. Гадаю, саме повага до партнера та клієнта і є запорука успіху будь-якої туроператорської компанії - і не тільки нашої.