Український туризм - ITB BERLIN: скільки України має бути

Виставка ITB Berlin, яка цього року проводилася вже 51 раз на початку березня у столиці Німеччини, вважається найбільшою туристичною виставку формату В2С у світі. Хоча насправді виставка має величезне значення і для В2В ринку, виступаючи майданчиком для знайомства туристичних операторів й агенцій, представників дестинацій та асоціацій, готелів і розробників ІТ-технологій, дослідницьких організацій і навчальних інституцій практично з усього світу, охо-плюючи також найважливіших секторальних гравців.

Безперечно, участь України у таких масштабних заходах є важливою як для розвитку країни як туристичної дестинації та збільшення в'їзних туристичних потоків, так і для покращення іміджу держави загалом. І навіть у 2017 році вперше за довгий час передбачені відносно суттєві кошти - 30,5 млн. грн. для розвитку туризму. Але, як виявилося, не все так добре, і профінансувати за рахунок цих коштів національний стенд на виставці у Берліні неможливо. Причина - заборона витрачати кошти державного бюджету на виставкові заходи. І хоча 10 березня врешті-решт було здійснено крок для подолання цього бар'єра - а саме Урядовим комітетом схвалено проект змін до постанов Кабінету Міністрів України № 117 і № 710, які дозволять здійснення бюджетного фінансування участі України у міжнародних та національних виставко-ярмаркових заходах у сфері туризму, остаточне рішення ще за Кабінетом Міністрів України. А тим часом участь України у виставці ITB Berlin виявилася під великим питанням.

• Переважна більшість відвідувачів сприймала 2 стенди абсолютно нормально. В одному залі із Україною були представлені США, Білорусь, Росія, Киргизстан та інші країни регіону. Їхні стенди також були дискретними, і навіть могли розташовуватися не поряд. Тож для відвідувачів, які дійсно були зацікавлені в Україні, було нормально запитати, чи десь іще є стенд нашої держави. А для експонентів на обох стендах було нормально порадити завітати на інший стенд, або навіть узявши за руку підвести до нього.

• За власними суб'єктивними враженнями «більш сучасний» стенд, із символікою Євробачення, відвідувався краще. Можливо, на це впливало місце розташування в залі - вздовж одного із центральних проходів, в той час як інший розташовувався біля дальнього входу. Але, скоріше, мала значення більш відкрита конструкція самого стенду, і все ж таки його цікавіший вигляд.

• Для формування стійких асоціацій та запам'ятовування відсутність офіційного туристичного бренду на українських стендах все ж є негативним чинником. Тому варто на це звертати увагу в першу чергу державним туристичним адміністраціям - Києва, Одеси, Харкова та Львова, що виставлялися під регіональними брендами (що також добре), але чомусь забули про загальнонаціональний.

Головною причиною «розділення» вбачається все ж відсутність національного стенду, який міг би бути розширений за рахунок участі туристичних компаній і готелів, і стати завдяки цьому більшим і кращим. Фактично ж обидва стенди фінансувалися за рахунок партнерства приватних компаній і місцевих адміні¬страцій, при цьому в більшості за рахунок приватних коштів. Тому хто платить - той і замовляє музику, і якщо для представників турбізнесу було вигідніше експонуватися на окремих стендах - значить, у кожного із них були причини обрати ту чи іншу пропозицію участі у виставці із 2 можливих.

Найбільшою ж проблемою України на виставці було те, що її дуже мало, надзвичайно мало як у кількісному, так і в якісному вимірі. Загальна площа обох стендів усього 6о метрів - тобто 0,04% від загальної вистав¬кової площі. Також не вистачало активності - й інтер-активності, для приваблення відвідувачів до стенду. Найбільш вдалими були «гра» від одеситів - спільний проект регіонів, що мають вихід до Дунаю, в якому відвідувач збирав штампи в «Дунайський паспорт» на стендах країн-учасниць проекту і брав участь у розіграші безкоштовних мандрівок. Завдяки яскравому і нестандартному логотипу виділявся «Чорнобиль-тур», і традиційно цікавими були для туристів дегустації наливок, сала, м'ясних та солодких делікатесів від львів'ян.

Не будемо також залишати поза увагою «гнівні» пости та коментарі після виставки - як це так, стенд України в останній день виставки майже пустий, лежать тільки нікому не потрібні папірці. Варто відзначити, що активність на виставці також має свої хвилі, припливи і відпливи. Найбільш продуктивними є перші 2 дні, дещо менш - третій, ці дні є виключно бізнес-днями. На 4 і 5 день виставка стає доступною для індивідуальних туристів, це якраз субота й неділя. Звичайно, приплив відвідувачів знову відновлюється, але це вже переважно приватні особи. Значна їх частка (як це не дивно!) - такі ж самі колекціонери сувенірної продукції, значків, прапорців і т.п., як і на виставках в Україні, тож їх не можна розглядати як потенційних туристів.

Кожен день роботи на виставці - це прямі витрати для експонентів: на відрядження, оплату готелів, харчування тощо. Тому якщо в останній день на стендах залишається мінімум працівників - це не дивно. Як зазначалося вище, цього року значна частка експонентів на українських стендах були представниками компаній. І якщо компанії, що вклали значні кошти в стенди та відрядження співробітників на виставку, в останній день не виходили чи робили це мінімально - значить, цей день дійсно є неефективним. В інші ж 4 з 5 днів Україна була непогано (в міру можливостей) представлена на обох стендах - як представниками туристичного бізнесу, так і місцевих управлінь туризму.

Оскільки виставка розрахована багато в чому на клієнтський сегмент, найважливішим показником ефективності можна вважати бажання відвідувача підійти до стенду - а в подальшому відвідати цю країну або відправити туди туристів. Тож країни й компанії змагаються між собою у привабливості своїх експозицій, вдаючись до таких напрямків емоційного впливу:

Прикметним є те, що величезні стенди - інколи на третину павільйону, мали не тільки деякі країни - як-от США, Іспанія, Туреччина, Бразилія, Непал, а й окремі регіони - наприклад, Флорида, італійські Сардинія чи Венето, і, звичайно, німецькі регіони.

Етнічна музика й танці, дегустація місцевих страв та напоїв, фотографування із гарними дівчатами і колоритними хлопцями у національних костюмах, лотереї й розіграші, майстер-класи із традиційних ремесел, отримання каліграфічних іменних надписів екзотичними мовами, брендована продукція в обмін на участь у опитуваннях щодо знання країни чи задоволеності від спілкування із експонентами - це всі ті «фішки», які допомагають привабити на стенд і залишити приємний і стійкий відбиток у пам'яті відвідувача, спонукаючи його відвідати країну.

Потрапити на виставку варто навіть для того, щоби зрозуміти, чим живе туристичний бізнес у світі та які найновіші технології використовує як у своїй діяльності, так і для її промоції. В Берліні були представлені найрізноманітніші ІТ-технології від розробників та глобальних компаній-продавців. На собі можна було спробувати переліт у шикарних салонах літаків люкскласу або поспати в автомобільному наметі-трансформері, зробити моментальне фото з бусами і папугами, уявляючи себе на курорті, чи поспілкуватися через інтерактивний екран із продавцем маленької продуктової лавки десь глибоко в середині країни. Все більше експоненти відходять від паперових носіїв, переносячи основний обсяг інформації в онлайн та електронну форму. Тому найціннішою продукцією із виставки стали тепер не тонни каталогів із гарними фото, а флешки та ЗД-окуляри.

На морю думку, присутність нашої держави на найбільшій туристичній виставці світу має бути однозначно більшою. Необхідно мати можливість заздалегідь забронювати національний стенд, продумати його дизайн і запланувати активності, що розповідатимуть про країну й стимулюватимуть туристів її відвідати. Також варто в розрізі так часто згадуваного державно-приватного партнерства розробити й запропонувати якомога ширшому колу туристичного бізнесу можливості участі на стенді в Берліні - на прийнятному ціновому рівні. Бо якраз туристичний бізнес прикладатиме максимум зусиль для пошуку покупців свого продукту - а відповідно і до залучення туристів в Україну.

Харків уже має досвід роботи на Міжнародній туристичній виставці «ITB Berlin»: наша експозиція була присутня на цьому найпрестижнішому світовому форумі у 2011-2014 роках. Крім того, наше місто має багатолітній досвід представлення своїх туристичних можливостей на інших міжнародних виставкових заходах, передусім тих, що проводяться у 30 містах-партнерах у 20 державах світу. Наприклад, ми традиційно беремо участь у таких міжнародних виставках, як TOURSALON (Познань, Республіка Польща) та REGIONTOUR (Чеська Республіка), у Грузії та деяких інших державах. Утім, хотіла б зазначити, що таке співробітництво є двостороннім: харківська мерія значну увагу приділяє організації таких заходів на території Харкова. Так, цього року в нашому місті відбудеться 9-й Міжнародний форум «Харків: партнерство в туризмі» за участі іноземних міст-партнерів. Цей захід інтенсивно розвивається протягом усіх цих років, підтвердженням тому є розширення участі іноземних представників (і не тільки з міст-партнерів Харкова), збільшення присутності на ньому міст України, залучення до його проведення широкої громадськості.

Ми сприймаємо участь у виставкових заходах, як важливу складову іміджевої роботи, просування позитивної інформації про місто Харків та Слобожанщину. Саме у поєднанні міжнародного та національного досвіду, спілкуванні з колегами, обміні думками щодо здобутків та проблематики ми бачимо подальшу перспективу розви¬тку в Харкові сучасної туристичної інфраструктури.

Немає сумніву, що участь на регулярній основі у таких престижних виставках, як ITB Berlin, дає можливість донести інформацію до широкої міжнародної спільноти про кожне українське місто та про всю нашу країну в цілому. А це украй важливе саме за тих непростих часів, що наразі їх переживає наша держава. Також варто наголосити, що участь у виставках такого рангу, як ITB Berlin, сприяє перспективному формуванню образа нашої країни як привабливої туристичної дестинації, а відтак вирішує не тільки тактичні, але й стратегічні задачі формування позитивного іміджу держави за її межами.

Для нас цьогорічна участь була дуже корисною з точки зору встановлення нових та зміцнення наявних контактів, промоції міста через профільні ЗМІ та соціальні медіа тощо. Звісно, бажано, щоб надалі загальну організацію (в тому числі з урахуванням фінансової складової) здійснював Департамент туризму та курортів Мінекономрозвитку України. Всі зацікавлені українські учасники мають бути представлені на єдиному національному стенді, який би відображав все туристичне різноманіття нашої країни.

Участь у всесвітніх туристичних виставках на кшталт ITB чи WTM конче необхідна, якщо ми хочемо представляти Україну як привабливу дестинацію для в'їзного туризму. Не може не тішити, що наша держава відчутно росте: ані 10, ані 5 років тому таких яскравих українських стендів, як у Берліні цього року, не було й бути не могло. Однак для того, щоб справити необхідне враження на потенційних партнерів, які відправлятимуть своїх клієнтів в Україну, треба дещо більше, ніж сучасний стенд. На мою думку, якщо ми представляємо Україну як державу, необхідний авторитетний консолідатор національної експозиції, й на моє глибоке переконання, цим консолідатором має бути вищий державний регуляторний орган у туристичній галузі. Інакше й далі відбуватиметься те, що можна було спостерігати в Берліні цього року: два абсолютно різні за стилістикою стенди, на обох написано «Україна»... Це некоректно навіть з політичної точки зору: адже багато хто у світі нас представляє як розколоту державу...

Крім того, один із цих стендів знаходився у безпосередній близькості до експозиції Росії, що вже само по собі неприйнятно сьогодні. До речі, Крим цього року представляла саме Росія. На українських стендах Криму не було! З точки зору стороннього спостерігача виходить, що Україна змирилася з утратою одного зі своїх регіонів.

Варто зауважити ще й такий фактор: приміщення пострадянських держав знаходились переважно у підвальному приміщенні найвіддаленішої частини виставкового центру, куди доходив не кожний відвідувач виставки. А Польща, Болгарія та інші східноєвропей¬ські країни спромоглися розміститися на значно вигідніших місцях. Стенд Польщі, наприклад, розташувався поруч з експозицією Великої Британії, біля центрального входу на виставку. А щоб дістатися до українських стендів, треба було як слід поблукати...

Нарешті, українським стендам, на мій погляд, сильно не вистачало екшну. Адже відеоролик на плазмі є в кожного - відтак такий контент не є дієвим способом привернути увагу відвідувачів. Ще менш ефективним є статичні стенди з наявністю великої кількості інформаційних матеріалів. А от дегустація вітчизняного вина чи страв української кухні (наприклад, тих-таки мініатюрних вареників) привертала б увагу цільової аудиторії значно більше.

Хочу сподіватись, що до участі в майбутніх заходах підготовка здійснюватиметься заздалегідь, буде розроблено консолідовану позицію із залученням досвідчених переговірників. Тоді витрати на участь у цих авторитетних заходах - як бюджетні асигнування, так і кошти підприємців-експонентів - принесуть значно кращий результат.