Українська   English
RSS

 


 
 
 
Підписка на розсилку:
e-mail:

           
Для всього світу Індія є досить привабливим туристичним напрямком: за даними Туристичного барометра UNWTO, за результатами 2015 року кількість іноземних туристів, що в'їхали до цієї держави, перебільшила 8 млн. осіб, а сумарні їх витрати склали понад $21 млрд. Для держави з населенням понад мільярд осіб такі результати є досить-таки скромними, тим не менше, протягом 3-х останніх років відбувається зростання туристичного потоку на 5-10%, й ніщо не вказує на те, що така тенденція має змінитися в майбутньому.
Однак для світової туристичної галузі Індія є значно важливішим донором турпотоків, ніж їхнім акцептором: на прес-конференції в агенції новин «Інтерфакс Україна» з приводу українсько-індійських торговельних відносин, Надзвичайной і Повноважний Посол Індії в Україні пан Манодж Кумар Бхарті заявив, що принаймні 30% населення його країни, тобто 375 мільйонів осіб, мають доходи на рівні громадян США чи Канади, а відтак можуть собі дозволити міжнародні подорожі, чим охоче й користуються. Як повідомляє індійський портал bitb.org, щороку понад 25 млн. громадян Індії здійснює міжнародні подорожі з різною, в тому числі й туристичною, метою. UNWTO прогнозує, що вже 2020 року кількість мандрівників з індійськими паспортами у світі досягне 50 млн.
Як повідомив українським журналістам посол Індії, його співгромадяни, виїжджаючи за межі своєї держави, витрачають щонайменше $1000 за поїздку, а в більшості випадків ці суми є значно вищими. Статистика за 2015 рік підтверджує ці дані: той самий Туристичний барометр UNWTO свідчить, що середні витрати одного громадянина Індії за кордоном 2015 року перевищували $2500. Таким чином, за словами посла Бхарті, залучивши хоча б 0.1% заможних індусів, тобто 37 тис. осіб у якості туристів, Україна отримувала б щорічно понад $40 млн. доходів.
Скільки ж індійських туристів наразі приїжджає в Україну? Пан посол переконаний, що жодного. На заваді стають складнощі з оформленням українських віз, через які громадяни Індії якщо й в'їжджають в Україну, то лише за необхідністю: зазвичай це є співробітники індійських компаній та члени їхніх сімей.
Не сприяє розвитку туризму між нашими державами й відсутність прямого авіаційного сполучення, яке перервалося 2014 року та досі не відновлене. Хоча лише потоку українських туристів до Індії (приблизно 21 тис. осіб протягом 2016 року, практично всі вони дістаються до місця відпочинку еміратськими авіакомпаніями з пересадками в Дубаї та Шарджі - Ред.) вистачило б на завантаження приблизно 100 бортів на кшталт Boeing 777, тобто на 2 щотижневі рейси протягом цілого року. В реальності ж цей потік є більшим, оскільки є ненульовий потік індійських громадян до України, та й попит на транзитні трансконтинентальні перевезення теж ніхто не скасовував.
Що заважає індійським авіакомпаніям здійснювати польоти в Україну? Тим більше, Кабінет Міністрів на своєму засіданні 1 березня ухвалив постанову про спрощення оформлення українських віз для іноземців? За словами посла Індії в Україні пана Маноджа Бхарті, він запропонував державній авіакомпанії Air India здійснювати проміжну посадку в аеропорту «Бориспіль» для рейсів, які направляються на північ чи захід Європи. У принципі, таке можливо, проте подібні зміни графіку трансконтинентальних рейсів потребують, вочевидь, окремих міжурядових угод. Та й їхня економічна ефективність є досить-таки сумнівною - принаймні, наразі нічого не відомо про реакцію індійського державного авіаперевізника на таку ініціативу. Значно перспектив¬нішим для розвитку українсько-індійських відносин у галузі цивільної авіації, зокрема, відновлення прямого авіасполучення між нашими державами, стало б порозуміння між МАУ - єдиною українською авіакомпанією, яка має можливість здійснювати трансконтинентальні перельоти, та індійськими приватними перевізниками, та укладення між ними кодшерингових, а в майбутньому й інтерлайн-угод. За таких умов індійські авіакомпанії цілком могли б літати з Делі, Мумбаї чи того ж таки Гоа до «Борисполя», а їхні пасажири продовжували б перельоти до Європи чи Америки маршрутною мережею МАУ. За словами пана посла Індії, він спілкувався із цього приводу з керівництвом МАУ, й отримав відповідь, що авіакомпанія чекає «слушного моменту» для початку таких переговорів.
Зрозуміло, що від посла Індії не варто чекати на особливі зусилля з просування цієї ідеї: адже його основним завданням є відстоювання інтересів Індії, а не України. Та, як би там не було, за шматок від індійського туристичного «пирога» Україні варто поборотися: адже наша держава є досить-таки привабливою для цілого прошарку громадян Індії, які, наприклад, свого часу навчалися в наших вузах, приїжджали на стажування чи брали участь у тижнях радянсько-індійської дружби (таке теж було). Усе це стосується й нащадків перерахованих категорій. Тому установлення сприятливого режиму для інкамингу громадян Індії до України, наприклад, надання можливості оформлювати короткострокові візи безпосередньо під час перетину кордонів, як це сьогодні діє по відношенню до громадян Китаю, принесло б додаткові доходи як українському туристичному сектору, так і національній економіці. Зрозуміло, що для цього потрібні значні зусилля з українського боку - вже хоча б тому, що індійських потенційних партнерів доведеться переконувати в тому, що транзит їхніх пасажирів через Україну є безпечним, але за умов правильної політики укладення подібних взаємин цілком можливе. Що ж до формування в'їзного туристичного потоку з громадян Індії в Україну, то в цьому випадку, крім спрощення процедури оформлення віз (можливо поширення на грома¬дян цієї держави «китайської» практики оформлення дозволів при перетині кордону в аеропортах), необхідна широка пропагандистська кампанія з інформування індійців про туристичні можливості нашої держави. Можливо такі акції варто враховувати із залученням індійських земляцтв у нашій державі, а також сучасних IT-інструментів.
***
Що ж до українських туристів, які бажають потрапити до Індії, то тут перед ними не постає ніяких особливих проблем. Як повідомив вже неодноразово нами згаданий посол Індії в Україні пан Манодж Бхарті, для громадян України вже 1.5 року діє спрощений порядок оформлення короткотермінових віз безпосередньо при перетині кордону. Схема отримання такої візи подібна до тієї, що їх практикують Кіпр (електронна про-віза) та Мексика (електронний дозвіл на в'їзд до країни під запит): на сайті МЗС Індії турист заповнює відповідну форму, отримує підтвердження введених даних, після чого одноразова віза з правом перебування на території країни оформлюється на кордоні в аеропорту прильоту. Величина консульського збору в такому випадку складає $80. У результаті застосування такої схеми різко зменшилося навантаження на консульський відділ Посольства Індії в Україні: з 21000 туристичних віз для наших громадян у консульстві було оформлено близько 3000. Усе інше оформлювалося у дистанційний спосіб.
Більше того, посол анонсував у найближчому майбутньому ще один етап послаблення візових вимог для громадян України. У чому воно полягатиме, пан посол не пояснив, проте обіцяв повідомити українські ЗМІ, як тільки буде ухвалене остаточне рішення із цього приводу. Вочевидь, Україні також варто піти на симетричні кроки в галузі спрощення взаємних подорожей наших громадян (при цьому жодним чином не гребуючи безпекою - Ред.): адже практика показує, що зниження різноманітних обмежувальних бар'єрів та ліквідація штучних перешкод завжди йде на користь обом сторонам.
 
ДО РЕЧІ
За інформацією МЗС України, оформлення разових в'їзних віз із терміном перебування до 15 днів у консульських пунктах, які розташовані в аеропортах «Бориспіль», «Жуляни» та «Одеса», можливо для громадян Австралії, Антигуа і Барбуди, Співдружності Багамських островів, Барбадосу, Республіки Маврикій, Нової Зеландії, Об'єднаних Арабських Еміратів, Республіки Палау, Республіки Ель Сальвадор, Республіки Сейшельські Острови, Федерації Сент-Кіттс і Невіс, Республіки Тринідад і Тобаго та Турецької Республіки. Оформлення віз для поїздок із туристичною метою здійснюється за наявності документів, які підтверджують мету поїздки.
Для громадян Китаю візи оформлюються лише в аеропортах «Бориспіль» та «Одеса» - столичні «Жуляни» із цього переліку виключені. Якими міркуваннями користувалися упорядники цього списку, чому в ньому є саме ці країни, але відсутні, наприклад, такі держави, як Кувейт, Бахрейн, Катар та інші монархії Перської затоки. Малайзія, Сингапур, врешті-решт, Тайвань - наразі невідомо.
 
Марина КОЧЕРЖЕНКО, генеральний директор туристичного оператора «Імпала Тревел»:
Вважаю, що сьогодні Індія стає все більше привабливою дестинацією для українських туристів, які, крім традиційного пляжного відпочинку в штаті Ґоа, щодалі більше цікавляться історією, культурою та туристично-релаксаційними можливостями інших регіонів Індії. Наприклад, наша компанія очікує збільшення туристичного потоку в цю державу по таких напрямках, як Кочин, Тривандрум, Ченнай...
Що ж до відсутності прямого авіаційного сполучення між нашими державами, то, поза всяким сумнівом, потоки збільшуються при наявності прямих авіаперельотів. Однак у цьому випадку варто брати до уваги те, що Індія - це країна з дуже великою територією. Тому при плануванні маршрутів авіаперевізник має ретельно прорахувати, куди саме їх відкривати. До того ж останнім часом на вибір туристів значно більше впливає не стільки зручність маршруту, скільки вартість квитка.

А от запровадження процедури оформлення індійських віз, зокрема, електронних, суттєво спростило б організацію подорожей до цієї країни як для агентів та туроператорів, так і для самих мандрівників. При чому треба врахувати, що електронна віза працює лише в 16 аеропортах. Звичайно, Індія за рахунок цього спрощення формальностей стала б доступнішою, відчутно збільшилися б й потоки із України. Однак, як свідчить статистика, це збільшення відбувається в основному за рахунок самостійних туристів. Отже, як ми, туроператори, так і туристичні агенти, маємо точку застосування зусиль, спрямованих на підвищення продажів індійського турпродукту на українському ринку, а також на ринках сусідніх держав, насамперед. Білорусі та Молдови. 

назад >>>