Зеркало мира - Чи має перспективи туризм на воді?

Столиці й туристичні центри, які знаходяться на берегах річок, каналів чи морських проток, з точки зору туристичної привабливості мають суттєву перевагу. А саме, можливість розвивати різні види туризму на воді. Конкретні форми цього туризму залежать від гідрологічних умов водойм, на яких розта-шовані туристичні центри, проте немає жодного сумніву, що відпочинок на воді приваблює значну кількість як мешканців цих міст, так і туристів, що їх відвідують.

У цьому плані Києву підфартило: він розташований на берегах Дніпра - однієї з найбільших та найповноводніших європейських рік, природні умови обох берегів є суттєво різними, до того ж у київській акваторії нараховується кілька великих островів, на яких розташовані парково-рекреаційні зони. Отже, туризм на воді для української столиці є індустрією, здатною суттєво підвищити привабливість Києва як для громадян України, так і для іноземних туристів. Також вона має можливість генерувати значні прибутки для операторів.

Але тільки потенційно. Наразі ж індустрія водного туризму, хоча й існує та навіть демонструє певний розвиток, ще є далекою від тих обсягів, які спостерігаються в європейських столицях та великих туристичних центрах - Будапешті, Братиславі, Відні, Амстердамі або ж у Стамбулі. Причин для цього кілька, й бойові дії на сході України - далеко з них не найважливіша.

Крім круїзного туризму на річкових теплоходах або суднах типу «ріка - море», у поняття «туризм на воді» підпадають кілька видів відпочинку, які відрізняються, в основному, типом плавзасобів, які використовуються:

Крім описаних видів туризму, існує ще індустрія пасажирського сполучення внутрішніми водоймами, проте в Києві вона відсутня: періодичні спроби запустити як місцеві, так і середньомагістральні (наприклад, до Канева) пасажирські перевезення неодмінно зазнавали фіаско. Принаймні, поки що.

Що ж до водного туризму, то практично всі його види (окрім хіба що ботхаузів) діють та розвиваються в акваторії Києва з різною інтенсивністю та успіхом. Поза всяким сумнівом, наймасовішим із них є екскурсійні короткотермінові поїздки та прогулянки аквато-рією Дніпра на суднах під народною назвою «річковий трамвай». і6 квітня, на честь відкриття навігації на Дніпрі 2017 року, ПАТ «Київський річковий порт» запросив журналістів саме на таку прогулянку акваторією Дніпра, під час якої представники вітчизняних ЗМІ дізналися досить-таки багато цікавих фактів як про українську столицю, так і про індустрію пасажирського судноплавства, яка, власне, й забезпечує водний туризм.

У Києві діє з десяток судноплавних компаній, які надають послуги з туристичних перевезень в акваторії Дніпра. Переважна більшість із них перебуває у приватній власності, державне регулювання галуззю здійснює Міністерство інфраструктури в особі Адміністрації річкових портів України. Приватні компанії надають послуги як у сегменті прогулянкового туризму, так і здають теплоходи у бербоут-чартер для організації корпоративних заходів (наприклад, для компанії «Амадеус Україна», яка протягом тривалого часу на початку осені влаштовує семінари на бортах теплоходів та на київських островах для своїх партнерів - Ред.). Саме на теплоході однієї з таких компаній, яка надає послуги під торговельною маркою Riverest, ПАТ "Київський річковий порт» возив представників вітчизняних ЗМІ і6 квітня.

Крім цього, приватний бізнес охоче опановує середньомагістральні напрямки. Так, минулого року підприємець Дмитро Власов вивів на ринок одноденні тури до Канева із доставкою туристів швидкісним судном на підводних крилах «Полісся-1». Подібні тури цей самий бізнесмен організовує й до садиби колишнього президента України Віктора Януковича у Межигір'ї, що на правому березі Київського водосховища.

Ще одна київська туристична компанія - «Чорнобиль Тур», яка займається екскурсійним туризмом у Чорнобильській зоні відчудження - заявила про наміри відкрити цього року екскурсійний маршрут до ЧАЕС із довезенням туристів з Києва на швидкісному судні на підводних крилах типу «Полісся». Восени минулого року цей туроператор навіть здійснив демонстраційну поїздку для журналістів та представників екскурсійних бюро та інкамингових туристичних операторів до Чорнобильської зони.

Круїзним судноплавством на Дніпрі протягом багатьох років займається компанія «Червона Рута», яка має у своєму розпорядженні 5 теплоходів, у тому числі з типу «ріка - море». Це дозволяє здійснювати круїзи за маршрутом «Київ - Одеса», а також заходити в Дунай.

Як ми вже казали, потенціал водного туризму в Україні, зокрема, в Києві, далеко не реалізований. На те є кілька причин, і перша з них - це технічний стан практично всіх туристичних суден, які придатні здійснювати туристичні перевезення. Майже 100% теплоходів, що зареєстровані в Україні, випущено в 70-х роках минулого століття, отже, вартість технічного обслуговування та відновлюваних ремонтів часто перевищує 50% від собівартості туристичного продукту.

Друга причина високої собівартості водного туризму - це енергоємність пасажирських теплоходів, особливо швидкісних. Наприклад, «Ракети» чи «Метеори» обладнані модифікаціями авіаційних двигунів, відповідно витрати пального при їх експлуатації також наближаються до авіаційних норм. Через це підприємці мають виставляти високу кінцеву вартість своїх про-дуктів - година оренди прогулянкового теплоходу типу «Каштан» коштувала минулого року від 2000 грн., а вартість прогулянки тривалістю у годину під мостами Києва - від 150 грн. з пасажира. Крім того, не забуваймо, що, на відміну від Південної Європи чи того ж таки Стамбула, навігація на Дніпрі триває лише кілька місяців (залежно від погодних умов), холодної пори року теплоходи змушені простоювати у спеціальних доках - що лише збільшує видатки їхніх власників.

Висока собівартість водного туристичного продукту призводить до того, що на українських теплоходах майже не застосовуються сучасні технології на кшталт багатомовної трансляції чи обладнання спеціальних салонів для курців, що є звичним для туристичних пароплавств у державах Європейського Союзу. Більше того, підприємці, намагаючись отримати максимальний прибуток від своєї діяльності, застосовують у своїй діяльності «принцип маршрутки», тобто завантажують теплоходи до гранично допустимої межі (а іноді й перевищуючи її, що ставить під загрозу безпеку туристів). Типова київська прогулянка на теплоході - це тіснява, гучна музика з потужних динаміків (як правило, низькопробна російська попса), тютюновий дим та майже безмежна кількість алкогольних напоїв, які продаються на борту з добрячою націнкою. Звичайно, існують і винятки з описаної картини, проте цивілізований продукт, як правило, є значно дорожчим за типовий для Києва «жлоб стайл».

Як заявляють представники річкових судноплавних компаній, показники наявного турпотоку по Дніпру поки що не дають їм можливості кардинально оновлювати чи, тим більше, купувати сучасні, туристичні теплоходи. Тим не менше, за дотримання певних умов прибутковість водно-екскурсійного туризму може бути суттєво збільшено, а відтак з'являться підстави для приходу в індустрію масштабних інвестицій.

• Налагодження співпраці операторів водно-екскурсійного туризму (річкових пароплавств) із інкамин-говими туроператорами, що дасть можливість пропонувати на ринку комплексний продукт. Це дасть можливість судноплавним компаніям збільшувати завантаження наявного флоту, а значить, прибутковість своєї діяльності;

• Максимальне поширення інформації про свої послуги на ринку, в тому числі й за допомогою сучасних дистрибутивних методів (взаємодія з GDS, використання інтернет-маркетингу та SMM, взаємодія з вітчизняними та зарубіжними ЗМІ тощо);

Сьогодні водний туризм переживає не найліпші часи, тому важко говорити про інвестиційну привабливість цієї галузі. До 2014року значною мірою на заробіток пасажирського флоту впливав потік туристів з Росії та інших пострадянських держав. Наразі він суттєво - у кілька разів-зменшився, у той же час заміщення туристами з інших європейських країн не відбулося. Хочеться сподіватися - поки що.

З іншого боку, протягом останніх років у столиці в рази збільшилася кількість різноманітних розваг, тому конкурувати за клієнта стає все важче. Клієнт став вибагливішим, а через наявний стан української економіки ще й зменшилась його платоспроможність. Не можу не зазначити, що в експлуатації у більшості річкових судноплавних компаній перебувають теплоходи, побудовані ще за часів СРСР. Вони хоча й модернізовані, але все ж таки більшість наявних суден морально застаріли.

Тим не менше, наша компанія - вже хоча б для того, щоб не здавати позицій -планує запуск нових програм та маршрутів. Наприклад: дитяча програма, музична програма для закоханих, Київ індустріальний для усіх зацікавлених та маршрут на Кончу-Заспу для усіх допитливих.

Ми відкриті для співпраці з усіма, хто цього бажає. Тісно співпрацюємо з київськими білетними касами та туристичними інформкіосками. Користуємось послугами агенцій-посередників з оренди теплоходів під різноманітні події. Співпрацюємо з Лігою екскурсоводів Києва. Що ж до участі у глобальних дистрибутивних системах, то наразі вона для нас не є актуальною, але з розвитком ринку все може змінитися.

Найбільша проблема водного транспорту полягає в тому, що за останні 20 років українці відвикли від нього. Крім того, питомі витрати при річкових пасажирських перевезеннях є більшими, порівняно з пасажирським залізничним транспортом (який, до того ж, отримує дотації) чи автобусним сполученням. Тож повернути людей до внутрішніх водних перевезень украй складно. Крім того, в нашому кліматі водні перевезення носять сезонний характер, що обмежує динаміку їхнього зростання.

Таким чином, галузь перебуває у дуже непростих умовах. Та в останні роки через економічну ситуацію, події на Сході та в Криму, люди почали більше подорожувати всередині України. А водний транспорт пропонує додаткові емоції та можливості. Тому, як на мене, він стає дедалі перспективнішим як галузь для інвестицій.

У випадку швидкісного флоту, який нам вдалося придбати й відновити власним коштом, інвестиції були індивідуальними. Щоправда, зараз спостерігаємо активізацію інвестицій у пасажирський флот однієї з найбільших вантажних судноплавних компаній. Фінансово-промислові групи також можуть це собі дозволити, але за умов, що пасажирський флот буде рентабельним. Інакше прагматизм врешті-решт візьме гору, й пасажирський флот знову буде відкинуто на холодний відстій, продано за кордон або перероблено на металобрухт.

На жаль, наразі маємо не найкращий час для розвитку внутрішнього водного транспорту, в тому числі для туристичних потреб. Значна частка видатків - це дизельне пальне. Його вартість значною мірою формує ціну квитків, відтак вона, на жаль, не є настільки доступною, як нам би хотілось. Крім того, судноплавні компанії сплачують подорожний акциз, не використовуючи автомобільних доріг. Абсурд, але такими є реалії нашого життя. Більше того, на черзі - Закон про водний транспорт, де з перевізників стягатиметься плата за використання водних шляхів, що знову потягне за собою збільшення вартості перевезення, а відтак і зниження попиту. На мою думку, якщо держава прагне відродження водного транспорту, їй варто було б лібералізувати бізнес-клімат для перевізників, а не душити нас новими податками.

Якщо говорити про розвиток маршрутної мережі, то швидкісний флот має неймовірні можливості, аби тільки туристичний ринок встигав ці напрямки охоплювати. Ми готові відкривати нові, подекуди ексклюзивні, напрямки. Але не завжди зустрічаємо ініціативу на місцях і готовність розвивати сервіс для туристів, пропонувати їм комплексний продукт - від харчування до сувенірів, організовувати дозвілля, якісне проживання. Тому часто доводиться самим брати ініціативу в свої руки. Так, нам вдалося зробити сміливі кроки - відкрити рейси у Канів, колишні президентські резиденції на Київському водосховищі у Межигір'ї та в Сухолуччі. Уперше зайшли у р. Прип'ять до Зони відчуження разом із туристичними партнерами.

Окремі туристичні компанії зацікавлені у повному фрахті для ексклюзивних подорожей. Таких маршрутів небагато, їх вартість суттєво більша, але як для круїзу одного дня й подорожі всього життя - цілком виправдана. Ми не туристична компанія, хоча час від часу нам доводиться «підштовхувати» цей сектор. «Ракети» - це й атракція, й частина подорожі, точніше, емоцій від подорожі. Більшість турфірм звикла йти протореним шляхом, але час відкривати нові горизонти, адже попит на внутрішній туризм і водні перевезення знову зростають. Питання у тому, чим здивувати клієнтів та які враження їм презентувати.

Круїзи по Дніпру та Дунаю повертаються, це означає, що іноземні туристи зацікавлені у відвідинах України, а ми готові дивувати. Ще у 2015 році ми відчували певний скепсис туристичних фірм. Тепер ми вже маємо графік попередніх замовлень майже на всю навігацію, і готові до співпраці із іноземними колегами.