Український туризм - ПІВДЕННА БЕССАРАБІЯ: смаколики й не тільки

Різке зростання інтересу наших співгромадян до подорожей Україною, яке триває вже третій рік поспіль, призвело до інтенсивного розвитку територій, які ще кілька років тому вважалися в туристичному плані безперспективними. Скажімо, на тлі загального захоплення екскурсійним туризмом на захід України та певної втоми від Львова у цьому напрямку почав розвиватися Луцьк, перші кроки в цьому напрямі став робити й Івано-Франківськ. З іншого боку, завдяки загальній зацікавленості внутрішнім туризмом, мешканці багатьох регіонів нашої держави стали виявляти бажання залучати туристів до себе. Адже зрозуміли, що туризм може приносити їм стабільний прибуток. Комусь це вдається краще, комусь гірше, проте немає сумніву, що за такої ситуації у виграші залишаються всі: туристи відкривають для себе нові горизонти своєї Батьківщини, оператори, які спеціалізуються на внутрішньому та в'їзному туризмі, за рахунок відкриття та експлуатації нових маршрутів отримають додаткові прибутки, так само, як і місцеві інфраструктурні об'єкти.

Поширення в Україні супермаркетів призвело, крім усього іншого, до уніфікації продуктового асортименту: практично у всіх рітейлерських мережах можна зустріти один і той самий набір торговельних марок - із незначними варіаціями. Та досить часто трапляється так, що продукція виробників, які з тих чи інших причин не представлені в рітейлерських мережах, є більш якісною та дешевшою за традиційні й поширені бренди. Наразі такі виробники почали розуміти, що розвиток туризму у своїх регіонах - це ще й можливість налагодити додаткові канали збуту своєї продукції.

Таким чином, у розвитку гастрономічно-туристичного напрямку до Південної Бессарабії, зокрема, до міста Болград та його околиць, виявились зацікавлені усі без винятку учасники туристичного ланцюжка: місцеві інфраструктурні об'єкти, виробники м'ясної, молочної та винної продукції з одного боку та тур-оператори - з іншого. Вже кілька місяців деякі одеські туроператори возять до Болграду одноденні гастро- та етнотури, під кінець сезону їм вдалося вийти на регулярне (щотижневе) відправлення груп. Однак досі цей напрямок залишався невідомим для туристичної громадськості з інших регіонів України.

Виправити ситуацію взялася громадська організація «Агенція розвитку туризму», засновник та керівник якої Роман Козловський протягом тривалого часу виконує роль своєрідного натхненника розвитку туристичного руху на Одещині, зокрема, розвитку «нетуристичних» регіонів цієї найбільшої в Україні області. А оскільки Роман є ще й давнім автором «Українського туризму», зрозуміло, що саме наш журнал було запрошено у якості співорганізатора рекламно-інформаційного туру до Болграду для київських журналістів і туроператорів. Тур був цільовим: його учасники від¬відали саме виробників харчової, тобто м'ясної, сирної та винної продукції, які розташовані в цьому південноукраїнському місті, та у його околицях.

Донедавна Південна Бессарабія вважалася таким собі «ведмежим кутом» через свою важку доступність для мешканців інших регіонів України: через надзвичайно поганий стан автодоріг у регіоні та практично повну відсутність пасажирського залізничного сполучення туристичний рух на цій території був майже відсутній.

Ситуація змінилася рік тому, коли після тривалої боротьби між Києвом та Ізмаїлом було запущено прямий щоденний поїзд №145/146. Саме за допомогою цього потяга до Бессарабії прибули учасники рекламно-інформаційного туру зі столиці України.

Слід зауважити, що через Болград також проходить залізнична колія, проте це Молдавська залізниця: Болград знаходиться в своєрідному апендиксі, оточеному з усіх боків територією Молдови, отже, залізнична колія заходить до міста з території цієї країни й туди ж прямує. Пасажирське сполучення тут відсутнє вже як мінімум 15 років (колись тут курсував потяг Одеса-Кишинів - Рені - Ред.). Утім, відстань між Ізмаїлом та Болградом порівняно невелика, якість автодороги останнім часом суттєво поліпшилась, отже, тури з Києва та інших регіонів Центральної України (наприклад, з Житомирщини чи Вінничини) цілком можна базувати на цьому потязі, а в перспективі й на готельній базі Ізмаїла, а не тільки Болграда.

Одеські туроператори зазвичай роблять для своїх клієнтів гастроенотури в експрес-режимі, тобто одноденні. У принципі, завдяки зручному графіку київського потяга (прибуття до Ізмаїла 8.23 ранку, відправлення о 18.00) такі програми можна організовувати й для киян, проте наявність різноманітних атракцій у регіоні дає можливість утворювати й тури більшої тривалості. Наш прес-тур тривав 2 дні, одну ніч ми провели в закладах розміщення Болграду. У болгарській механі «Балкански ястия», тобто «Балканські смаколики», ми не тільки спробували страви болгарської національної кухні, але й під керівництвом власника закладу приготували одну з них - курбан по-добружданському, яким, зрозуміло, за якийсь час поласували: це елемент стандартної програми для туристів. Крім майстер-класу з приготування курбану, наша програма включала до себе відвідини одного з місцевих винзаводів з дегустацією. При чому напої для неї наливалися безпосередньо з цистерн, де вино дозріває до необхідної кондиції.

Передбачалися й відвідини місцевого сирного заводу, який виготовляє різноманітні види сирів - як із коров'ячого, так і з козячого молока. На превеликий жаль, через збій у програмі туру на сам завод ми не потрапили, проте продегустувати продукцію, яка виго¬товляється під торговельною маркою Latteville, нам усе ж таки вдалося: разом із вибаченнями за нестикування в графіках, керівництво ТОВ «Болградський сирний завод» передало зразки своєї продукції.

Варто зауважити, що місцевий неспішний ритм життя, який сильно відрізняється від столичного, призводив до того, що на кожну з дестинацій ми витрачали відчутно більше часу, ніж це було заплановано програмою. Місцеві мешканці та власники інфраструктурних об'єктів довго не хотіли нас відпускати, показуючи все нові й нові цікавинки. Через це наступним за чергою господарям доводилося втрачати свій час, а графік туру, відповідно, збивався, через що ми мало не спізнилися на потяг. Висновок: при конструюванні турів туроператорам варто закладати на відвідування кожної дестинації приблизно на 30, а то й 50% більше часу, ніж зазвичай відводиться на подібні заходи у традиційних туристичних центрах.

Наступного дня ми відвідали село Каракурт, в якому мешкають етнічні албанці, які зберегли свою мову та культуру ще з доісламських часів. На відміну від більшості мешканців Республіки Албанія, бессарабські албанці є християнами (їхні предки кілька сотень років тому втекли на територію нинішньої Одещини від турецької навали та тотальної ісламізації - Ред.), тож ми мали змогу ознайомитися з перлинами насправді реліктової культури та поспілкуватися з її носіями. На мою думку, відвідини Каракурту та фольклорне шоу, яке влаштовують місцеві мешканці, також варто включати до турів Південною Бессарабією.

Утім, віднедавна в регіоні, на додаток до гастроно¬мічних та винних принад, з'явилося ще й автентичне спа - місцевий підприємець установив чан для «варіння» туристів за зразком тих, що набули широкої популярності на Закарпатті. Крім можливості «поваритися» в духмяному відварі місцевих степових трав, туристи можуть насолодитися чудовим краєвидом озера Ялпуґ -до речі. найбільшого в Україні. На території Ренійського району, поблизу села Орлівка, діє ще одна туристична атракція - екологічний парк «Картал», до якого у рамках міжнародної програми переселене невеличке стадо водяних буйволів карпатської породи. Ці тварини колись мешкали на теренах Нижнього Подунав'я, зараз же здійснюється програма ООН із відновлення автентичного природного середовища.

Варто зазначити, що водяні буйволи відрізняються лагідною вдачею, зокрема, охоче позують для туристів, а деякі з них привчені катати на собі охочих. Тварини добре акліматизувалися й навіть розмножуються. Тож відвідини екопарку «Картал» теж варто включати у програми турів до Нижнього Подунав'я.

Отже, досвід проведення рекламно-інформаційного туру Південною Бессарабією можна вважати успішним: усі туроператори, які взяли в ньому участь, повідомили включення презентованого напрямку до своїх бізнес-планів, а представники ЗМІ схвально відгукнулися про туристичні можливості регіону у своїх публікаціях. Через це є велика ймовірність, що ініціатива розвиватиметься, й у майбутньому до Південної Бессарабії запрошуватимуться й представники турис¬тичної громадськості інших регіонів.

На наш погляд, пропонувати туристам Болград та його околиці варто як у рамках самостійних, окремих турів (подібно до того, в якому побували ми), так і складових комплексних програм (наприклад, Вилково, дунайські острови та 0 км на готельній базі Ізмаїлу + гастроетнотур на базі болградських засобів розміщення). У майбутньому, коли в селі Орлівка запрацює поромний комплекс, можливо влаштовувати виїзди до румунської частини Нижнього Подунав'я, островів у дельті цієї ріки та міста Тулча. Також останнє стане можливим у випадку давно пропонованого запуску міжнародного річкового сполучення між Ізмаїлом та Тулчею.

Так само, у майбутньому, із розвитком туристичної інфраструктури в регіоні та транспортного сполучення (міжнародної поромної переправи, реконструкції автомобільних шляхів та залізничної колії Ізмаїл - Одеса) з'являться перспективи для розвитку в'їзного туризму: як безпосередньо до регіону, так і далі, аж до Одеси.

Донедавна туристичні можливості Південної Бессарабії використовувались не більше ніж на 10-15%: регулярний потік спостерігався хіба що до придунайського містечка Вилкове, куди одеські туристичні компанії пропонують стандартні тури (зазвичай одноденні - Ред.) Однак починаючи із середини цього року, ситуація змінилась. Наша Агенція разом із місцевими активістами вирішили розробити принципово новий продукт на туристичному ринку Одещини - гастрономічно-винний тур до Болграду. Скажу відверто: навіть без потужного промо, яскравих фото та масованої реклами багато одеситів захотіли поїхати у такий тур - виключно завдяки тематичній спрямованості. Адже гастрономічна тематика приваблює багатьох людей, а якщо смаколики поєднати з дегустацією найкращих вин та незвичайними атракціями, то такий тур обов'язково матиме успіх.

Не стали виключенням і київські туроператори та журналісти: після презентаційного туру вони обіцяють сформувати групи до Болграду вже цього року. Хоча ще півроку тому цей напрямок не розглядався вітчизняними компаніями як перспективний щодо організації стабільних туристичних потоків.

Туристична привабливість Південної Бессарабії, на мій погляд, дещо специфічна, але вона далеко не нульова. Регіон має свої «фішки», тож я не сумніваюся, що за належної промоції туристи сюди поїдуть - хоча б за сиром, м'ясом та вином, які тут насправді дуже якісні та відносно недорогі.

Інша річ, що не кожного туриста зацікавить саме гастрономічна чи винна складова, але в результаті поїздки ми дізналися, що в регіоні є що дивитися й окрім цього. Наприклад, ті ж самі українські албанці. Ну й сам по собі факт, що на нашій землі живуть представники екзотичного народу, які зберегли свою мову та культуру, привабить до села Каракурт певну кількість туристів.

Я вважаю, що реалізація туристичного потенціалу регіону стримується обмеженістю шляхів сполучення з іншими частинами України. Прямий потяг до Києва - це, звичайно, чудово, проте недостатньо для інтегрування регіону до великої України. Було б добре продовжити до Ізмаїла хоча б один зі львівських поїздів, які наразі курсують до Одеси. Або хоча б включати до складу київського потяга причіпні вагони з Харкова, Дніпра чи того ж таки Львова. Я розумію, що вантажний рух на ізмаїльській гілці утруднює вишиковування нових ниток для пасажирського сполучення, проте сподіваюсь, що у майбутньому, коли на цьому напрямку збільшиться попит, Пасажирський департамент Укрзалізниці все ж таки спроможеться кардинально реформувати рух на ділянці з урахуванням потреби в пасажирському сполученні.

Болградський район і сусідні території поки що практично невідомі українському туристу. І в певній мірі це добре, оскільки дає можливість запропонувати бувалим мандрівникам щось абсолютно нове й цікаве. В цьому прикордонному регіоні склалося унікальне поєднання культур: болгарської, албанської, гагаузької, молдавської - і все це на відносно невеликій території України. Найяскравіше культурне розмаїття туристи зможуть відчути, куштуючи страви національних кухонь - надзвичайно смачні та різноманітні. А якщо доповнити це враження спілкуванням із жителями місцевих сіл, їхніми танцювальними і пісенними традиціями-виходить веселий та динамічний тур, який «підігрівається» знайомством із винними традиціями регіону, починаючи від відвідання одного із найбільших виновиробників України - Болградського винзаводу. Оскільки вино тут роблять ледь не у кожному дворі, буде можливість прогулятися виноградниками, і скуштувати ягоди прямо з куща, та й долучитися до виготовлення вина домашнім способом. Іншою беззаперечною перевагою краю є його природа - придунайські озера і плавні з місцевими птахами, та екологічний парк із водними буйволами.

Розвиток туризму на півдні Одещини знаходиться поки що на початковому етапі - потребує вдосконалення готельно-транспортна інфраструктура, необхідно провести значну роботу з промоції туристичних можливостей. Але рух відбувається у правильному напрямку, є підтримка ініціатив місцевою владою, і головне - бажання бачити у себе в гостях туристів. Тому все буде - і туристи, і позитивні зрушення у місцевій економіці, які йдуть за ними.

Однією з найголовніших туристичних принад Південної Бессарабії як виноробського краю є Фестиваль вина, який кілька років поспіль відбувається у Болграді у середині листопада з 2011 року. Цей захід користується заслуженою популярністю в мешканців Одещини, проте за умови поліпшення сполучення південної частини області з іншими регіонами України, зокрема, наявності поїзда з Києва, туроператори можуть розробляти цільові програми й формувати групи з мешканців інших областей саме під цю подію.