 |
  EnglishRSS
|
||||||||||||
|
Протягом кількох останніх років в Україні з'явилася спільнота, яка носить ознаки тоталітарної секти. Цю спільноту можна назвати лоукостероманами». Її члени вважають, що майже всі нещастя нашої туристичної галузі (та й усього суспільства) полягає в тому, що на український ринок досі не прийшли авіаційні лоукостери. Мовляв, коли вони зайдуть, усе одразу зміниться на краще. Звичайно, ці завищені очікування не мають нічого спільного з реальністю: адже бюджетні авіакомпанії, або лоукостери - це такий самий бізнес, як і будь-який інший, його кінцевою метою є отримання прибутку, а не благодійність. Саме тому наявність низьких цін на перельоти маршрутною мережею перевізників-лоукостерів супроводжується значною кількістю додаткових умов, про які зазвичай неспеціалісти або просто не зна¬ють, або умовчують, переслідуючи свої цілі. Широка ж громадськість, збуджена малореальними очікуваннями, болісно сприймає кожну невдачу чи відтермінування на шляху приходу в Україну настільки бажаних лоукостерів. Наприклад, так сталося в ситуації зі зривом переговорів з ірландською авіакомпанією Ryanair: з точки зору фахівців авіаційної галузі та дотримання державних інтересів керівництво аеропорту «Бориспіль» вчинило абсолютно правильно, не погодившись піти на ультимативні вимоги ірландця. Але на думку широкої громадськості, факт неприходу іменитого лоукостера в Україну - це суцільна «зрада». Чому Україна? Але трапляються випадки, які як фахівці, так і громадськість оцінюють (чи можуть оцінити) однаково позитивно. Йдеться, наприклад, про факт приходу в Україну чергової авіакомпанії, яка позиціонує себе як улюблений українським товариством лоукостер. Йдеться, зрозуміло, про італійського авіаперевізника Ernest Air, який у жовтні почав польоти з італійського Бергамо до Львова, а з 9 грудня почне виконувати регулярні рейси й до столичного аеропорту «Жуляни». Про це на прес-конференції, яка відбулась 14 листопада у бізнес-терміналі міського столичного аеропорту, повідомили керівники авіакомпанії: бізнес-директор з розвитку Шаді ель Танір та регіональний менеджер Девід Стрінна. Літаки, орендовані обличчям бородатого скандинава на ім'я Ернест, курсуватимуть з Києва та Львова до Берґамо та Неаполя тричі на тиждень, а зі Львова ще й до Венеції (2 рази на тиждень). Вартість квитка OW становить від 49 євро, одиниці багажу - від 8 євро, до квитка входить ручна поклажа масою до 10 кг включно. Поза всяким сумнівом, приходу на український ринок нового авіаперевізника варто радіти: при чому не тільки такому гранду, як Qatar Airways, але й молодій та маленькій Ernest, яка наразі має у своєму розпоряджен¬ні лише 2 повітряні судна - Airbus A319 та A320 місткістю, відповідно, 140 та 180 крісел, та яка свою операційну діяльність почала лише цього року на маршрутах між Італією та Албанією. Вже хоча б тому, що український ринок, як висловився віце-президент з європейського розвитку Air France/KLM Баррі тер Вурт, притаманний «високій ступінь турбулентності». Як це не прикро, та це, на превеликий жаль, правда - події останніх років це лише підтверджують... До слів топ-менеджера поважної європейської авіакомпанії з великим сумом додамо, що Україна ще й досі перебуває в «червоній» зоні 90% світових туристичних рейтингів та порадників через війну на Сході держави. Зазвичай автори та упорядники таких матеріалів не вдаються у деталі, обмежуючись лише формальним підходом: війна? Значить, небезпечно, тобто їхати туди небажано чи навіть «украй небажано». Як, припустимо, в Афганістан чи Сомалі... Вивести нашу державу із цього «червоного сектора» могли б відчайдушні та скоординовані зусилля держави та бізнесу із донесення до світової громадськості реальної ситуації на наших теренах. На жаль, такої координації наразі не спостерігається, й не видно її перспектив. Отже, вихід на «турбулентний» український авіаційний ринок здійснюють лише ті авіаперевізники, які або добре знають нашу ситуацію, або яким просто нема чого втрачати. До останніх, вочевидь, відноситься й Ernest: адже конкуренція на традиційних європейських авіаційних маршрутах є надзвичайно високою, у тому числі в лоукост-сегменті, тож пробитися молодій компанії надзвичайно складно. У той же час буквально під боком є велика, хоча й бідна, держава, серед громадян якої спостерігається значний попит на перевезення у бік Євросоюзу. Ризики, звичайно, є, проте цілком розумні: так, на сході цієї держави насправді триває конфлікт, проте від Києва до зони бойових дій - щонайменше 750 км, а від Львова - відповідно 1300. Тим часом українські аеропорти працюють, іноземні літаки приймають, інцидентів, пов'язаних із військовою загрозою, не зареєстровано. Так чому б туди не полетіти? Бо ж у випадку успіху можна отримати непоганий прибуток. Ситуація, вигідна для всіх В редакції УТ немає телепатів, та, скоріш за все, ухвалюючи рішення про початок польотів саме в Україну, топ-менеджери Ernest Airlines міркували саме так - бо про це свідчить елементарна логіка. Тим більше, у компанії недвозначно заявили: цільовим контингентом для неї є трудові мігранти, яких в Італії вистачає. А якщо взятии до уваги, що свою діяльність Ernest почала саме з обслуговування цієї категорії пасажирів, стає зрозумілим, що молодий європейський лоукостер намагається відкрити нове «вікно» на пересиченому пропозиціями подібних послуг ринку, й у випадку успіху стяжатиме лаври першопрохідця. Утім, вітчизняній авіаційній галузі прихід італійського «Ернеста» теж буде корисним. Адже у випадку успішної діяльності на наших теренах ця авіакомпанія послужить прикладом і для інших: мовляв, український ринок є цілком безпечний, тож на ньому можна успішно працювати й заробляти. Не виключено, що услід за «Ернестом» в Україну прийдуть європейські авіакомпанії середньої ланки - ті, що наразі до нас придивляються. Наприклад, румунська Blue Air, яка нещодавно висловлювала зацікавленість почати польоти до Чернівців, або й словацька Danube Airlines чи італійська Volotea. Тим більше, схоже, що Ernest Airlines ґрунтовно підготувалася до виходу на український ринок: за словами представників керівництва, станом на середину листопада до стоку авіакомпанії вже підключено близько 100 авіаційних агентів, проведено переговори з лідерами ринку, а в недалекому майбутньому планується поширювати контент авіаперевізника й через GDS. До речі, незважаючи на свою цільову аудиторію - трудових мігрантів - авіакомпанія не цурається й туристичних перевезень. Про це на прес-конференції заявив той-таки пан Шаді де Танір, наголосивши на тому, що перевізник «буде радий бачити на своїх бортах українців, які матимуть бажання відпочити в Італії чи відвідати її історичні та культурні пам'ятки». Із цією метою він оголосив про те, що у лютому авіакомпанія організує для українських журналістів та туристичних компаній повноцінний рекламний та прес-тур до Неаполя як однієї з найпривабливіших італійських дестинацій для громадян України. Що ж, будемо сподіватися, що перевізник дотримається своєї обіцянки: на превеликий жаль, в останні роки подібних заходів на українському ринку суттєво поменшало. Отже, побажаємо італійському новачкові в авіації в цілому та на українському ринку зокрема усіх можливих успіхів: бо маємо ситуацію, вигідну для всіх без винятку. А подібне трапляється не так вже й часто...
|
|||||||||||||