 |
  EnglishRSS
|
||||||||||||
|
«Український туризм» неодноразово наголошував на необхідності якнайтіснішого державно-приватного та державно-громадського партнерства у найрізноманітніших галузях, у тому числі у туризмі та на транспорті. Адже існують ситуації, які ані бізнес, ані громадськість самі по собі вирішити не в силах, а державні інституції на них просто не звертають уваги - наприклад, у силу зорієнтованості на вирішенні інших, глобальніших питань. У першу чергу, це стосується міждержавних відносин, зокрема, розбудови транскордонної інфраструктури, такої, як зведення нових чи кардинальне оновлення наявних пунктів пропуску через Державний кордон, установлення нових шляхів сполучення і т.д. 17 лютого у сусідній Польщі, а саме, у прикордонному місті Перемишль, сталася непересічна подія: під час конференції «Європа Карпат» одразу два польських урядовці - міністр інвестицій і розвитку Польщі Уегсу Kwiecinski та міністр інфраструктури Andrzej Adamczyk оголосили про намір скерувати вже у 2018 році 40 мільйонів злотих (близько 10 млн. євро) на відновлення колії європейського стандарту за маршрутом Перемишль-Нижанковичі. А також ініціювати зміни до ноти Міністерств закордонних справ про відкриття пункту пропуску Нижанковичі-Мальховичі, які б уможливили на ньому пропуск пасажирів та вантажів. Це все станеться за умови, що українська сторона проведе модернізацію 30-кілометрового відтинку євроколії Нижанковичі-Хирів-Смільниця та забезпечить прийом і пропуск по ній поїздів. Варто зазначити, що ця подія сталася завдяки тривалій та наполегливій діяльності громадських активістів з організації linia102.pl - ентузіастів відновлення залізничного руху між Перемишлем та станцією Ustrszyki Dolne (Устрики Долішні), яке наразі можливе лише через територію України, а саме - станцію Нижанковичі, до якої доходить європейська колія шириною 1435 мм. Свого часу так і було: польський потяг заходив на територію України, ненадовго зупинявся на станції Хирів та через залізничний прикордонний перехід «Смільниця» повертався до Польщі. Це, власне кажучи, й була «лінія 102». Однак через те, що міждержавну угоду із незрозумілих причин не було продовжено, у середині 90-х років рух було припинено, а частину євроколії на території України розібрали. Натомість через залізничний міжнародний перехід «Смільниця» ще до 2010 року їздили поїзди Хирів-Загуж та Хирів-Ясло, але рух був припинений через систематичне нищення рухомого складу контрабандистами. Зайве й казати, що в нинішніх умовах, коли попит серед громадян України на подорожі до ЄС збільшується навіть не щороку, а щомісяця, відновлення такого сполучення на регулярній основі було б украй ефективним як з точки зору зменшення напруженості на українсько-польському кордоні, так і для збільшення доходів «Укрзалізниці». Українські пасажири отримали б можливість безперешкодного в'їзду до Польщі, зокрема, на гірськолижні курорти Східних Карпат, а громадяни Польщі мали б змогу без особливих проблем в'їжджати на територію України, після чого слідувати далі - наприклад, до витоків річки Сян, до українського Закарпаття або ж транзитом до польських Устрик або Загужа, до яких залізничний шлях з Перемишля через Хирів найкоротший. Звичайно, для цього потрібна добра воля «Укрзалізниці», зокрема, як мінімум, перегляд наявних графіків та маршрутів сполучення в цьому регіоні і як максимум - відновлення нині непридатної для проїзду колії 1435 мм. А як же ситуація виглядає з українського боку? У принципі, певний рівень формалізації проекту відновлення євроколії існує: на сайті Мінрегіонбуду знаходиться технічне завдання для проекту «Відновлення міжнародного залізничного сполучення Загуж (Польща) -Хирів (Україна) з продовженням вузькоколійного маршруту в напрямку Нижанковичі (Україна) - Перемишль (Польща)». Утім, статус цього завдання поки що незрозумілий... Тож закликаємо небайдужу громадськість усіма доступними засобами привертати увагу вітчизняних урядовців до цієї можливості. Також звертаюся із цим до керівництва ПАТ «Укрзалізниця». Бо розвивати лінії сполучення між Україною та Європою так чи інакше доведеться, у тому числі й за допомогою залізничних рейок. Адже відбудовувати забуті євроколії значно дешевше, ніж «з нуля» будувати нові.
|
|||||||||||||