Українська   English
RSS

 


 
 
 
Підписка на розсилку:
e-mail:

           
ICOM – це міжнародне об’єднання музеїв та професійних музейних працівників, які займаються збереженням, охороною та популяризацією світової природничої і культурної спадщини, матеріальної і нематеріальної. Анастасія Чередниченко, віцепрезидентка ІСОМ Украі?ни, провідна наукова співробітниця Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра».
— Яка ваша загальна оцінка стану украі?нських музеі?в?
— Ситуація різна — стан музеїв дуже неоднорідний. Багато залежить від компетенцій фахівців, ставлення засновників та органів управління, рівня забезпечення тощо. Вочевидь, протягом останніх років мають місце позитивні тенденції , все більше музеїв в країні впроваджують сучасні методи презентації колекцій, роботи з аудиторією.
Проте вичерпну картину, деталізовану оцінку стану галузі вам в Україні ніхто дати не зможе в принципі. Ніхто, навіть уповноважені державні органи, не володіють інформацією про кількість музеїв у країні, обсягу Музейного фонду тощо. Насамперед, через недосконалий механізм реєстрації музеїв та збору даних про їх діяльність та потреби.

— Чи відповідає сучасним викликам законодавство, яке регулює роботу музеїв? Чи працює воно в умовах пандемії?
— Власне, проблема, яку ми щойно зачепили, починається з законодавства, що сьогодні потребує вдосконалення. Вкрай актуальним є уточнення законодавчого визначення музею — яким базовим критеріям має відповідати така інституція, які права та обов’язки відповідають статуту музею. Це дозволить також перезапустити процес уніфікованої реєстрації музейних установ незалежно від форми власності, підпорядкування тощо. Тільки тоді ми зможемо нарешті відповісти на питання, скільки музеїв в країні.
Без цього неможливо говорити ані про формування зваженої державної політики, ані про належне забезпечення галузі, ані про створення умов для розвитку музеїв.
Також питання релевантного забезпечення музеїв безпосередньо пов’язано з системою оцінки ефективності їх діяльності. За якими критеріями цю ефективність вимірювати? Музеї сьогодні функціонують відповідно до нормативно-правової бази, що з радянських часів принципово не змінювалась і консервує бачення музею як закладу пропагандистського типу, орієнтованого на масовість. І досі фінансування музеїв залежить від відповідності цій моделі згідно з архаїчними та спрощеними кількісними показниками. Наприклад, рівень заробітної плати працівників державних та комунальних музеїв фактично визначається за двома кількісними критеріями — кількість відвідувачів музею на рік та кількість предметів в основному фонді зібрання музею. Саме ці показники визначені як підстава для віднесення музеїв до певної групи за оплатою праці у наказі Міністерства культури України № 745 від 18.10.2005 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки». Зосередження виключно на цих кількісних показниках не дозволяє реально оцінити якість роботи музею, його послуг та продуктів, нівелює саму ідею унікальності кожного окремого музею і призводить до спотворення мотивації музейної діяльності. На розміри зарплат (у переважної більшості музейників — на рівні мінімальної), рівень матеріального забезпечення закладів, обсяги видатків (захищених, капітальних, розвитку) з державного та комунальних бюджетів не впливають ані якість музейних послуг, ані їхня активність, ані впровадження сучасних методів та форм роботи. Зокрема тому, що відповідні показники виміру ефективності роботи музеїв та критерії (правила) релевантного забезпечення музейних закладів в Україні відсутні. Фактично існуюча система критеріїв та показників спрямована радше на демотивацію музейних фахівців — як би ти не намагався ефективно працювати, це не впливає на рівень матеріального заохочення. Таким чином формуються умови, що є чинником негативного відбору (фахівці з вищим потенціалом йдуть з музеїв) та деградації рівня професійного забезпечення галузі.
Вже не кажучи про те, що ситуація в умовах пандемії стала випробування для музеїв в усьому світі.
Традиційні формати роботи опинилися під загрозою, триває пошук нових форм діяльності, методів комунікації з аудиторією, насамперед із застосуванням цифрових технологій. Відповідно, традиційні критерії та показники визначення ефективності музеїв тим більше не працюють і мають бути переосмислені та розширені.

— Чи існують в країні єдині стандарті оцінки музеїв?
— Єдиного стандарту як такого дотепер в Україні не існує. Певні набори критеріїв передбачені в межах форм музейної звітності та окремих нормативних документів, що регламентують конкретні напрямки музейної діяльності. Переважно, як зазначалося, це кількісні показники, які не дають можливості оцінити якість, сформувати адекватне уявлення про роботу, стан та потреби музеїв. Саме тому Український національний комітет Міжнародної ради музеїв (ICOM) виступив з ініціативою перекладу та впровадження в Україні відповідного міжнародного стандарту ISO 21246 «Key indicators for museums». Ця робота була зроблена в межах проєкту «Музей – «валіза без ручки» чи символічний капітал?», що здійснювався у цьому році ICOM України за підтримки Українського культурного фонду. Наразі ініційовано процес гармонізації стандарту та затвердження його в якості державного. Сподіваємося це зможе стати підґрунтям для перегляду та вдосконалення системи оцінки ефективності українських музеїв та визначення їхніх потреб.

— Можливо, існує європейська чи північно-американська система оцінки музеі?в?
— Ситуація в світі дуже різна, що обумовлено різними традиціями та підходами. Десь певні орієнтири та показники визначені на рівні нормативної бази. У деяких країнах питаннями оцінки ефективності та акредитації музеїв опікуються не державні органи, а виключно професійні об’єднання, як, наприклад, Американський музейний альянс у США. У Європі вже багато років розвивається тенденція уніфікації підходів до збору статистичних даних в музейній галузі, формування стандартних методів оцінки ефективності музейних інституцій незалежно від конкретних особливостей законодавства окремих країн.
Наприклад, йдеться про Європейську групу музейної статистики (European Group on Museum Statistics), що об’єднує понад 30 європейських країн, ініціативу з розробки та розвитку стандарту ISO 21246 тощо.

— На ваш погляд, чи є різниця між державними та приватними музеями?
— Насправді, державна політика у галузі має будуватися так, аби в країні існували рівні правила гри та сприятливі можливості для розвитку усіх музеїв незалежно від форми власності. Якщо інституція насправді є музеєм і відповідає необхідним критеріям, по великому рахунку не має значення чи він державний, комунальний або приватний. Він та його зібрання однаково важливі та цінні для суспільства.
Згідно із загальними міжнародними підходами та стандартами, музей це неприбуткова інституція, що має сталу колекцію, забезпечує її наукове вивчення, публічну презентацію та належну популяризацію.
І відповідно до цих критерії в це або музей, або ні, незалежно від форми власності. Інше питання, що традиційно в Україні порівняно небагато справжніх приватних музеїв, переважають державні та комунальні.

назад >>>