Українська   English
RSS

 


 
 
 
Підписка на розсилку:
e-mail:

           
Взимку відзначатиметься свято Різдва Христового – одного з головних християнських свят, що знаменує народження Ісуса Христа — Сина Божого та спасителя людства. Українці здавна бережуть і шанують традиції Різдва, які в нашій країні значно відрізняються від європейських.
Чому на Святий вечір потрібно готувати 12 пісних страв? Коли можна співати колядки та які особливі обряди святкування існують у різних реґіонах України?

ЯК УКРАЇНЦІ ВІДЗНАЧАЮТЬ СВЯТВЕЧІР?
За стародавньою традицією, різдвяне святкування починається ще ввечері 6 січня. Вечір напередодні Різдва називається Святим, або Надвечір’ям Різдва Христового. В цей день усі члени родини мають бути вдома, допомагати один одному під час святкових приготувань. За звичаєм, до свят господині ретельно прибирали в будинку, вибілювали помешкання, застеляли нові або чисто випрані скатерки й рушники, намагалися підготувати новий одяг для всіх членів родини. Із воску власної пасіки люди виготовляли святкові свічки, приказуючи спеціальні замовляння й молитву. А вдосвіта господиня розпочинала приготування дванадцяти страв, що символізують дванадцять апостолів.
Оскільки Різдву передує тривалий сорокаденний піст, всі страви Святої вечері мають бути пісними.
Головною різдвяною стравою є кутя — пшенична або ячмінна каша, змішана з родзинками, маком, медом і горіхами. Також на столі обов’язково має бути узвар.
Важливим різдвяним обрядом на Святий вечір є оформлення столу. Традиційно його застеляють свіжим сіном або соломою, зверху насипають трохи зерна й покривають скатертиною. По кутках столу під скатертину кладуть по зубчику часнику, який буде оберігати сім’ю від хвороб та злих сил.
На почесному місці в домі стоїть Дідух — житній, пшеничний або вівсяний сніп, оберіг роду, який символізує урожай та добробут. Традиція ставити Дідуха на Святу вечерю тягнеться ще з часів язичництва, хоча в сучасній Україні вона збереглася тільки в західних областях України.
Сідати за святковий стіл необхідно з появою першої зірки, що символізує народження Ісуса. Святий Вечір традиційно розпочинається молитвою за здоров’я живих і упокій мертвих. Господар першим сідає за стіл, запалює різдвяну свічку й благословляє вечерю, після чого куштує кутю і роздає її родині.
Різдвяні свята в Україні, за язичницькою традицією, пов’язані з культом предків та вшануванням душ померлих. Тож після Святої вечері українці залишають по ложці кожної страви для духів померлих родичів (в деяких реґіонах узагалі не прибирають зі столу) або ставлять для них кутю на підвіконня.
ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ СВЯТКУВАННЯ РІЗДВА ІСНУЮТЬ У РІЗНИХ РЕҐІОНАХ УКРАЇНИ?
Існують певні традиції святкування, що відрізняються в різних реґіонах України.
Так, у гірських реґіонах переддень Різдва називають Корочуном. Така назва сформувалася під впливом Угорщини. Окрім традиційної куті, тут обов’язковою стравою є святковий калач, який також має назву корочун, або ще крочун.
Цікавим фактом є те, що в низинних районах Закарпаття куті не варять. Готують бобальки — кульки з тіста, які запікають, а потім ще тримають на пару. По готовності їх посипають маком чи горішками. Саме з них і починається Свята вечеря.
На Гуцульщині в давнину (сучасні реґіони Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей) Святвечір розпочинався дуже містично.
Господар зі старшим сином або дружиною брали хліб, ложку меду, кутю, ладан і свічку й обходили свою домівку тричі за сонцем. Після обряду обсипали територію довкола дому маком, а біля порога клали часник і сокиру. Це робилося для того, щоб вберегти будинок від злих духів.
На Галичині (сучасні реґіони Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей) перед Святим вечором у дім заносили плуг або ярмо. Вважалося, що вони принесуть сім’ї щастя.
А в деяких районах Львівщини й досі плетуть солом’яних павуків і підвішують над вхідними дверима або перед іконою. Вважалося: якщо жінка не має дітей, то вона має постояти під цими павучками. Тоді наступного року діти обов’язково з’являться.
На Поліссі (північні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей) немає традиції ставити на стіл 12 страв. А от кутю господині в основному готували з ячменю.
Діти-поліщуки в давнину напередодні Святвечора обв’язували соломою стовбури груші, які вважалися символом садовини.
На Буковині (західна частина Чернівецької області) за стіл сідають дуже рано, щоб після Святого вечора діти не боялись ходити колядувати. Перед вечерею господар просить у молитві те, чого не вистачає сім’ї. А тарілку з-під першої страви, яку з’їли, колись перевертали, щоб квочки добре несли яйця.
На відміну від інших реґіонів, на Черкащині та Київщині кутю на покуть відносили жінки. Після цього обряду господиня дому підходила до своїх діток і трохи скубала їх за чубчики, приказуючи «чуб-чуб». Це робилося для того, щоб квочки неслись, а курчата були чубатими.
Кутю в Східній Україні варять з рису. А ще на столі тут обов’язково мають бути пироги (вареники).
На Півдні України досі збереглася традиція відносити святу вечерю своїм хрещеним. Зазвичай у кошику несуть трохи куті, калачі, цукерки. Ті, в свою чергу, дають діткам гроші й солодощі. Окрім того, раніше на Півдні України була ще й така різдвяна традиція: заможні люди відвідували притулки й робили подарунки бідним.
І однією з найкращих традицій, якої досі дотримуються більшість українців на Різдво, є проведення часу з родиною. Тож не забувайте в цей день про своїх рідних, започатковуйте власні різдвяні традиції та насолоджуйтеся святом.

назад >>>