 |
  EnglishRSS
|
||||||||||||
|
Микола Леонтович — український композитор, хоровий диригент та громадський діяч. Він автор геніальних хорових мініатюр, а його композиторське аранжування народних пісень здобуло славу в усьому світі. МУЗИЧНА СІМ’Я Батько та дід Миколи Леонтовича були священиками і володіли неабиякими музичними навиками. Батько добре грав на цитрі, балалайці, гітарі, скрипці. Саме слухаючи гру батька, Микола сам став підбирати народні мелодії на музичних інструментах. Мати композитора дуже любила народні пісні та гарно співала. Микола Леонтович пішов стопами батька-священика — вступив спочатку до училища, а потім до Подільської духовної семінарії, однак священиком не став, а обрав професію вчителя. Так, у 1908-1918 рр. Леонтович працював у місті Тульчині на Поділлі. Викладав співи в усіх класах Тульчинського єпархіального духовного училища. Був керівником училищного хору, який двічі або тричі на рік давав концерти української музики. У суботу та неділю хор співав у церкві — і тоді народу збиралося стільки, що заповнювали і сходи, і майдан перед храмом. Леонтовича обрали головою тульчинської «Просвіти». «ЩЕДРИК» — РОКИ ТВОРЧИХ ПОШУКІВ У своїх спогадах сучасники Леонтовича стверджують, що знаменитий «Щедрик» був створений композитором у процесі занять з Болеславом Яворським, як спроба відродити і творчо переосмислити найдавніші шари українського обрядового фольклору. Для розуміння: архаїчні пісні мали дуже прості мелодії, оскільки часто пов’язувалися з певними ритуальними заклинальними обрядами, вона базувалася всього на трьох-чотирьох нотах. Зробити з такої пісеньки високомистецьку хорову мініатюру — було надскладним завданням. Леонтович впорався з ним блискуче. Так світ уперше почув «Щедрика» у 1916 році. Історія популярності «Щедрика» пов’язана з діяльністю ще двох видатних українців — Кирила Стеценка та Олександра Кошиця. Будучи диригентом студентського хору Університету Святого Володимира у Києві, Кошиць започаткував традицію різдвяних концертів. Сама ж ідея виконати «Щедрик» Леонтовича у київських різдвяних концертах 1916 року належала композиторові Кирилові Стеценку. Він умовив скромного Леонтовича дати партитуру колядки для розучування хором. На Різдво 1916 року хор студентів Київського університету вперше виконав «Щедрика» Леонтовича. Враження від почутого було надзвичайним. Йшлося про майстерність композитора, оригінальність, новизну і незвичність самого твору: «Щедрика» 16 разів співали на біс. Він став новинкою в українській музичній культурі. ЯК «ЩЕДРИК» СТАВ ПІСНЕЮ АМЕРИКАНСЬКОГО РІЗДВА Але він неповний, дещо вирваний з контексту. Під час одного з відомих виступів хору Кошиця у Нью Йорку в 1921 році, у знаменитому концертному залі Карнегі-хол був присутній американський диригент українського походження Петер Вільговський. Йому настільки сподобався «Щедрик», що він вирішив його адаптувати для виконання американським дитячим хором. Для того, щоб хор зміг виконати «Щедрика», йому необхідно було написати текст англійською мовою. Тож Петер Вільговський написав новий текст із словами: «Коли народився Христос, у всьому світі задзвонили дзвони», а колядку назвав «Carol of the Bells». ТРАГІЧНА ДОЛЯ АВТОРА НАЙВІДОМІШОЇ КОЛЯДКИ СВІТУ Після утворення Української Народної Республіки (УНР) Леонтович переїжджає до Києва і разом з іншими видатними діячами українського національного руху починає активну діяльність у сфері розбудови українського культурно-освітнього життя. Однак цим планам не судилося бути реалізованими, бо невдовзі Київ захопили більшовики. Через деякий час почалися вбивства кращих представників української творчої та інтелектуальної еліти. Однією з перших жертв злочинного режиму став всесвітньовідомий український художник Олександр Мурашко, якого вбили просто посеред вулиці. Миколу Леонтовича вбили саме тоді, коли він приїхав відвідати свого хворого батька. На це завдання спеціально був присланий чекіст. У ніч на 23 січня 1921 року композитор перебував у свого батька у селі Марківка Гайсинського повіту, де був убитий більшовицьким агентом Афанасієм Грищенком, який напросився в хату переночувати. Вранці невідомий застрелив Миколу Леонтовича і пограбував будинок. Убивство Леонтовича викликало шок у середовищі української інтелігенції. Через декілька днів після смерті композитора було створено Музичне товариство імені Миколи Леонтовича. До нього вступили відомі музиканти, композитори, митці, громадські діячі — Яків Степовий, Кирило Стеценко, Олесь Чапківський, Климент Квітка, Дмитро Ревуцький та інші. Товариство проіснувало сім років (1921-1928), займалося популяризацією спадщини Леонтовича, національного музичного мистецтва, ставило за мету піднесення та розвиток музичної культури в Україні.
|
|||||||||||||