|
Перетин кордонів між Україною та державами Євросоюзу можна назвати як завгодно, тільки не буденною процедурою: найчастіше процес нагадує розвагу для екстремалів, яка подекуди перетворюється на тортури. Така ситуація виникає завдяки украй неприємному, проте доконаному фактові: західна ділянка Державного кордону України надзвичайно мало змінилася з радянських часів, коли кордони СРСР відігравали роль «залізної завіси» від усього світу.
Сьогодні ситуація докорінно змінилася: перетинати кордон має право кожний, проте реалізація цього права наражається на певні проблеми, особливо в наземних пунктах пропуску. Таке становище призводить, зокрема, до втрат вітчизняних туроператорів, які організовують автобусні тури до Європи. Наведемо тут лише дві причини цих втрат: по-перше, туроператори змушені оплачувати багато-годинні простої туристичних автобусів на кордоні, по-друге, частина потенційних туристів, знаючи з чим їм доведеться стикнутися при перетину кордону, просто відмовляється від автобусного туру. Таким чином, йдеться про недоотримані прибутки.
Зауважимо, однак, що «залізна завіса» на сьогоднішньому Державному кордоні України працює і в інший бік. А саме, демотивує європейських туристів в'їжджати в Україну. Що, знову ж таки, призводить до недоотримання прибутків вже інкаминговими туроператорами, а також загальному зниженню рейтингу України як європейського ту¬ристичного напрямку. Як в'їхати до Польщі
Існує лише 3 основні шляхи легального перетину кордонів: повітряний (в цьому випадку юридичне місце перетину кордону зазвичай віддалене від фактичної його лінії), водний, та наземний. Трапляються й комбіновані шляхи (наприклад. підводний тунель між Великою
Британією та Францією), чи міст надморською протокою (наприклад, у протоці Ересунн між Данією та Швецією), проте на державному кордоні України такі способи не застосовуються. Ми ж розглянемо можливість сухопутного перетину українсько-польського кордону з огляду на його популярність серед туристів: адже багато туристичних маршрутів до Європи проходять саме польською територією.
Отже, довжина українсько-поль¬ського кордону складає 573 км. На переважній більшості його траси (окрім південної, що проходить через Карпатські гори) кордон знаходиться на доступній та порівняно густонаселеній місцевості.
На трасі українсько-польсько¬го кордону діє 6 автомобільних переходів: Смільниця — Крос-ценко, Шегині — Медика, Краковець — Корчова, Рава-Руська — Гребенне, Устилуг — Зосин та Ягодин — Дорогуськ. Крім автомобільних, між Україною та Польщею діють також кілька залізничних пунктів пропуску, пасажирське сполучення сьогодні здійснюється лише через 2 з них: Мостиська ІІ — Медика та Ягодин — Дорогуськ. На переході Шегині — Медика існує можливість пішого пере¬тину кордону.
Отже, один прикордонний перехід приходиться на 95 км кордону. Відповідно до євро¬пейських (дошенгенських) норм один перехід має розташовуватись кожні 25-40 км для забезпечення безперешкодного пересування людей та авто-мобільного транспорту. Отже, маємо трикратний дефіцит при¬кордонних переходів на українсько-польському кордоні.
5 із 6 прикордонних переходів було побудовано ще за радян¬ських часів, перехід Краковець — Корчова було відкрито на початку 1998 року. Інтенсивність руху на всіх переходах призводить до тривалих заторів автомобільного транспорту. Си¬туація ускладнюється неузгодженістю роботи українських та польських контрольних служб, а також численними фактами спроб контрабанди товарів. У результаті не є рідкісними ви¬падки кількагодинних простоїв автобусів та автомобілів у пунктах пропуску.
Єдиний на українсько-польському кордоні піший перехід потерпає від тих-таки причин: недостатня пропускна здат-ність, неузгодженість роботи контрольних служб, спроби контрабанди товарів. Через це
громадяни України, що перетинають кордон пішки, змушені тривалий час простоювати в чергах (для громадян Євросоюзу на польському боці діє окремий коридор). Крім того, через цей перехід намагаються пройти численні «спрощенці», тобто мешканці 30-кілометрової зони, які підпадають під міжнародну угоду про малий прикордонний рух. Представники цієї катего¬рії зазвичай «курсують» через кордон по кілька разів на день, перевантажуючи у такий спосіб контрольні служби Таким чином, процедура пішого перетину кордону перетворюється на своєрід¬ний екстрим та не є придатною для організованого туризму. За кордон по рейках
Значення залізничних при¬кордонних переходів для туризму стрімко зменшується до нуля. Так, на українсько-польському кордоні сьогодні курсують лише 2 міжна¬родні потяги (№67 Київ — Варшава через Ягодин/Дорогуськ та №35 Львів — Краків через Мостиська ІІ/ Медика). Потяги №23 Київ — Берлін та №51 Київ — Вроцлав було скасовано минулого року, а тран¬скордонне місцеве сполучення не діє вже років 5. Так, електропотяги, які свого часу курсували зі Львова до Перемишля, де ще є широка колія, сьогодні доходять лише до станції Мостиська І, або до Державного кордону. На польську територію вони не заїжджають. Потяги ж, які по європейській колії заїжджа¬ли до українських прикордонних станцій на кшталт Рава-Руська чи Хирів, скасовано досить давно — в основному через псування вагонів контрабандистами та польськими митниками у пошуках контрабанди.
Крім того, перетину кордону залізницею не сприяє й цінова політика Укрзалізниці: так, квиток за маршрутом Київ — Варшава на потяг коштує близько 1400 грн. в один бік, у той же час авіаквиток обійдеться у 1900 грн. в обидва боки. За таких тарифів цілком зрозуміло, що потяги курсують порожніми та скасовуються. Як виправити ситуацію
Немає жодного сумніву, що транскордонний рух через українсько-польський кордон надалі тільки зростатиме. Отже, кардинальне рішення проблеми полягає у будівництві нових пунктів пропуску із пропускною здатністю хоча б на перспективу 10-15 років та доведення кількості цих об'єктів до 15-20, що хоча б приблизно відповідатиме європейським нормам.
Таке, звичайно, можливо лише за умов належного фінансування та успішних перегово¬рів на рівні керівників уряду. Якщо друге не викликає якихось застережень, то щодо належного фінансування проекту з української сторони виникають цілком обґрунтовані сумніви. Утім, вже наступного року на українсько-польському кордоні має відкри-тися 2 нових пункти пропуску.
На наявних пунктах пропуску необхідно облаштувати можливість пішого перетину з відповідною інфраструктурою (достат¬ньою пропускною здатністю митниць та пунктів паспортного контролю з обох боків, облаштування окремих коридорів для «спрощенців і т.д.). Це дасть альтернативу туристам, які не муситимуть стояти в чергах на автомобільних переходах, та туроператорам, які матимуть можливість перевозити туристичні групи європейськими автобусами безпосередньо від кордону, та не зв'язуючись з транскордонною бюрократією на кшталт оформлення дозволів на нерегулярні перевезення (ці документи квотуються).
Також необхідно проявити політичну волю з обох сторін та запровадити хоча б на найголовніших пунктах пропуску (Ягодин, Краковець, Шегині) процедуру спільного контролю українськими та польськими державними службами. Подібна схема застосовується на українсько-молдовському кордоні, а до входження держав Східної Європи до Шенгенської зони була широко розповсюджена й на кордонах між європейськими країнами.
Нарешті, як альтернативу авто¬мобільному та пішому сполученню варто відновити доступний для українців залізничний спосіб пере¬тину кордонів. Такий спосіб ще діє на угорському та словацькому кордонах: на станції Чоп обладнана спеціальна посадкова платформа для транскордонних потягів, що курсують між прикордонними станціями (до Захоню в Угорщині та Чієрна над Тисоу в Словаччині), яка значно утруднює пронесення контрабанди до вагонів та, відповідно, псування рухомого складу митниками. За такою ж схемою на перших порах можна було б організувати рух потягів PKP між прикордонними станціями, а також електропотягів широкої колії між Львовом та Перемишлем (в цьому випадку варто дозволити польський паспортний та митний контроль ще на території України — безпосередньо під час поїздки).
На наш погляд, усі перераховані заходи (крім будівництва нових переходів) не вимагають значних капіталовкладень, проте здатні суттєво поліпшити ситуацію на українсько-польському кордоні.
назад >>>
|
English