|
18 березня Російська Федерація здійснила акт анексії раніше окупованої частини суверенної української території — Кримського півострова, вивівши таким чином її з-під будь-яких правових норм. З точки зору міжнародної практики, Крим, анексія якого не визнається переважною більшістю держав світу та міжнародних об'єднань (КНДР чи Науру не враховуються) відтепер є своєрідною «сірою зоною», у тому числі й з транспортної точки зору.
Оскільки Росія декларує в Криму розвиток туризму та перетворення півострова на «курорт світового рівня», варто уважніше придивитися, в який спосіб потенційні туристи туди потраплятимуть. Авіаційний транспорт
Правила міжнародних авіаційних перевезень встановлює та координує ICAO — спеціальний підрозділ ООН, у ком-петенцію якого якраз і входить розроблення норм безпеки міжнародних (та й внутрішніх) авіаперевезень та координація їхнього розвитку з метою підвищення безпеки та ефективності діяльності галузі. Крім того, режим міжнародних авіаперевезень регулюється постановами ІАТА, членами якої є переважна більшість авіакомпаній світу, які здійснюють пасажирські авіаперевезення, а також страховими компаніями, правила яких передбачають різні режими використання повітряних суден відповідно до статусу територій, на яких використовуються ПС.
Ані ООН, ані ІАТА не визнали анексію Криму. З іншого боку, військова окупація півострова призвела до того, що Україна втратила контроль над повітряним простором на півострові. Таким чином, цей простір автоматично перехо-дить до стану «сірої зони», куди, відповідно до правил ICAO, IATA та західних страхових компаній, польоти цивільних суден заборонені. Зокрема, страхові компанії накладають серйозні штрафи на перевізників, які наважуються порушити цю заборону.
Для кращого розуміння ситуації варто поглянути на територію, розташовану на 1000 км на південний схід від Криму. А саме, на невизнану Турецьку Республіку Північного Кіпру (TRNC), куди здійснюються польоти лише турецьких авіаком¬паній, і лише з території Туреччини. Щось подібне чекає й на Крим — скоріш за все, потрапити туди літаком можна буде лише з території Росії й тільки російськими авіакомпаніями.
Також немає жодного сумніву, що влада України закриє свій повітряний простір для російських літаків, що прямують до Криму. До подібних заходів вдалася Республіка Кіпр: турецьким літакам заборонено заходити в її повітряний простір. Україна ще не ухвалила таке рішення, проте Росія вже сьогодні поводить себе саме так: літаки, кінцевим пунктом при¬значення яких є Сімферополь, оминають повітряний простір України. Оскільки найбільш платоспроможне населення Росії живе в Москві та Санкт-Петербурзі, неважко здогадатися, що гак довжиною в кілька сотень кілометрів, який змушені долати російські літаки, призведе до збільшення витрат авіаперевізників, а відтак і зростання цін на авіаквитки. Наземний транспорт
Як відомо, повноцінної залізничної інфраструктури в Криму немає — тамтешні залізниці до останнього часу перебували у підпорядкуванні Придніпровської залізниці, головний офіс якої знаходиться в Дніпропетровську. До Криму веде 2 залізничних ходи: магістральний (2-колійний електрифікований) із Запоріжжя через Мелітополь та одноколійний неелектрифікований, який веде з Херсону на Джанкой через Перекопський перешийок. Крім того, діє заліз¬нична поромна переправа між Керченським півостровом та півостровом Тамань, якою до початку 90-х років минулого століття здійснювалося й пасажирське сполучення.
В самому Криму діє лише одна електрифікована магістральна гілка: Джанкой — Сімферополь — Севастополь, від якої є відгалуження на Євпаторію, хід на який також здійснюється на електротязі. Гілка між Джанкоєм та Керчю з відгалуженням на Феодосію є одноколійною та не електрифікована.
Цілком зрозуміло, що при заході на територію Криму українських локомотивів та вагонів є ризик конфіскації рухомого складу сепаратистами (подібні випадки траплялися в Придністров'ї). Тому можна спрогнозувати, що пасажир¬ський рух до Криму составами Укрзалізниці невдовзі буде припинено. Що ж до російських составів, то необхідність двічі проходити прикордонний та митний контроль (при в'їзді в Україну та при в'їзді в Крим) зробить такі перевезення значно тривалішими, ніж дотепер. Крім того, відсутність спеціального обладнання на суміжних з Кримом залізничних станціях (Мелітополь та Новоолексіївка з боку Запоріжжя та Вадим і Каланчак з боку Херсона), а також ймовірне підвищення тарифів на протягнення російських потягів територією України зробить залізничний спосіб доставки туристів у Крим транзитом через Україну нерентабельним. Не виключено, що на кримську залізницю очікує доля абхазької: донедавна із Сухумі до Москви тричі на тиждень курсував пасажирський потяг, однак перед Сочинською олімпіадою його було скасовано й не відновлено досі. Внутрішні ж залізничні перевезення в Абхазії припинилися кілька років тому.
Сподіватись на поромну переправу також не варто — у свої найкращі часи вона могла пропускати крізь себе 2-3 пасажирських потяги на добу, отже, навряд чи варто розраховувати на якісь відчутні турпотоки цим шляхом. Тим більше, ця поромна переправа досить-таки часто закривається через погодні умови.
Щось подібне очікує й на пасажирів, які вирішать дістатися Кри¬му автомобільним транспортом: перевірки українськими військовими та озброєними сепаратистами на їхніх блокпостах, відсутність інфраструктури для проведення цих перевірок, як наслідок — багатогодинне стояння в чергах. Морське сполучення
Теоретично Росія могла б організувати регулярне морське сполучення між Краснодарським краєм та портами Криму: подібну схему реалізовано між Санкт-Петербургом та Калінінградом, куди акваторією Балтійського моря курсує автомобільний пором. Як варіант, пасажирське сполучення можна було б організувати за допомогою швидкісних суден на підводних крилах (проте зауважимо, що таке сполучення можливе лише в літній період — швидкісні судна потребують спокійної води). Та знову ж таки зауважимо, що в Росії немає ані вільних поромів, ані придатних для масових пасажирських перевезень суден (300-місний круїзний теплохід «Адріана», який минулого року почав опановувати круїзний маршрут по частині колись популярної Кримсько-Кавказьскої лінії, не враховується). Так само немає в Росії й морських суден на підводних крилах, здатних здійснювати масові перевезення між Кримом та російськими портами на Кавказі — більшість із них давно вже порізано на металобрухт. Враховуючи санкції від світово¬го співтовариства, придбати такі судна путінському режиму буде вельми проблематично. Повітряний замок «Керченський міст»
Ще до оголошеної анексії Криму російське керівництво заявило про пріоритетність побудови мостового (або тунельного) переходу через Керченську протоку. Однак мало хто знає, що такий міст вже був — його побудували радянські інженерні війська 1945 року, використавши матеріали та конструкції, що були «люб'язно» підготовані для цієї ж мети німецькими «коле¬гами». Залізничний міст, утім, простояв менше року, рухнувши навесні 1946-го — його опори не витримали тиску пакової криги.
Питання будівництва Керченського мосту знову піднімалося в 70-х роках минулого століття. Та за результатами гідрогеологічної експертизи було зроблено висновок, що таке будівництво неможливо у принципі: товщина мулового шару на дні Керченської протоки сягає 50 метрів, а щоб утримати вагу 4-кіломе-трового мосту необхідно було заглибити його опори в скельну основу на таку ж глибину. За тогочасного розвитку мостобудівної техніки це виявилось неможливим.
Сьогодні у світі зводяться подібні споруди: так, побудований до Афінської Олімпіади-2004 міст Ріон — Андіріон через Коринфську протоку є унікальним у своєму роді: його опори не заглиблюються у дно, а стоять на ньому. Зауважимо, однак, що в Коринфській затоці не утворюється пакова крига, крім того, його довжина коротша за Керченську протоку (2800 м проти 4200). Вартість спорудження моста Ріон — Андіріон склала 630 млн. євро, спорудження тривало 6 років. З урахуванням російської корупції спорудження Керченського мосту обійдеться не менше як в $5 млрд. (офіційна оцінка вартості сьогодні складає $3 млрд.), а у випадку тунельного переходу збільшиться ще в кілька разів. Крім того, міст через Корінфську затоку — суто автомобільний, Керченський же перехід передбачається зробити комбінованим — автомобільно-залізничним, а також прокласти магістральний водогін та силову лінію електропередачі.
Враховуючи усе наведене вище, а також рішення РНБО України у стислі терміни запровадити з Росією візовий режим, стає зро¬зумілим, що на Крим, зокрема, на його туристичний сектор, під російською окупацією чекає зовсім не обіцяні кремлівськими ідеологами процвітання та розквіт, а зовсім навпаки: деградація та руйнація інфраструктурних об'єктів на тлі загального зубожіння населення. Врешті-решт, чи багато туристів приїжджає сьогодні до тієї ж таки Абхазії? Зрозуміло, що путінський режим у спробі прорубати на¬земний «коридор» до Криму може вдатися до розв'язування повно-масштабної війни, метою якої стане відторгнення від України південних регіонів Донецької. Херсонської та Запорізької областей. Щоб попередити такий сценарій, сьогодні кожний з нас має зробити усе від нього залежне, щоб зміцнити обороноздатність своєї Батьківщини. А розбіжності нехай залишаться на потім — громадяни вільної держави завжди зможуть між собою домовитися й уладнати будь-які спірні питання. З Путіним же домовитися неможливо: адже його стратегічною метою є відновлення Російської імперії, а відтак знищення незалежної України як поняття. назад >>>
|
English