Подієвий та фам-туризм в усьому світі є потужним чинником для розвитку тих чи інших напрямків, утворюючи додаткове джерело доходів для туристичних компаній. Передумовою проведення заходів подієвого туризму є на-явність відповідної інфраструктури (концертні зали, спортивні комплекси, стадіони) та транспортних комунікацій. Одним з потенційних центрів фамтуризму міг би стати, за умов грамотної організації та промоції напрямку – Донецьк. На жаль, російська агресія перекреслила ці плани: Донецьк захоплений бандитами при підтримці окупантів, там іде справжня війна, тож про якийсь туризм у тому напрямку годі й мовити. Проте на вільній території України, як і раніше, відбуваються спортивні змагання, концерти як українських, так й іноземних музичних гуртів (щоправда, їхня кількість останнім часом значно зменшилася – із зрозумілих причин), відбуваються театральні вистави та різноманітні фестивалі... Усі ці заходи є привабливими для туристів. А відтак перебувають у полі зору туристичних компаній. Але сьогодні редакція УТ вирішила поглянути на індустрію подієвого та фам-туризму з іншого боку. Отже, ми надаємо можливість висловити свій погляд на стан та перспективи підгалузі людині, яка, власне кажучи, сама по собі є туристичною атракцією для своїх шанувальників. А саме, рок-музикантові, Олександру Ярмолі – лідеру та вокалісту рок-гурту «Гайдамаки». — Олександре, будь-ласка, поділіться з читачами УТ своїми думками щодо перспектив розвитку в Україні подієвого та фам-туризму, зокрема, на концерти відомих рок-гуртів та музичних колективів. Наскільки, з Вашої точки зору, за сучасного стану вітчизняної економіки, коли країна відбиває зовнішню агресію, такі події зможуть бути популярними в Україні? — Гадаю, моя думка не буде надто популярною. Не дивлячись на те, що у цей складний час, як ніколи, важливий розвиток сучасної Української культури, особливо такої безпосередньої та популярної її галузі, як рок-музика, я однак вважаю, що всі кошти й сили в країні мають бути кинуті на подолання зовнішньої агресії. Але по мірі можливості, ближче до мирного часу, цю взаємодію між культурою та туризмом треба розвивати. — Побутує думка, що доки триває війна, про в'їзний туризм можна забути. Це стосується й гастролей іноземних музичних колективів. Практика ж показує, що, незважаючи на війну, в'їзні турпотоки не припинилися пов¬ністю, хоча й суттєво знизилися. Так само, як і раніше, в Україну приїжджають і закордонні гурти (в основному в її західну части-ну), хоча інтенсивність гастролей значно зменшилась. Що, на Вашу думку, можна зробити в такій ситуації для покращення стану з подієвим туризмом? Чи ефективним стало б залучення міжнародних зв'язків гуртів, подібно вашому, для організації спільних концертів та подібних акцій? — З формальної точки зору, в нас не «війна», а Антитерористична операція, чи «АТО». Добре це чи погано (маю на увазі весь комплекс економічних та соціальних дій, пов'язаних із запровадженням військового стану), це вже інше питання. А щодо туризму, то формулювання «АТО» означає «місцевий конфлікт», тому це не може бути причиною зниження в'їздного туристичного потоку в Україну. Он в Ізраїлі весь час «АТО» і нічого, туристи їздять якось. Що ж до міжнародних зв'язків, то на мій подив, мої звернення ще під час Майдану підтримали далеко не всі закор-донні знайомі артисти. Багато хто з них, мавши репутацію великих бунтарів та революціонерів, тупо проігнорували мої заклики підтримати нашу боротьбу за свободу, та «морозяться» й досі. А в Москву «на водку» їздять. Певно, тут справа не в загрозі, а у поглядах, як у артистів, так і в пересічних туристів. — Сьогодні значною популярністю користуються різноманітні акції (в тому числі й у галузі подієвого туризму), спрямовані на підтримку української армії, Нацгвардії, добровольчих батальйонів та подібних структур. Наскільки, з Вашої точки зору, можливою є організація концертів як українських, так і зарубіжних гуртів, під цим соусом? Чи підтримають Україну іноземні гурти? Наскільки, з Вашої точки зору, така діяльність зможе стати перспективною для організації подієвих турів? — Гадаю, що повністю на благодійних засадах на підтримку Українського війська погодяться приїхати заграти тільки польські, литовські та грузинські артисти. Але й це непогано. Я особисто за гастролі польських гуртів в Україні. Там багато артистів високого рівня. Це наш найближчий (і найбільший) західний сусід. Скільки російських артистів відомі в Україні? А скільки польських знаєте? Хіба це не дивно? — Де, на Вашу думку, в холодний період року варто проводити подібні концерти? Чи є можливість здійснювати такі акції (та, відповідно, залучати глядачів) у звільнених та прифронтових регіонах? — У холодний період року – в залах! У прифронтових районах – можливо, залежить від організації. Там не повинно бути бардаку та імпровізації (запланованої, непланової). Ми там були не раз, тож я знаю, про що говорю. Там можливі концерти для війська. Місцеве населення до закінчення бойових дій знаходиться у легкому шоці. Їм концертом не поможеш. А от у звільнених містах обов'язково потрібні культурні події. — Як Ви вважаєте, чи здатні акції подієвого туризму змінити настрої населення у переважно «ватних» регіонах? — Безсумнівно! Культура, як і релігія, заповнює певний простір у духовному розвитку людини, який не можуть заповнити матеріальні речі. Однією пенсією людей не зміниш. Щоб не страждати на «ватяну хворобу», людям потрібна справжня релігія (не сьогоднішня церква, а християнство на своєму початку), або справжня культура. назад >>>
|