|
Криза в авіаційній галузі призвела до різкого зниження числа авіапасажирів та відправлень літаків з українських аеропортів. Утім, при грамотній побудові інвестиційного клімату та належній взаємодії з інвесторами – як вже наявними, так і потенційними – цей час можна було б використати для оновлення й розвитку авіаційних інфраструктурних об'єктів. Можливо, десь такі можливості й буде реалізовано, але в Одесі вони сходять нанівець через суперечності між міською владою та інвестором, який взяв на себе зобов'язання побудувати в приморському місті сучасний пасажирський авіатермінал. На жаль, цей конфлікт, хоча й повільно, але набирає обертів. Нещодавно до нього підключилася обласна адміністрація, що підвищило статус конфлікту, перевівши його в розряд регіональних, а також громадські організації, які створюють навколо одеського аеропорту відповідне інформаційне тло.
На перший погляд, сама наявність конфлікту між міською владою та інвестором виглядає щонайменше дивно: адже свого часу саме Одеська міськрада, тобто та сама міська влада, проголосувала за створення ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса», в яке Одеська міськрада увійшла в якості співзасновника, і яке й стало інвестором нових інфраструктурних об'єктів в аеропорту. Однак якщо згадати, що зазначена подія відбулася 2011 року, що партнер Одеської міськради – ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» – був обраний абсолютно непрозоро, навіть без натяку на конкурс, що з того часу влада як у державі в цілому, так і в Одесі зокрема, кардинально змінилася, стає зрозуміло, що такий конфлікт був просто неминучий.
Його розвиток проходить цілком передбачувано: спочатку, ще минулого року, інвестор піддавався депутатським перевіркам з боку Одеської міськради, які, утім, підприємство успішно витримало. Судовий позов з боку Одеської мерії, поданий до Одеського господарського суду про визнання недійсними положень статуту і договору з інвестором, які визначають розмір частки міста та інвестора, а також встановлюють внески до статутного капіталу ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», був відхилений із формальних причин. Ця історія розвитку не отри¬мала, тож наприкінці минулого року, здавалося б, інцидент був вичерпаний. Тим більше, що інвестор свої зобов'язання таки виконував: кошти вкладалися, і роботи в аеропорту велися. Так, станом на початок серпня минулого року, інвес-тиційний план по фінансуванню робіт був виконаний на 64%, тобто з боку інвестора було вкладено 440.7 млн. грн. При цьому станом на 2012 рік, коли інвестиційне підприємство було створено і почало діяти, вартість основних фондів старого термінального комплексу споруди 1960-х років, який і став внеском Одеської міськради в ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одесса», не перевищувала $12.5 млн. Суму, необхідну для спорудження нового термінального комплексу – близько $45 млн. – зобов'язалися надати партнери Одеської міськради. Як бачимо, свою обіцянку вони, принаймні частково, виконали: роботи в Одеському аеропорту ведуться й зараз.
Однак на початку 2015 року в Одесі було створено громадську ініціативу «Аеропорт НАШ», до якої увійшли представники одеського Євромайдану та політичних партій національно-патріотичного спрямування. Основний посил, який намагаються донести до влади та громадськості активісти, досить простий: партнери Одеської міськради по ТОВ «МАО» є прихованими сепаратистами, активно співпрацювали з режимом Януковича (завдяки чому й отримали від нього такий «ласий шматок», як Одеський аеропорт, що сьогодні ці партнери активно співпрацюють з російськими окупантами. А отже, в один зовсім не прекрасний день в Одеському аеропорту можуть замість пасажирів з'явитися російські «зелені чоловічки». Крім того, активісти заявляють, що в нинішньому форматі вигоду від роботи авіапідприємства отримують інвестори, але жодним чином не місто.
Наскільки такі звинувачення справедливі – сказати важко. Поголос пов'язує ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» з двома одеськими бізнесменами – Олександром Кауфманом і Борисом Грановським, які набули в Південній Пальмірі досить-таки неоднозначної репутації. Утім, жодних юридичних доказів протиправної діяльності ані зазначе¬них осіб, ані нібито пов'язаного з ними ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» не виявлено. Хоча крайня непрозорість та закритість структури, зокрема, небажання спілкуватися з профільними ЗМІ, у тому числі з нашим журналом (деякий час тому редакція УТ направила в Одеський аеропорт запит на прове¬дення інтерв'ю з його керівництвом, яке спочатку погодилося поспілкуватися з кореспондентом видання, але за деякий час скасувало свою згоду, вважаючи інтерв'ю «недоречним» – Ред.), не йде на користь репутації інвестора. Ми нічого не стверджуємо, проте можемо припустити, що подібним же чином інвестори спілкуються з громадськими активістами, а також із представниками влади. Та й фінансо¬ві схеми, які використовуються для реконструкції аеропорту, великої довіри до інвестора не викликають: так, ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», статутний капітал якого, за повідомленнями деяких профільних ЗМІ, становить близько 1 тис. грн., зобов'язалося залучити на реконструкцію аеропорту вже зазначену суму в $45 млн. Підприємство кошти таки залучило, проте це виявилися банківські кредити, взяті під заставу майна, що належить місту, тобто старого термінального комплексу. Це, в свою чергу, стало формальним приводом для звернення голови Одеської обласної держадміністрації Ігоря Палиці до Генерального прокурора України Віктора Шокіна з проханням посприяти у поверненні аеропорту міській громаді, тобто повернути його в муніципальну власність. Цікаво, що в губернатор-ському листі міститься цікава фраза про те, що місцева прокуратура, мовляв, відмовляється виступати стороною в поверненні аеропорта місту...
Громадські активісти, утім, теж не пасуть задніх: так, у березні представники громадської ініціативи «Аеропорт НАШ», спільно з активістами Євромайдану, звернулися до Президента України Петра Порошенка з проханням взяти під особистий контроль справу повернення аеропорту одеській громаді, а також – до прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, закликавши його внести авіапідприємство в список стратегічно важливих для оборони держави. При цьому, однак, незрозуміло, з яких джерел буде фінансуватися реконструкція термінального комплексу у випадку, якщо договір з інвестором таки буде розірвано. Так, після відмови інвестора реконструювати ЗПС в Одеському аеропорту кошти на ці роботи повинні були бути виділені з держбюджету по лінії Мінінфраструктури, однак досі виділені не були. Знайти іноземного інвестора під час військового конфлікту на сході України вдасться навряд чи, тому в світлі ситуації, що склалася питання про розірвання договору з нинішнім інвестором навряд чи може бути вирішене без репутаційних і фінансових втрат для міста.
назад >>>
|
English