|
Анна ЛЕВЧЕНКО
Виїзний медичний туризм зараз переживає не найкращі часи – через девальвацію гривні українцям відверто бракує грошей на поїздки за кордон – як на відпочинок, так і на лікування. У такій ситуації міг би активно розвиватися в'їзний медичний туризм, але поки що цьому заважає загальний стан системи охорони здоров'я Юридичний вакуум
З нормативної точки зору, в Україні медичного туризму не існує взагалі, оскільки немає відповідної нормативної бази, законодавства, регулятора й відповідального відомства, так само, як і самого визначення «медичний туризм». З одного боку, операторам ринку не потрібно отримувати спеціальні ліцензії на ведення специфічної діяльності. З іншого – державного органу, який би відстоював інтереси галузі, теж немає. До того ж практично неможливо отримати точну статистику туристичних потоків, визначити потенціал й обсяг ринку. В анкетах, які при перетині кордону заповнюють іноземні громадяни, наприклад, немає пункту «медичний туризм». Кількість українських громадян, що виїжджають за кордон на лікування, теж підрахувати складно, оскільки такі виїзди можуть організовуватися по різних лініях – через МОЗ, місцеві органи, благодійні фонди та особисто громадянами. Тому, розраховуючи ринкові показники, можна відштовхуватися тільки від приватних показників окремих компаній, що займаються медичним туризмом.
Віолетта Янішевська, президент Української Асоціації Медичного Туризму (УАМТ), вважає, що для розвитку галузі в ідеалі, потрібно мати орган, що регулює цю сферу, аналогічний відомствам інших країн. «Держава вкладає в це чималі гроші, отримуючи після цього хороші потоки пацієнтів, Але для цього потрібно мати повністю іншу систему охорони здоров'я та його фінансування», – вважає вона.
У той же час, за словами директора юридичної компанії «МедАдвокат» Олени Беденко-Зваридчук, вітчизняна нор-мативна база цілком достатня для надання медичних послуг українськими клініками будь-якої форми власності. Щоправда, вона стосується, головним чином, меддопомоги при невідкладних станах, а не надання послуг медичного туризму, коли іноземець цілеспрямовано приїжджає в Україну на лікування. Все в приватних руках
Оператори ринку вважають, що сьогодні можна говорити про активізацію розвитку в'їзного чи внутрішнього медичного туризму, а також про те, що сьогодні українські клініки прагнуть залучати пацієнтів з-за кордону. В основ-ному це роблять приватні клініки, які можуть офіційно заробляти, надаючи медичні послуги, і, що найголовніше, витрачати зароблені кошти на свій розвиток. Зараз в Україні досить багато приватних клінік, реабілітаційних центрів, санаторіїв, які приймають іноземних пацієнтів. Природно, ніякої підтримки з боку держави вони не отримують, тож вартість медичних послуг розраховують самостійно. Інна Дащенко, віце-президент Асоціації лікарів медичного туризму, зазначає, що іноземні пацієнти можуть істотно поповнювати бюджет українських клінік: «Клініки зацікавлені в тому, щоб залучати іноземних пацієнтів, оскільки прибутковість надання лікувальних послуг іноземцям набагато вища, ніж для українців». Крім того, вона вважає, що лікування іноземців для клініки – це додатковий досвід та імідж, а також вихід на міжнародний рівень який, власне, дає нові потоки фінансово забезпечених клієнтів. Тож розуміючи важливість схвальних відгуків та інформації, комерційні клініки самостійно рекламують свої послуги за кордоном і, таким чином, українську медицину в цілому. Актуальна проблема
Сьогодні в'їзний медичний туризм перебуває в стані рівноваги, який, тим не менше, не свідчить про стан гармонії. З одного боку, катастрофічна девальвація гривні, що суттєво ускладнила українським громадянам доступ до медичних та туристичних послуг, відкрила ці послуги для іноземних громадян. Лікуватися й оздоровлюватися в Україні стало набагато дешевше, ніж в інших країнах, тому приватні українські клініки, які давно працювали з іноземними пацієнтами і мають свою спеціалізацію, не відчули зменшення кількості пацієнтів. З іншого боку, очікуваного зростання в'їзного потоку і розширення кола лікувальних установ, що приймають іноземців, не відбулося, оскільки багато країн не рекомендують відвідування України через складну соціально-політичну ситуацію.
Варто відзначити, що анексія Криму та військовий конфлікт у східних областях завдали в'їзному медтуризму потуж-ного удару. В першу чергу, це торкнулося кримських оздоровниць, які ще 2013 року активно рекламувалися на міжнародних туристичних і медичних форумах як чудове й недороге місце для лікування та оздоровлення з унікальними кліматичними умовами. Ще три роки тому Крим планував співпрацювати з міжнародними пенсійними фондами, які б фінансували перебування в санаторіях півострова європейських пенсіонерів у рамках програм їхнього медичного страхування. Наразі оздоровниці Криму (ті, які збереглися – за даними експетів, сьогодні масово закриваються чи перепрофільовуються – Ред.) можуть приймати хіба що клієнтів з Росії. Інші країни, які могли б відправляти на півострів своїх громадян на лікування, не визнали анексію півострова.
Клініки східних областей, що опинилися на території так званих «ДНР» або «ЛНР», теж довго не побачать іноземців, навіть не дивлячись на те, що, зокрема, в Донецьку була досить розвинена ме¬дична база, а деякі донецькі клініки мали хорошу репутацію європейського рівня. До того ж власники медичного бізнесу вкрай неохоче говорять про те, що були змушені закрити свої донецькі відділення, а деякі приватні медустанови в регіоні були попросту «віджаті». В'їзд-виїзд
Тим не менше, медичні туристи в Україні є. Їх приваблює, в першу чергу, співвідношення ціни та якості: вартість медичних послуг в Україні істотно нижча, ніж вартість подібних послуг в інших країнах при порівнянних якості та комфорті. Сьогодні значна частина українських клінік збільшила ціни в гривні на лікувально-діагностичні послуги, оскільки суттєво зросли їхні витрати, в тому числі, вартість імпортних медикаментів та витратних матеріалів. Але навіть при такому підвищенні гривневих цін, лікування в Україні в перерахунку на євро або долари подешевшало. «Ця тенденція є привабливою для іноземних пацієнтів. Якщо раніше, вартість медичних послуг в Україні була в середньому на 30-50% нижче, ніж в європейських клініках, зараз ми бачимо ще вигідніше для пацієнта співвідношення. Це мало б стимулювати в'їзний медичний туризм», – вважає І.Дащенко.
Лікування та оздоровлення в Україні стають все популярні¬шими серед пацієнтів із Західної Європи, Ізраїлю, США, Великобританії. Медтуристи приїжджають в Україну, в першу чергу, для проходження процедур ЕКЗ (штучне запліднення), лікування стовбуровими клітинами, отримання стоматологічних послуг, а також до кардіологічних та онкологічних клінік. «Це пов'язано, в першу чергу, з цінами на лікування (часто вони нижче) та зі спрощеним законодавством у сфері ЕКЗ», – говорить В.Янішевська. Крім того, доброю репутацією в іноземців користуються українські реабілітаційні центри.
Якщо ж говорити про спеціалізацію напрямків, куди їдуть українці, то найбільш популярними країнами для проведен-ня так званого check-up або діагностики всього організму, є Ізраїль, Німеччина, Туреччина, Швейцарія, Австрія. За кардіологічною допомогою українці їдуть в Ізраїль, Туреччину, Німеччину, Австрію, Литву і Японію. Пластичні операції та відновлювальні процедури проходять у Швейцарії, Австрії, Франції, Туреччині,
Південній Кореї. Реабілітаційні програми здійснюються в Ізраїлі, Німеччині, Франції, Австрії. Онкологічні захворювання лікують в Ізраїлі, Туреччині, Німеччині, Австрії. Народжувати воліють в США, Франції та Німеччини, санаторно-курортне оздоровлення на термальних та мінеральних джерелах проводять в Угорщині, Туреччині, Чехії, Словаччини, Італії, Іспанії, Румунії, Болгарії. Реформа галузі
Дуже серйозний поштовх для розвитку в'їзного медичного туризму можна отримати, якщо Україні вдасться реформувати сферу охорони здоров'я та змінити принципи функціонування лікувальних установ. Наразі ніхто не знає, скільки в Україні реально працюючих оздоровчих закладів (санаторіїв та інших оздоровниць), які можуть надавати послуги медичного туризму. Підрахувати кількість таких об'єктів вирішили в комітеті Верховної Ради з охорони здоров'я для того, щоб оцінити можливості проведення реабілітації для військових. Щоправда, на момент виходу матеріалу з друку повних даних про кількість оздоровниць ще не було.
Українська система охорони здоров'я дуже розгалужена. У ній є не тільки приватні або державні клініки, а й установи, що належать місцевим громадам (комунальні) та клініки відомчі. Кожна з цих установ могла б надава¬ти послуги іноземним медичним туристам за умови, що вони матимуть для цього нормативну базу, яка дозволяла б клінікам залучати позабюджетне фінансування. МОЗ уже підготував 8 відповідних законопроектів, а народні депутати обіцяють їх прийняти найближчим часом. Проте, за оцінками операторів ринку медичного туризму, сьогодні до прийому іноземних пацієнтів готові, в основному, тільки приватні клініки, які мають певний рівень сервісу, який практично відсутній в державних лікарнях. На жаль, на сьогоднішній день в Україні таких не більше 50.
Навряд чи варто очікувати, що МОЗ найближчим часом буде займатися розвитком медтуризму. Проте Міністерство економічного розвитку і торгівлі, до сфери відповідальності якого передано туризм, нещодавно отримало двох радників з питань туризму на громадських засадах – Олексія Євченка та Івана Ліптугу. За словами О. Євченка, перспективу медичний туризм в Україні може отримати за умови злагодженого міжвідомчого співробітництва МЕРТ та МОЗ, а також чіткому розумінню стратегії розвитку. Олексій ЄВЧЕНКО, радник з питань туризму міністра економічного розвитку і торгівлі:
Медичний туризм – це дуже перспективний напрямок в нашій країні. Сьогодні ціни на багато медичних послуг та процедур в Україні в рази нижчі, ніж у Європі, Ізраїлі, США та багатьох інших країнах. При цьому рівень професіоналізму наших лікарів досить конкурентний. Чого ж нам не вистачає, щоб ця сфера розвивалася стрімкими темпами?
Основні проблеми, які відчувають туристи цього напряму – це низький рівень сервісу (зокрема, й инфра-структурного), безпека та взаємодія з міжнародними страховими компаніями. Для того, щоб з ними працювати, необхідно відповідати певним стандартам і бути, хоча і не обов'язково, членами певних міжнародних асоціацій та спільнот. Медичний туризм перебуває на стику двох величезних галузей – медицини і туризму.
Виходячи з цього, в нашій країні, в якій міжвідомча співпраця знаходилася не завжди на високому рівні, цей вид туризму завжди розвивався несистемно. Якусь функцію, наприклад, сертифікацію медичних послуг, виконувало Міністерство охорони здоров'я, а іншу, таку, наприклад, як оцінку засобів розміщення, в різні часи виконували органи, відповідальні за туризм. Тому завжди залишалися «прикордонні» питання, за які не бралися ані ті, ані інші. І це «щось» ставало гальмом, який не дозволяв розвиватися медичному туризму так, як він на те заслуговує.
Дуже важливо зараз розробити повноцінну стратегію руху вперед та інтегрувати її в загальну стратегію туризму, яка буде розроблена в Україні протягом найближчого року. Тільки погодивши свої зусилля з розвитку медичних курортів, послуг та продуктів із загальним напрямком розвитку туристичної сфери в державі, можна буде домогтися якісного результату. ВІД РЕДАКЦІЇ
В умовах правового вакууму по відношенню до медичного туризму в Україні медичним закладам, які бажають надавати послуги лікування та реабілітації хворих – як іноземних громадян, так й українців, які не мають без-посереднього відношення до цих установ – доводиться винаходити свої шляхи для юридичного оформлення вза¬ємин зі своїми пацієнтами. Так, національний інститут раку в Києві надає консультації та медичні процедури всім охочим на платній основі, проте опосередковано. З пацієнтом – громадянином України, який не може або ж не має бажання потрапити до Інституту звичайним шляхом (направлення районного онколога + обстеження та лікування в місцевому онкодиспансері, який вже у випадку необхідності направляє хворого до Інституту), укладається спеціальна угода від імені комерційного медичного центру. А той, відповідно, перебуває у договірних відносинах з Національним інститутом раку. Що ж до іноземних громадян, то тут діє така сама схема. У подібний спосіб залучають «комерційних» пацієнтів й інші медичні заклади, що набули доброї слави серед пацієнтів як в Україні, так і за її межами: наприклад, Національний інститут кардіології та кардіохірургії ім. академіка Миколи Амосова або ж Одеський інститут тканевої терапії та очних хвороб ім. академіка Володимира Філатова.
У випадках відомчих медичних закладів (наприклад, Одеської залізничної клінічної лікарні), задіяний трохи інший механізм. Пацієнт, який прагне отримати послуги в такому закладі, але не має відношення до Одеської залізниці, пише заяву на ім'я головного лікаря установи, у якій дає згоду оплатити вартість медикаментів та витратних матеріалів, а також сплатити «благодійний внесок», який фактично включає до себе оплату роботи медичного персоналу та перебування у лікарняній палаті.
Такі способи, хоч і дозволяють медичним установам залучати позабюджетні кошти, суттєво обмежують пошук комерційних пацієнтів. Тому немає сумніву, що вітчизняна медицина зацікавлена в розробці та запровадженні нормативно-правової бази, яка б регулювала питання надання послуг у царині медтуризму.
назад >>>
|
English