|
Поки одні стогнуть у відчаї та заламують руки, інші вмикають креативність та створюють нова¬ції, івенти, які цікаві не тільки вузькому колу їхніх прихильників, але й продукують своєрідну синергію.
Так трапляється в будь-якій сфері людської діяльності... А от вінницькому рок-гурту «Очеретяний кіт» вдалося у новий, непоширений до того спосіб поєднати ці сфери. Про те, що саме зробили подільські митці та про їхні погляди на ситуацію у вітчизняному туризмі – наша розмова з лідером гурту Романом КРІЛЕМ. — Пане Романе, будь-ласка, поділіться з читачами УТ своїми думками щодо перспектив розвитку в Україні по-дієвого та фам-туризму. Наскільки насьогодні такі події зможуть бути популярними в Україні?
— На мою думку, була б адекватна подія, а шанувальники знайдуться. До речі, «Очеретяний кіт» заснував свою версію цього різновиду активно-культурного дозвілля.
Наша подія – це така собі творча «комуна» вихідного дня, яка територіально знаходиться в надзвичайно живописному куточку Поділля – селі Демидівка. Всіх друзів: музикантів, шанувальників нашої творчості й не тільки, ми запрошуємо до місцини, яка протягом кількох останніх років є, так би мовити, нашою творчою домівкою. Це водночас і табір активного відпочинку, і музична подія. Уявіть, на березі річки, біля багаття ви сидите поруч із фронтменом українського гурту «Самі свої» Олегом Сухаревим та ведете бесіди про різне. Або разом з відомим літератором йдете по воду чи чистите картоплю. Або берете участь у джем-сейшні з Тімою Яровиковим (фронтмен білоруського гурту «Сердце дурака»). Усе це вже відбувалося, і це було класно! — Побутує думка, що доки триває війна про в'їзний туризм можна забути. Це стосується й гастролей іноземних музичних колективів. Практика ж показує, що, незважаючи на війну, в'їзні турпотоки не припинилися повністю, а інтенсивність гастролей значно зменшилась. Що можна зробити в такій ситуації для покращення стану з подієвим туризмом? Чи ефективним стало б залучення міжнародних зв'язків гуртів для організації спільних концертів та подібних акцій?
— Гадаю, що для багатьох туристів усього світу агресивна політика Росії, навпаки, може стати викликом для підтримки України. Особисто я вважаю дії північного сусіда загрозою не тільки нам, але й усьому світові. Принаймні, випробуванням на моральну стійкість та перспективи подальшого розвитку суспільства. Свого часу перед тим, як ми стали гуртом-фестивалем подільської музики, ми зробили записи з кількома відомими в Україні артистами. Наприклад, з Тонею Матвієнко записали пісню «Зійшла зоря». Здається, вийшло вдало. Гадаю, що запис пісні з якоюсь західною зіркою був би також цікавим проектом, а головне – він привертав би увагу до України не тільки громадські симпатії світу але і цікавість щодо музичної творчості, зокрема, українських колективів. Та й до самої України в цілому.
Колись ми їздили по країні з подією, яку називали «Очерет джем фест» В місті, куди ми їхали, ми попередньо запрошували місцевий гурт чи виконавців і робили з ними спільний концерт та джем-сейшн. Чому б визначним гуртам не спробувати провести подібні акції? Так, перед цими подіями триває попередня робота, беруться до уваги якісь поради та виробляється спільне рішення, щоб концерт був не занадто контрастним по якості. Але це цікаво й перспективно !
Мені завжди хотілося зіграти на сцені разом, наприклад, з Thomas Feiner чи з Radiohead заспівати в З голоси їхню чарівну «No surprises». І тому подібне. Для сильних гуртів світу це також випробування на те, наскільки вони щирі як рок музиканти і мужні як люди. Це трохи провокаційно, але зброя музикантів – це музика і пісні. Можливо, це сприятиме припиненню вбивств та пошуку компромісів. — Сьогодні значною популярністю користуються різноманітні акції (в тому числі й у галузі подієвого туризму), спрямовані на підтримку української армії, Нацгвардії, добровольчих батальйонів та подібних структур. Наскільки, з Вашої точки зору, можливою є організація концертів як українських, так і зарубіжних гуртів, під цим соусом? Наскільки така діяльність зможе стати перспективною для організації подієвих турів?
— У цьому питанні вкрай важливим є професійний підхід такої діяльності. Однак, на мою думку, гурти та матеріал мають підбиратися не як промо-акція певних виконавців, а як предмет вивчення того, що дійсно корисно бійцям чи пораненим... Я, власне, ще не маю в тому великого досвіду, проте розповім про деякі випадки. Їхали з Дніпропетровська з танкістами в потязі. Ті попро¬сили зіграти, але нічого сумного не співати, щось життєве. То я їм вінницьких пісенних пригод від Секретарьова заспівав , потім Івасюка хором. І нічого про війну. В іншому випадку хлопець з полігону, навпаки, хотів трохи лірики – він був після запалення легенів. Отже, ніхто з військовиків не хотів чути пісень про війну та патріотичних закликів. Відтак я не зовсім розумію, як з того зробити подієвий туризм. Але, як і казав, гурти світу мають усвідомити свою роль у світовому балансі. Проблеми будуть завжди, але смерті та вбивства треба припинити. Це наслідки слабких на розум та культуру соціумів і їхніх ватажків. Отже, музикантам є що робити. — Як Ви вважаєте, чи здатні акції подієвого туризму змінити настрої населення у переважно «ватних» регіонах?
— Поділ на «ватний» та не «ватний» є потенційно небезпечним фактором, оскільки формує безперервне протистояння. Люди знаходилися в повсякденній російській пропаганді. І ми маємо показати, чим краще жити в Україні – у тому числі у формі концертів чи телевізійних проектах. Культурні заходи такого ґатунку має підтримати держава чи приватні особи з відповідними мож¬ливостями. Якщо зміни на краще будуть не в «ватному» секторі, то й «ватний» врещті-решт підтягнеться.
назад >>>
|
English