 |
  EnglishRSS
|
||||||||||||
|
Микола РОМАНЮК, міський голова Луцька Туризм - поняття надзвичайно багатогранне: для когось це можливість відпочити, дізнатися про нові місця та держави, хтось сприймає це поняття як похід з наметами та рюкзаками на природу, професіонали туристичної й транспортної галузі під поняттям «туризм» розуміють, у першу чергу, різновид бізнесу. Ми ж - лучани, небайдужі мешканці свого міста - сприймаємо це поняття у комплексі. Зокрема, як інструмент поширення знань про принади столиці Волині та можливості налагодження нових зв'язків, контактів як із громадянами України, так і сусідніх держав, об'єднання зацікавлених за інтересами. Тим більше, історія Луцька має всі підстави для такого об'єднання: так, 1429 року саме тут, у замку Любарта, відбувся з'їзд європейських монархів -один із перших на субконтиненті міжнародних конгресів. Тоді до Лучеська - таку назву тоді носило наше місто - прибули король польський Ягайло, імператор Священної Римської імперії Сигізмунд, король норвезький, данський і шведський Ерік та інші вельможні гості. (15 травня мер Луцька Микола Романюк відкрив на Замковій площі на честь цієї події пам'ятний знак та інформаційний стенд - Ред.). Зрозуміло, що кожне місто прагне залучати до себе якомога більше туристів. Але не секрет, що робити це разом, у співпраці з сусідами та однодумцями, значно легше та ефективніше. Адже відомо, що старовинні замки, підземелля, архітектурні й історичні пам'ятки є не тільки в Луцьку, але й багато де ще. Тож для формування й залучення туристичного потоку в місто є 2 шляхи - шлях конкуренції та шлях співпраці. Перший із них передбачає гучні рекламні кампанії, залучення методів агресивного маркетингу та інші інструменти, які не завжди ефективні, а в деяких випадках і немож¬ливі. Проте існує й інший шлях - співпраці з сусідами та однодумцями. Адже Луцьк тривалий час був одним з найголовніших міст Великого Князівства Литовського - держави, яка протягом кількох століть визначала політичний клімат на теренах Центральної та Східної Європи, й культурний спадок якої, власне кажучи, і є найголовнішою туристичною принадою як Луцька, так і наших сусідів. Отже, цілком слушним є об'єднання зусиль із просування туристичних принад Західної України, Східної Польщі, Білорусі та Литви у рамках єдиного об'єднавчого проекту, пов'язаного з нашою спільною історією. Ідея такого проекту народилася у радника міського голови з питань туризму Геннадія Друзенка, який прагнув об'єднати міста, що завдячують своєму розвитку ВКЛ, зокрема, його правителям - представникам роду, очільником якого був Великий князь Литовський Гедимінас. Отже, цілком зрозумілим був і вибір назви для такого проекту - «Шлях Гедиміновичів». З амбітною метою зробити його першим у Східній Європі проектом, сертифікованим як культурний шлях Ради Європи, проект «Шлях Гедиміновичів» був ініційований у грудні 2012 р. низкою українських міст, музеїв та історико-культурних заповідників, історично пов'язаних з культурною спадщиною Великого Князівства Литовського, Руського і Жемайтійського та династією Гедиміновичів. У травні 2013 р. після кількох зустрічей, на яких обговорили формат проекту та місію, бачення й цілі починання, ініціативна група заснувала для реалізації проекту офіційну організацію - Асоціацію органів місцевого самоврядування «Шлях Гедиміновичів». Мене було обрано Президентом Асоціації. На самому початку Асоціація включала шість міст, а на даний момент уже 10 міст (Луцьк, Острог, Дубно, Хотин, Кам'янець-Подільський, Корець, Славута, Бучач, Старокостянтинів й Ізяслав) та Волинська область. Ми прагнемо, аби «Шлях Гедиміновичів» став одним з культурних шляхів Ради Європи. Це - наша амбітна мета, наше покликання, наша відповідальність і наша мрія. Рада Європи започаткувала програму «Культурні шляхи» ще 1987 р. Мета програми - за допомогою мандрівок у просторі й часі продемонструвати внесок різних країн і культур Європи в її спільну культурну спадщину. «Культурні шляхи» на практиці реалізують засадничі принципи Ради Європи: права людини, культурна демократія, культурне розмаїття та ідентичність, діалог, взаємний обмін і збагачення через кордони й віки. Місією нашого проекту є промоція спільної культурно-історичної спадщини білоруського, литовського, польського, українського, угорського, чеського та інших народів, що у XIII - XV століттях жили під орудою династії Гедиміновичів чи мали з нею прямі династичні зв'язки, а також промоція внеску цих народів у формування й розвиток спільних європейських цінностей та європейської ідентичності через створення сучасного міжнародного туристичного продукту, що висвітлює тему культурно-історичної спадщини династії Гедиміновичів. Звичайно, у майбутньому нам би хотілося, щоб наш культурно-туристичний проект «Шлях Гедиміновичів» набув офіційного статусу в Євросоюзі, подібно до Via Regia чи аналогічних. Ми свідомі, що шлях формалізації такого проекту буде тривалим та нелегким - вже хоча б тому, що Україна сьогодні не є членом ЄС. Проте мова йде про створення в рамках міжнародного культурно-туристичного проекту «Шлях Гедиміновичів» низки туристичних маршрутів між містами, країнами, що пов'язані спадщиною Великого князівства Литовського, його очільників та відомих родів. Ще в 2013 році, напередодні Саміту Східного партнерства у Вільнюсі представники муніципалітетів-учасників проекту «Шлях Гедиміновичів» підписали «Звернення до європейських лідерів», закликавши їх підтримати їхню ініціативу та сприяти реалізації проекту - «першої народженої у Східній Європі ініціативи зі створення культурного шляху Ради Європи». Проект об'єднує міста Білорусі, Литви, Польщі та України, що прагнуть наголосити на своїй європейськості. Усі учасники проекту розуміють європейськість не як політичний вибір, а як глибоко укорінені традиції наших народів: толерантність, мирне співіснування, повага до національних традицій, - одне слово «єдність у розмаїтті», що і є насправді формулою об'єднаної Європи.
|
|||||||||||||