 |
  EnglishRSS
|
||||||||||||
|
Угода про спрощення візового режиму між Україною та ЄС, укладена ще 2007 року, за задумом її авторів мала суттєво полегшити доступ громадян України до Європи шляхом спрощення процедури оформлення віз, зменшення ставок консульських зборів та розширення пільгових категорій громадян, які мають право на безкоштовне оформлення віз. В цих аспектах згадана Угода (особливо в нинішній редакції) досягла початкової мети, проте лише частково: попри зниження вартості консульського збору з 60 до 35 євро, реальна вартість оформлення візи складається з кількох чинників. Насамперед до консульського збору додаються збори візових центрів, які в Україні складають від 11 до 30 євро за документ (тобто стягається з особи-заявника). Крім того, деякі консульства практикують інші види зборів -як відкриті, так і приховані. Наприклад, консульство Естонії зобов'язує кожного заявника, що звернувся до її візового центру, скористатися послугами компанії, що здійснює кур'єрську доставку документів - отримати паспорт з візою у приміщенні ВЦ неможливо. Зрозуміло, що ця послуга коштує певних грошей. А, скажімо, консульство Угорщини зобов'язує своїх заявників сплачувати консульські збори лише у євро, при чому лише в одному конкретному банку. Зрозуміло, що в такому випадку апліканти, купуючи єврову готівку, витрачаються на банківську комісію, обов'язкові збори і т.д. У принципі, заявники можуть і не звертатися до візових центрів, подаючи документи напряму до консульств. Таке право їм гарантує Візовий кодекс ЄС. Однак на практиці значна кількість акредитованих в Україні консульських установ ускладнює прямий доступ до своїх послуг, або й повністю його закриває, що вже є порушенням відповідної норми Візового кодексу (ст. 17 цього документа). У деяких випадках записатися на без¬посередню подачу до консульств можливо, проте такий запис здійснюється через візовий центр, який, у свою чергу, стягає певну плату за операцію запису (наприклад, запис на безпосередню подачу документів у консульство Швейцарії коштує 5 євро). Деякі візові центри (наприклад, Німеччини чи Канади) установлюють диференційовані ставки сервісних зборів, залежно від необхідності процедури збору біометричної інформації. Усе перераховане призводить до того, що реальна вартість оформлення суттєво перевищує обумовлені Угодою про спрощення візового режиму 35 євро, у багатьох випадках досягаючи початкових 60 євро, а в деяких і перевищуючи цю вартість. Слід також зауважити, що при оформленні шенгенських (та національних) віз через візові центри втрачають силу деякі пільги: адже навіть звільнені від сплати консульського збору заявники мусять сплачувати візовим центрам сервісні збори - винятків тут майже немає. Можливість же подавати документи напряму до консульств, як ми вже казали, є обмеженою, часто штучно більшість заявників скеровується до візових центрів. За оцінками експертів «Українського туризму», щонайменше 80% усіх віз акредитовані в Україні шенгенські консульства оформлюють за допомогою візових центрів. Це, звичайно, лише оціночні дані - іноземні консульства украй неохоче розкривають інформацію про кількість аплікантів, які подають документи напряму та, відповідно, за посередництвом візових центрів. Офіційної ж статистики із цього приводу не ведеться - наприклад, Єврокомісія щороку публікує детальний звіт щодо видачі віз громадянам третіх країн, проте інформації про візові центри в цих звітах немає. З інсайдерських джерел нам відомо, що кількість заявників у консульствах привабливих з туристичної точки зору держав, яким вдалося подати документи на візи безпосередньо у консульство, є незначною та рідко коли перевищує кілька відсотків. Так, за словами тодішнього керівника консульської секції посольства Польщі в Україні Рафала Вольського, 2014 року кількість заявників, що подавали документи безпо¬середньо до польських консульств, не перевищила 10%. Враховуючи цю інформацію, а також різні вимоги в різних консульствах до різних категорій заявників (візові центри не приймають документи на деякі категорії шенгенських віз, спрямовуючи аплікантів безпосередньо до консульств), експерти «Українського туризму» оцінюють нижню межу кількості громадян та резидентів України, що були змушені скористатися послугами візових центрів, у 80% від загального обсягу виданих їм віз. Таким чином, якщо припустити, що середній розмір сервісного збору у візових центрах складав 2015 року 22 євро, інтегральні доходи цих струк¬тур в Україні лише на шенгенських візах перевищив минулого року 35 млн. євро. Не можна сказати, що всі без винятку консульські установи не розуміють викладеної проблематики та не намагаються в той чи інший спосіб полегшити життя заявникам. Так, консульство Болгарії намагається приймати документи безпосередньо, тобто без залучення візового центру, в клієнтів туроператорів, а також у пільгових категорій заявників, звільнених від сплати консульських зборів. Кілька візових центрів звільняють від сплати їхніх послуг певні категорії клієнтів. Наприклад. інвалідів І групи чи дітей віком до 6 років. Проте переважна більшість консульських установ, вочевидь, по від¬ношенню до заявників керуються принципом: «Є гроші на поїздку - знайдуться й на послуги візових центрів». У результаті чого в деяких випадках вартість недорогих екскурсійних турів (наприклад, поїздки на вікенд до Кракова та Праги за 63 євро) наближається до сумарної вартості оформлення візи для такої поїздки... ДО РЕЧІ Консульський збір при оформленні шенгенської візи у консульстві Швейцарії складає для громадян україни 60 євро, оскільки Швейцарія не є членом ЄС, і між цією державою та україною не укладено угоди про спрощення візового режиму. у той же час консульський збір при оформленні шенгенської візи у консульстві Норвегії, яка теж не є членом Євросоюзу, складає 35 євро, оскільки між Норвегією та україною укладено угоду про спрощення візового режиму, аналогічну угоді між україною та ЄС. Олексій СВЯТОГОР, адвокат: Як споживач консульських послуг, який задля оформлення шенгенської візи змушений був звернутися до так званого «візового центру», а точніше ПП «Візовий Сервіс Центр», вважаю, що мої права на отримання безперешкодного доступу до консульських послуг було порушено. Тому я вирішив вдатися як до судових, так і позасудових способів захисту й відновлення порушених прав. Так, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», я подав проти згаданого ПП позов до суду. Мотивація й обґрунтування позову полягає в тому, що я як споживач був введений в оману (ошуканий) узгодженими діями відповідача, через, зокрема, створення ілюзії та враження щодо безальтернативності іншого шляху в отриманні візи, ніж за допомогою «Пунктів Прийому Візових Анкет», котрі позиціонувалися як структурні підрозділи консульської установи. Навіть вжита назва «сервісний збір» (який при його сплаті виявився «платою за консультативні послуги») також схиляла споживача до враження, що цей збір є обов'язковим безальтернативним платежем, тим більше, що без його сплати та отримання квитанції з кодом доступу до системи зареєструватися на подання документів було технічно неможливо. Іншим співвідповідачем є банківська установа «Кредобанку». у цьому випадку, коли мене як споживача було введено в оману нав'язливою агресивною підприємницькою практикою або поставлено у безальтернативне становище (ст. 19, 21 Закону україни «Про захист прав споживачів») - заявлено вимогу про повернення (відшкодування) вартості сплачених «консультативних послуг», а також мо¬ральна шкода у розмірі 10000 грн. Наразі процес перебуває на стадії розгляду, рішення суду буде оприлюднено в Єдиному реєстрі судових рішень та буде у публічному доступі. Тому ним та його мотивацією зможуть скористатися всі споживачі, які незгодні з діяльністю вказаних установ-відповідачів. Ще одним процесуальним заходом впливу на недобросовісних монополістів є звернення до Антимонопольного комітету україни з вимогою про порушення справи за недобросовісну конкуренцію та вчинені антиконкурентні дії. Адже ПП «Візовий Сервіс Центр» є безумовним моно¬полістом у сфері візового консалтингу для цілої низки консульських установ, акредитованих в україні, відтак може диктувати свої умови (що і робить). Антимонополь-ний комітет України також порушив справу та провадить розслідування, збирає документи, після чого, не сумніва-юсь, також ухвалить рішення, зобов'язавши усунути порушення законодавства та стягнути в дохід держави штраф (розмір якого буде співвідносний з сумою «виручки» від подібних протизаконних дій). у принципі, ПП «Візовий Сервіс Центр» можна було б «пробачити» його витівки, якби не відсутність індивідуального підходу до клієнта та відверто нахабна й принизлива поведінка надавача «послуг», складність у спілкуванні з ним. Наприклад, у нашому випадку після оплати «сервісного збору» та реєстрації виявилось, що отримати візу можна не раніше, аніж через місяць, що дещо зруйнувало плани на відпочинок та змусило коригувати всі графіки. На пропозицію (прохання) потрапити за отриманням візи раніше надавач послуг відповів категоричною відмовою за зразком «не подобається - не бери», що в умовах безаль-тернативності є хамством та нахабством по відношенню до споживача.
|
|||||||||||||