Український туризм - Фінансова гарантія

Суперечки щодо розміру фінансової гарантії туроператора та відповідальності банків і страхових компаній за надання таких гарантій точаться серед української професійної громадськості вже не один десяток років. Про те, що дієвий механізм захисту потрібний, згодні всі, однак погляди на те, яким цей механізм має бути, суттєво відрізняються залежно від багатьох факторів.

У принципі, крапку в цих дискусіях мав би поставити центральний орган виконавчої влади в галузі туризму (в усіх його інкарнаціях). Однак туристична громадськість, не отримавши чіткої відповіді на свої численні звернення щодо нових підходів регулятора до забезпечення цивільної відповідальності туроператора перед туристами, напередодні Нового року почала активно обговорювати цю проблему на форумах, у соціальних мережах, звертатись за роз'ясненнями до регіональних професійних об'єднань у сфері туризму, до Експертної ради з питань туризму, створеної при профільному Комітеті Верховної Ради України. Найбільше нас турбує можливість кулуарного вироблення рішення із цього дуже важливого питання, без широкого його обговорення з туроператорами, які займаються в'їзним та внутрішнім туризмом, фахівцями та експертами з туризму.

Ходять чутки, що нібито при Департаменті туризму та курортів МЕРТ створена робоча група, яка розробляє фінансове забезпечення з урахуванням тільки виїзного туризму, і що розмір фінансового забезпечення тепер буде для усіх туроператорів не менше ніж 150 тисяч євро, без урахування специфіки в'їзного та внутрішнього туризму.

На наш погляд, розробляючи зміни в Закон України «Про туризм» щодо нових підходів до фінансового забезпечення туроператора перед туристами, регулятор повинен враховувати набутий негативний досвід дії чинного Закону та винести з цього відповідний урок.

За попередніми підрахунками експертів, протягом 12 років, відколи було прийнято нову редакцію Закону України «Про туризм», туроператори та тур-агенти перерахували банкам за оформлення банківських гарантій сотні мільйонів гривень. Однак особисто мені невідомо, чи отримав хтось колись компенсацію за рахунок банківської гарантії. Хоча я припускаю, що в реальності такі відшкодування й були...

Однак підняття фінансової відповідальності туроператора перед туристами шляхом запровадження, разом із банківською гарантією, механізму страхування фінансової відповідальності на суму 150 тис. євро - це не вирішення проблеми. Тут потрібний комплексний, системний, диференційований підхід та серйозне обґрунтування пропозицій, які будуть вноситися в законопроект.

Чому я так вважаю? По-перше, сьогодні в Україні нараховується понад 2500 ліцензованих туроператорів, із яких тільки 3 % відносяться до малих та середніх підприємств, а 97% - це мікропідприємства. Чи може бути однаковий розмір фінансового забезпечення для середнього, малого та мікропідприємства? Однозначно ні - думаю, що більшість експертів та туроператорів із цим погодяться.

По-друге, відповідно до прогнозних показників Мінекономрозвитку та проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження туроператорської діяльності.»:

а) 269 (11%) туроператорів належать до високого ступеня ризику, які протягом року надають туристичні послуги 50 000 і більше туристам, при тому займаються туристичною діяльністю менше 2 років;

б) 760 (30%) туроператорів належать до середнього ступеню ризику, які протягом року надають туристичні послуги від 20 000 до 50 000 туристам, при цьому проводять туроператорську діяльність від 2 до 4 років;

в) 1500 (60%) туроператорів належать до незначного ступеню ризику, які протягом року надають туристичні послуги, менш ніж 20 000 туристам, при цьому здійснюють туроператорську діяльність понад 4 роки.

Відповідно до п.2 Першої Директиви Ради 73/239 ЄС «Щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності, прямого страхування, іншого, ніж страхування життя»: «Діяльність з надання допомоги особам, які стикаються з труднощами під час подорожування, коли вони знаходяться поза домівкою або поза місцем постійного проживання, полягає у взятті зобов'язання, за умови попередньої виплати премії, негайно надати бенефіціару можливу допомогу відповідно до договору про надання допомоги, коли особа стикається з труднощами внаслідок виняткової події, у випадках та відповідно до умов, визначених у договорі».

Немає сумніву, що необхідність фінансового забезпечення, яке є обов'язковою умовою здійснення туроператорської діяльності та забезпечується суб'єктами туристичної діяльності у вигляді банківської гарантії та/або договору страхування фінансових ризиків, має бути прописана в законодавстві. Але необхідно встановлювати законодавчі вимоги не тільки до туроператорів, а паралельно ініціювати зміни до Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про страхування» щодо підвищення відповідальності банків та страхових компаній, які видаватимуть банківські гарантії та проводити страхування фінансових ризиків.

На жаль, відповідальність банків та страхових компаній в Україні практично дорівнює нулю. Це і штучне банкрутство, вкрай низька якість кредитного портфеля, а також те, що найякісніші активи банків знаходяться у заставі НБУ. Тільки за кредитами рефінансування неплатоспроможні банки заборгували НБУ близько 60 млрд. грн. Протягом 2013-2016 рр. було ліквідовано понад 80 банків, в яких 80% ліцензованих туроператорів оформили банківські гарантії, які, відповідно, тепер стали нечинними. Подібна проблема існує й для ІАТА-акредитованих агентів, проте в цьому випадку ненадання в чітко визначений термін нової гарантії призводить до призупинення акредитації компанії в ІАТА, для тур-операторів такого механізму не існує .

Протягом 2014 - 2015 рр. збанкрутувало також понад 20 страхових компаній. Тільки в 2015 році страхові компанії недоплатили страхувальникам десятки млн. грн., не виплатили зобов'язань по великій кількості страхових випадків.

Характерними недоліками страхових компаній є: неналежне виконання або невиконання страховиками зобов'язань за договорами страхування, порушення строків виплати або зменшення суми страхового відшкодування, безпідставна відмова страхової компанії у виплаті страхового відшкодування, загальне зменшення вартості активів та зменшення їх ліквідності.

Відтак Мінекономрозвитку необхідно разом з Національним банком та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, встановити критерії відбору та акредитації банків та страхових компаній при МЕРТ та рекомендувати їх для подальшого співробітництва з туроператорами в наданні банківських гарантій та страхових послуг.

Необхідно використати досвід Мінфіну, який із залученням представників Мінекономрозвитку, Мінсоцполітики, Казначейства, Пенсійного фонду та Національного банку створив комплексну комісію, відібравши банки для здійснення виплат заробітної плати, пенсій та інших виплат з державного бюджету.

Заслуговує на увагу досвід Укрексімбанку по встановленню критеріїв відбору та акредитації страхових компаній для подальшого співробітництва в наданні страхових послуг для банку, а також Національного банку із затвердження критеріїв відбору банків для зберігання своїх запасів готівки.

Регулятору вкрай необхідно домогтися від акредитованих банків та страхових компаній внесення змін у банківську гарантію та договір страхування фінансових ризиків, щоб виплата гарантій банком або страховиком відбувалась в день отримання підтверджуючих документів від туриста та внести свої пропозиції щодо кваліфікації і тарифікації ризиків (розрахунок тарифних ставок).