 |
  EnglishRSS
|
||||||||||||
|
На початку 2016 року колишній міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус передрікав отримання 6 млрд. доларів США іноземних інвестицій в економіку країни до кінця року, і виявився близький до істини: за даними Державної служби статистики, за три квартали минулого року в нашу країну інвестори вклали 3,8 млрд. З урахуванням кварталу, що залишився, можна очікувати, що за підсумками 2016 року в Україну зайде трохи більше 5 млрд. доларів. Та скільки ж із них потрапляє у туристичну індустрію? Неоднозначна статистика Якщо подивитися дані служби статистики, то за період з січня по листопад 2016 року безпосередньо у сферу туризму (готелі та ресторани) було вкладено близько 900 млн. грн. Багато це чи мало? З одного боку, це майже на 30% більше, ніж обсяг інвестицій за аналогічний період позаминулого року, що вже говорить про тенденцію до зростання. Але з іншого погляду, це лише 0,4% від загального обсягу інвестицій, які надійшли в країну. Тобто з кожної сотні доларів інвестицій тільки 40 центів потрапляють до туристичної сфери. І цей показник виглядає сміхотворно навіть у порівнянні з країнами-сусідами. Наприклад, за даними Всесвітньої туристичної ради, в Польщі із загального потоку інвестицій близько 3,7% спрямовуються до туристичної сфери, а, наприклад, у Румунії - взагалі 7,3%. Навіть у недружній для нас Росії, економіка якої міцно зав'язана на експорт вуглеводнів та зброї (саме у ці сфери йдуть найбільші грошові вливання), у туризм потрапляє близько 2,7% від усього вала інвестиційних потоків. Але всі ми знаємо приказку про брехню, грандіозну брехню і статистику. Тож у випадку з інвестиціями у туризм якомога краще видно, що реальний стан справ виглядає оптимістичніше, ніж офіційні цифри. Наприклад, візьмемо Затоку - невелике курортне селище Одеської області на узбережжі Чорного моря. Затока славиться своїми широкими пляжами, сюди влітку з'їжджаються як українці, так і багато мешканців сусідніх держав. Сьогодні там будується більше сотні нових баз відпочинку і готелів, що до початку курортного сезону-2017 сумарно збільшить кількість кімнат приблизно на 3000. Експерти готельного бізнесу запевняють, що мінімальна собівартість одного номера бази відпочинку або готелю становить 10 тис. доларів США. Шляхом нескладних математичних обчислень отримаємо нижню границю обсягу інвестицій у готельну сферу Затоки, яка складає 30 млн. доларів. У той же час, за даними офіційної статистики, в готельну індустрію всієї Одеської області було вкладено не більше 100 млн. грн.. інвестицій, хоча це навіть менше реальних цифр одного курортного селища. З урахуванням того, що методика збору та аналізу даних офіційних органів статистики однакова у всіх регіонах України, можна припустити, що заявлені державою цифри інвестицій далеко не завжди відображають реальний стан справ. Утім, це далеко не єдина проблема в сфері інвестування. Що запропонувати інвесторам? Сьогодні в Україні інвестор рідко відчуває себе комфортно й безтурботно, до того ж справа тут зовсім не в складній політичній або економічній ситуації. І навіть не в розрекламованій корупції. Почнемо з того, що сьогодні в нашій країні відчувається гостра нестача цікавих інвестиційних проектів. Часто-густо регіональні фахівці з інвестицій, що працюють у структурі органів влади або місцевого самоврядування, пропонують потенційному інвестору проекти, які були розроблені багато років тому, а дані по ним не актуалізувалися. Це все одно, що купувати обладнання для нового заводу на складі вживаної техніки: на таке якщо хтось і зважиться, то лише одиниці. Можна спитати: «Невже у нас немає цікавих ідей для вкладення грошей?». У тому й річ, що ідей вистачає, їх навіть більше, ніж треба. Але під ідею готові працювати одиниці інвесторів, переважна ж їх частина цікавиться конкретними цифрами, які, зокрема, демонструють терміни окупності й рентабельність. Але пропозиція викласти ідею у вигляді бізнес-плану викликає непереборні труднощі для переважної більшості дрімерів (так в інвестиційних агенціях називають людей, які приходять з ідеєю, від англійського слова «dream» - мрія). Тож їхні начебто непогані думки так і залишаються без базових фінансових показників, здатних трансформувати цікаву ідею у привабливий для інвестора проект. Хтось запитає: «А чому самі співробітники інвест-агенцій не допомагають створювати бізнес-плани з ідей?» Питання цілком логічне, але ті, хто його ставить, мало знайомі з реаліями державної служби. Річ у тім, що більшість співробітників інвестиційних підрозділів регіональних органів влади та місцевого самоврядування мало зацікавлені в активній роботі над залученням інвестицій. Адже зарплата таким фахівцям встановлюється державою у фіксованому розмірі, відтак не має так званої success fee (в перекладі з англ. - «Плата за успіх»). Чиновник інвестиційного управління або департаменту може день у день їздити територією регіону, детально вивчати статус землі, розсилати пропозиції по проектам в зарубіжні інвестиційні компанії... При цьому він отримуватиме таку саму зарплату, як його колеги, які 30% робочого часу витрачають на звіти, а ще 70% - на перекури й комп'ютерні ігри. До того ж сьогодні державний апарат працює в режимі економії, тому витрати на відрядження компенсуються далеко не завжди. Отже, мотивація для активної роботи з інвестиціями в держструктурах за нинішніх умов практично відсутня. Хоча саме в державні інститути звикли звертатися іноземні гості, які цікавляться інвестиційними проектами. Є ще одна проблема - суто кадрова. Якщо на рівні області підрозділи із залучення інвестицій в органах влади ще більш-менш укомплектовані людьми, то в районах і малих містах із цим наявна серйозна проблема. Сьогодні стало нормою, коли один фахівець у райдержадміністраціях або селищних радах відповідає за економіку, інфраструктуру, агропромисловий розвиток і залучення інвестицій. Думаю, не треба пояснювати, що результативність залучення грошових коштів в економіку у такого фахівця дуже невелика. Спалах надії Утім, серед загальної депресивності у сфері залучення інвестицій намітився певний прогрес. Буквально наприкінці 2016 року Кабінет міністрів України заснував Національне агентство із залучення інвестицій під назвою Ukrainelnvest. Очолив цей підрозділ Данило Білак, який 25 років працював в інвестиційному банкінгу. Одним із перших кроків цієї установи із залучення інвестицій стало проведення регіонального форуму, де анонсовано загальну концепцію роботи по регіонах. Саме на регіональні проекти роблять ставку урядові фахівці з інвестицій, маючи намір створити якомога ширшу базу інвестпроектів. Такий підхід не може не тішити: адже саме у такий спосіб може бути зібрано не тільки єдину базу даних по можливим проектам для фінансування, але стають реальними очікування реальної підтримки в реалізації діючих проектів з боку уряду. Тож певні позитивні зрушення на інвестиційному полі є, а це вже підмога для майбутнього результату.
|
|||||||||||||