Український туризм - ФАМ-ТУРИЗМ: на шляху до державної підтримки

За деякими специфічними винятками, будь-яка країна чи регіон зацікавлені у розвитку індустрії в'їзного туризму, й Україна не є винятком із цього правила. Зрозуміло, що кожна держава чи територія використовує усі можливі способи залучення туристичних потоків, і серед цих способів використання різноманітних видовищних заходів тут далеко не на останньому місці. В усьому світі туристичні компанії давно вже опанували різноманітні івенти - концерти мегазірок світового рівня, спортивні змагання, претижні виставки чи форуми і т.д. Агенти, у тому числі й українські, охоче продають квитки, а також супроідні послуги, на ці події, а туроператори - формують та виводять на ринок спеціальні туристичні пакети. У результаті маємо своєрідну синергію: споживачі заходів фам-туризму (глядачі, слухачі, вболівальники, фани і т.д.) отримують задоволення, а організатори й посередники, в тому числі й туристичні компанії - законні прибутки.

В Україні така форма діяльності також є розвиненою, проте наші туристичні оператори формують фам-тури в основному за межі нашої держави. Наприклад, на Сіґет - музичний фестиваль, що проводиться улітку в Будапешті - із України вже сформувався сталий туристичний потік, який досягає кількох десятків тисяч наших співгромадян. Зрозуміло, що в силу близькості Угорщини значна їх кількість організовує свої поїздки самостійно, проте й туроператорам та агентам роботи на цьому напрямку теж вистачає. Те ж саме можна сказати й про європейські концерти виконавців світового рівня, футбольні матчі чемпіонатів Європи та світу, змагання в інших видовищних видах спорту на кшталт «Формули 1» і т.п.

Однак з економічної точки зору все це можна кваліфікувати як імпорт послуг. А чи можливий зворотній процес? Тобто, чи є в Україні події, наприклад, музичні фестивалі, які, по-перше, є прибутковими для їхніх організаторів, по-друге, вони могли б приваблювати як мешканців інших регіонів нашої держави, так й іноземців? Тобто чи можлива в нашій державі індустрія в'їзного фам-туризму?

Уперше в історії незалежної України уряд став виділяти бюджетні кошти на підтримання заходів, спрямованих на ствердження та збільшення національної свідомості українців як громадян своєї держави. Ці кошти порівняно невеликі (протягом 2016 та 2017 років було виділено по 10 млн. грн.) та їх використання досить-таки жорстко регламентується, однак сам факт державної підтримки таких заходів є прецедентом: раніше нічого подібного не було. Адже наразі підтримуються заходи, у тому числі фестивалі, пропозиції щодо яких висловили відповідні структурні підрозділи молодіжної політики обласних адміністрацій, тобто ініціатива просувається з місць до центру. А не навпаки. Хоча така співпраця не завжди є ефективною: на мій погляд, було б значно краще, якщо б ми могли опрацьовувати й ініціативи органів місцевого самоврядування, а не тільки ОДА, проте наразі таке неможливо відповідно до чинного законодавства.

Законодавство передбачає, що на підтримку з боку центральних органів виконавчої влади можуть розраховувати заходи національно-патріотичної тематики, які проводяться на загальнодержавному (мають брати участь представники не менше як 14 областей України) та міжнародному рівнях (щонайменше 10% учасників мають бути іноземними громадянами). Підтримувати заходи нижчого (регіонального, місцевого і т.д.) рівня законодавство не дозволяє: адже такі заходи підтримуються відповідними обласними, районними, міськими тощо програмами, якщо вони ухвалені на місцевому рівні.

2016 року в цілому ми надали підтримку 57 заходам. Наприклад, фестивалям «Холодний Яр», «Бандерштат» та «Одеська республіка» та деякі інші. Цього року ми вже брали участь у більшій кількості подібних фестивалів національно-патріотичного спрямування, наприклад, «Карпатська Україна» чи «Дунайська Січ».

Завдяки змінам до Бюджетного кодексу, які було ухвалено Верховною Радою з подачі депутата Олега Петренка, наступного року ми маємо можливість підійти до формування річного плану заходів, яким надаватиметься підтримка, трохи з іншого боку. А саме, невдовзі ми зможемо підтримувати ініціативи громадських організацій. Отже, після завершення процедури створення низки підзаконних актів, які регулюватимуть процес державної підтримки таких заходів, ми оголосимо конкурс саме серед НГО для підтримки таких ініціатив. Гадаю, це відбудеться вже незабаром, тому усіх зацікавлених осіб та організацій прошу слідкувати за оновленням інформації на сайті нашого міністерства www.dsmsu.gov.ua.

Фестиваль «Дунайська Січ» започатковувався як своєрідний спротив системі, у якій українській пісні, українській мові відводилася другорядна роль служниці російському імперському шовінізму. Але коли почалася війна з Росією, коли російські війська спочатку окупували український Крим, а потім почали захоплювати український Донбас, українські добровольці поїхали воювати на Схід, а музиканти - співати. При чому не тільки на фронт, але й на Південь. Чому саме в Ізмаїл? Тому, що це - кордон, і водночас це - українська територія, оспівана в українських народних піснях, покрита славою київського князя Святослава Хороброго, прославлена українськими козаками та працею багатьох народів, яких прийняла до себе ця благодатна українська земля. В цьому році відбувся вже четвертий фестиваль українського року, який уперше набув статусу міжнародного. Також уперше наш захід отримав підтримку з боку Української Держави, що не може не обнадіювати.

Якщо спочатку ідеєю створення фестивалю був захист українського, то на наступний рік ми плануємо провести ювілейний, П'ятий, з ідеєю об'єднання усіх верств та прошарків громадян України, представників усіх народів, що населяють українське Подунав'я, навколо української пісні. Друга ідея - зробити фестиваль самодостатнім. Але без активної участі місцевої громади це важко зробити. Та сподіваємось, що у наступному році й це завдання буде «Музбатом» виконане.

У нашому місті протягом року відбувається значна кількість фестивалів, конкурсів, концертів, виставок, свят, акцій, змагань, презентацій, шоу, пленерів тощо. Ми намагаємось всіляко підтримувати й сприяти проведенню якісних цікавих заходів, таких, які б позитивно працювали на бренд нашого міста. Найбільші й найзначиміші події стають основою Календаря подій, що допомагає туристичним операторам вдаліше сформувати свої пропозиції для туристів, які подорожують Україною і мають бажання потрапити до Луцька.

Окрім того, міська рада і сама є організатором низки фестивалів. Найвидомішими з них наразі є «Ніч у Луцькому замку» та «Князівський бенкет». І якщо «Ніч у Луцькому замку» завжди має додаткове позабюджетне фінансування й тут можливо говорити про певний прибуток, оскільки є продаж квитків, то фестиваль середньовічного духу «Князівський бенкет» є повністю бюджетним. Цей фестиваль пройшов всього лише два рази. Та від останнього разу ми зрозуміли, що та тема, яку розкриває така імпреза, є надзвичайно цікавою містянам, вони хочуть ставати частиною цього дійства. Адже подієвий туризм часто передбачає певну пізнавальну складову, залучення туристів до місцевої культури. А «Князівський бенкет» - саме такий. В його основі — подія 15 століття, яка відбулась саме у Луцьку і зробила наше місто помітним на європейській мапі — з'їзд європейських монархів.

Фестиваль — це ж захід, прибуток від якого отримує не лише, власне, організатор, а й готелі та хостели, куди поселяються туристи, кав'ярні та ресторани, де вони харчуються, майстри народної творчості, в яких туристи обов'язково придбають сувенір на пам'ять. Тому розвиток подієвого туризму у місті позитивно впливає й на інші суміжні галузі.

Нашому фестивалю вже 11 років. Перші декілька років ми, задля популяризації фестивалю на місцевому рівні, робили вхід вільним, проте згодом у зв'язку зі збільшенням витрат та перехід «Бандерштату» на новий рівень, запровадили квиткову основу. Першопочатково питання прибутку не поставало, хоча й було розуміння, що він необхідний, як мінімум - для подальших капіталовкладень у промоцію фестивалю. Лише останні кілька років нам вдавалося з перемінним успіхом виходити в фінансовий плюс, але ці гроші в більшості спрямовувалися на підтримку української армії та окремі благодійні ініціативи. Вихід на такий рівень пов'язаний виключно з ростом масштабу фестивалю.

На мій погляд, щоб той чи інший захід подієвого туризму мав в умовах сучасної України перспективу розвитку, збільшував свою популярність та почав приносити прибутки своїм організаторам, важливими є кілька факторів. Перший - це правильне позиціонування організаторами свого заходу, яскраве промо, нішевий креатив та актуальність віянням часу. Другий - команда профі, котра вміє не лише організовувати заходи, але й займатися, наприклад, системним залученням спон-сорських та меценатських коштів.

Що ж до перешкод, то у випадку з кожним заходом це завжди індивідуальна річ, але я точно знаю, що б сприяло цій сфері та її успіхам. У першу чергу, це соціальна відповідальність бізнесу та відсутність у влади совкового мислення. Адже не секрет, що влада інколи готова вкладати мільйони в давно неактуальні проекти, натомість ігноруючи дійсно актуальні ініціативи.

Якщо ж говорити про співпрацю з туристичними операторами та агентами, то я б зауважив, що для того, щоб захід був успішним, його організаторам важливо працювати з усіма, хто так чи інакше пов'язаний зі сферою послуг. Наприклад, вже кілька років на «Бандерштат» організовуються автобусні тури з інших регіонів, більше того, з кожним роком такі речі стають все популярнішими. На мій погляд, це дуже перспективний напрямок залучення людей - як для фестивалів, так і для туроператорів.

Коли 2007 року ми тільки починали наш туроператорський шлях, хотілося наробити багато цікавих й різноманітних турів з абсолютно різною тематикою. Але досить швидко зрозуміли, що розвиток має бути поступовим, і якщо хапатися за все - то можна просто перегоріти. Щоб покривати всі свої витрати і трохи лишати на розвиток, треба пропонувати на самому початку до 90% «банальних» і простих, тобто найпопулярніших пропозицій. І лише 10% можна лишати на тематичний турпродукт. З часом і розвитком компанії це співвідношення змінюється, відсоток тематичних турів постійно зростає. Компанія здобула своїх клієнтів, яким подобається її підхід до організації і ці клієнти стимулюють попит. Це одна глобальна сторона підтримки розвитку різних напрямків туризму, зокрема й подієво-фестивального. Приклад такої послуги - Фестиваль миргородської свині, про який ніхто не чув і не знав, але наша компанія два роки підряд організовувала туди екскурсії.

Інша ж сторона - це самостійне розкручування, тобто самі події/фестивалі є вже настільки самодостатні в інформаційному полі, що вони самі собою приваблюють туристів. І туристична компанія надає лише суміжні послуги, повязані саме з цією подією (послуги доїзду, помешкання, екскурсійного наповнення і т.п.). Прикладами таких подій є Сорочинська ярмарка, фестиваль дерунів у Коростені та ін.

Окрім згаданих вище фестивалів, наша компанія вже тривалий час пропонує подорожі на фестиваль Маланки в Чернівцях, фестиваль молодого вина в Мукачево, фестиваль ковалів в Івано-Франківську, Гуморину в Одесі, пивний фестиваль в Кам'янці-Подільському, фестивалі сиру і вина у Львові, фес¬тиваль вуличної їжі в Луцьку, фестиваль гончарства в Опішні на Полтавщині, кулінарний фестиваль на Тернопільщині «Борщ їв», фестиваль бринзи в Рахові, фестиваль вина «Божоле» на Закарпатті та інші. По Львову і Кам'янцю-Подільському, до речі, список подій можна прописати майже на кожні вихідні.

Взагалі сам подієвий туризм в Україні поки що перебуває лише на етапі зародження. Його розвиток хаотичний. Щось виходить добре, а щось не зовсім. Пам'ятається прокол музею під відкритим небом в Переяслав-Хмельницькому, який організовував проводи зими - Масляної. На вході музею потрібно було купити їх грошову одиницю - купони, які потім міняти на млинці та інші солодощі та сувеніри, відтак скрізь були черги, незрозумілості і незадоволення. Тобто ідея святкування була хорошою, долучити людей до традицій, влаштувати масове позитивне дійство і тд., але організація бажала кращого. І враження в людей лишились негативні через це. Тобто, такі фестивалі мають мати певні стандарти проведення, які мають бути затверджені й чітко виконуватися. Йде мова саме про першочерговий побутовий рівень, а не тематичність й колоритність, це в любому випадку не можна чіпати.

Не варто оминати й тему промоції таких дійств. Вона ніби й є, але те, що на слуху, як правило одноманітне, лише з фольклорним ухилом... Можливо це суб'єктивна думка, але ця думка працівника сфери внутрішнього туризму. Такі дійства мають орієнтуватися на українського туриста, бо саме він буде масовим. А іноземець буде в більшій мірі пробачати певні моменти, сприймати це за колорит.

Туризм - це специфічна сфера, де економічна вигода та соціальна роль повинні взаємодоповнюватись. Тобто, туризм у Закарпатській області повинен бути конкурентоздатним, високорентабельним, та успішно при цьому виконувати свою важливу соціальну роль.

Закарпаттю є що запропонувати гостям краю — бальнеологічні комплекси та рекреація, туристичні маршрути, унікальні природні та історичні пам'ятки, багатонаціональна культура і гастрономія, якою не може похизуватися жодна з сусідніх областей.

Саме гастрономічні фестивалі збирають найбільшу кількість туристів. Сьогодні родзинкою фестивального руху є фестивалі чітко тематичні, а саме: фестиваль леквару, фестиваль яфини, «Закарпатська палачінта», «Гуцульська бриндзя», «Колочавська ріплянка», «Медовий спас», «День Нептуна», фестиваль бограчу, фестиваль «Червене вино», «Закарпатське божоле» тощо.

У формуванні позитивного іміджу нашого регіону значну роль відіграє й Міжнародна туристична виставка-ярмарок «Тур'євроцентр - Закарпаття», яка щороку відбувається в Ужгороді у вересні. У заході беруть участь представники туристичних організацій з різних регіонів України (в тому числі й туроператори), а також сусідніх країн: Угорщини, Словаччини, Польщі, Румунії. Захід проводиться у рамках реалізації обласної Програми розвитку туризму і курортів у Закарпатській області на 2016-2020 роки та фінансується за рахунок коштів обласного бюджету.

«Тур'євроцентр - Закарпаття» - це бізнес-майданчик, на якому обговорюються найважливіші питання про розвиток туристичної галузі, пропонуються рішення та демонструються найкращі приклади із практики сьогодення, які оптимально впливатимуть на ситуацію в майбутньому.

Важливим для розвитку туризму є налагодження співпраці за формулою: влада - бізнес - громадськість. З метою налагодження тісної співпраці з суб'єктами туристичної діяльності (туроператори, турагенти) фахівцями управління туризму та курортів департаменту економічного розвитку і торгівлі облдержадміністрації протягом 2017 року неодноразово організовувалися спільні засідання за круглим столом з представниками гірськолижних комплексів, музейних установ, закладів розміщення тощо.